ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.07.2021Справа № 910/1297/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент Авто" (м. Київ)
до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Ексім" (Київська область, м. Вишневе)
2. Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово" (м. Київ)
про стягнення 214.633,84 грн
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача-1: Іванюк Р.В.
Від відповідача-2: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фундамент Авто" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Ексім", Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово" про стягнення 214.633,84 грн:
- з відповідача-1 153.177,90 грн, з яких: 127.145,23 грн матеріальної шкоди, 17.243,97 грн інфляційних втрат та 8.788,70 грн 3% річних.
- відповідача-2 61.455,94 грн, з яких: 50.000,00 грн матеріальної шкоди, 7.860,05 грн інфляційних втрат, 3.595,89 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідачів зобов'язань з відшкодування суми завданої в ДТП шкоди.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.21. відкрито провадження у справі № 910/1297/21, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Означену ухвалу було направлено на адресу відповідачів 17.02.21., однак повернуто: від відповідача-1 з посиланням на закінчення встановленого терміну зберігання, від відповідача-2 з підстав відсутності адресата за адресою.
16.03.21. відповідачем-1 засобами поштового зв'язку скеровано на адресу суду письмовий відзив на позовну заяву та письмові пояснення, які надійшли до Господарського суду міста Києва 17.03.21. Відповідачем-1 не подано доказів направлення відзиву позивачу, а наданий ним фіскальний чек не є таким доказом та не містить інформації на яку адресу і які документи скерував відповідач, а вчинений власноруч опис документів не містить адресата.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.21. постановлено розгляд справи № 910/1297/21/21 здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13.05.21.
06.05.21. позивачем подано відповідь на відзив.
Позивач в підготовче засідання 13.05.21. явку свого повноважного представника не забезпечив.
Відповідачі в підготовче засідання 13.05.21. явку своїх повноважних представників не забезпечили.
Позивач та відповідачі про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
За викладеного, ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.21. відкладено підготовче засідання на 25.05.21., явку сторін визнано обов'язковою.
25.05.21. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 03.06.21.
02.06.21. відповідачем-1 подано письмові заперечення проти позову.
15.06.21. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 06.07.21.
Відповідач-1 в судовому засіданні 06.07.21. проти позову заперечував.
Позивач та відповідач-2 явку своїх повноважних представників в судове засідання 06.07.21. не забезпечили, однак, за висновками суду їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті в судовому засіданні 06.07.21.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 06.07.21. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
24.06.16. відбулась зміна найменування позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Стар» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фундамент Авто».
24.05.16. в місті Києві на проїзній частині вул. Академіка Заболотного, сталась ДТП за участі сідлового тягача Renault Premium, д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , та сідлового тягача МАЗ, д.н.з. НОМЕР_3 з напівпричепом д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 .
Вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 12.12.17. у кримінальній справі № 752/6064/17 встановлено, що порушення ОСОБА_1 вимог правил ДР України знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням ДТП та її наслідками, та визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України з призначенням покарання.
Вироком апеляційного суду міста Києва від 01.06.18. у вказаній справі призначено засудженому інше покарання.
Позивач стверджує, що йому на праві власності належить колісний транспортний засіб МАЗ, д.н.з. НОМЕР_3 , доказів на підтвердження чого суду не подано. Лише в звіті № 0309(2) від 10.09.18. наявне посилання на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 .
Оскільки колісний транспортний засіб МАЗ, д.н.з. НОМЕР_3 отримав механічні пошкодження, внаслідок ДТП, яка мала місце 24.05.16. з вини ОСОБА_1 , який керував колісним транспортним засобом Renault Premium, д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом д.н.з. НОМЕР_2 , на замовлення позивача було виконано звіт № 0309(2) від 10.09.18. про визначення вартості матеріального збитку колісного транспортного засобу МАЗ, д.н.з. НОМЕР_3 .
Згідно вказаного звіту вартість відновлювального ремонту означеного автомобіля склала 177.145,23 грн; коефіцієнт фізичного зносу становить 0,70. Вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу не вказано.
Актом від 23.08.18. позивач зафіксував факт звернення до відповідача-2 з вимогою здійснення страхової виплати.
Листом від 21.11.19. позивач звернувся до відповідача-2 за виплатою страхового відшкодування в сумі 177.145,23 грн.
Також, позивачем було направлено відповідачу-1, як особі, чиїм співробітником був на момент вчинення ДТП винний ОСОБА_1 , претензію № 1 вих. № 80 від 26.09.18. з пропозицією сплатити 177.145,23 грн матеріального відшкодування.
Оскільки грошові кошти від відповідачів позивачем отримано не було, то вказане зумовило звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент Авто" з даним позовом до суду.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує, що оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , була застрахована у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово" згідно полісу № АЕ8760666, то з відповідача-2 підлягає стягненню ліміт страхової виплати за означеним полісом в розмірі 50.000,00 грн.
Натомість з відповідача-1, як з особи, чиїм водієм працював винний у ДТП ОСОБА_1 , підлягає стягненню різниця між фактичним розміром завданої шкоди та страховим відшкодуванням, тобто в сумі 127.145,23 грн.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.
Колісний транспортний засіб Renault Premium, д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом д.н.з. НОМЕР_2 станом на день скоєння ДТП належав відповідачу-1 (т. 1 арк. справи 216).
Означеним транспортним засобом керував ОСОБА_1 , який мав посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий йому власником.
Станом на день ДТП ОСОБА_1 (виконавець) діяв на підставі цивільно-правового договору № 3 від 10.12.14., підписаного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Ексім", за умовами якого надавав послуги як виконавець та отримував їх оплату на підставі підписаних здавально-приймальних актів. Виконавець виконував роботу на свій ризик, самостійно організовував виконання роботи і не підпадав під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не мав права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачував страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.
За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 Цивільного кодексу України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 1194 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України). Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК. На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК) (п. 6 вказаної постанови Пленуму).
Фізична особа ОСОБА_1 не був працівником відповідача-1 на підставі трудового договору (контракту), а діяв на підставі цивільно-правового договору № 3 від 10.12.14., за умовами якого надавав послуги як виконавець та отримував їх оплату на підставі підписаних здавально-приймальних актів.
Отже, не відповідач-1, а саме фізична особа ОСОБА_1 є особою, зобов'язаною сплатити потерпілому (позивачу) різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Оскільки відсутній обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Ексім" відшкодовувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), то суд відмовляє в позові в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Ексім" про стягнення 127.145,23 грн матеріальної шкоди.
Оскільки вимоги про стягнення 17.243,97 грн інфляційних втрат та 8.788,70 грн 3% річних, є похідними від вимоги про стягнення 127.145,23 грн, в задоволенні якої судом відмовлено, то суд відмовляє в позові в частині вимог до відповідача-1 про стягнення 17.243,97 грн інфляційних втрат та 8.788,70 грн 3% річних.
За змістом пункту 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Оскільки дорожньо-транспортна пригода мала місце 24.05.16., а із заявою про страхове відшкодування позивач звернувся до відповідача-2 Листом від 21.11.19., тобто через 3 роки після настання дорожньо-транспортної пригоди, то позивачем було пропущено строк на звернення із заявою про страхове відшкодування.
Суд вказує, що будь яких доказів щодо спростування викладених вище доводів щодо подання позивачем у річний строк заяви на виплату страхового відшкодування, під час розгляду справи до суду не надходило та відповідно в матеріалах справи не міститься.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.18. по справі № 910/7449/17, в якій висловлено, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.
Крім вказаного судом враховано, що до матеріалів справи не подано полісу № АЕ8760666, чи іншого полісу, який би підтверджував, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Renault Premium, д.н.з. НОМЕР_1 станом на момент ДТП, яка мала місце 24.05.16., була застрахована у відповідача-2.
При цьому, пошук за даними МТСБУ за посиланням https://policy-web.mtsbu.ua/ можливий не раніше 01.01.17.
Отже суд відмовляє в позові до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово" про стягнення 50.000,00 грн страхового відшкодування.
Оскільки вимоги про стягнення 7.860,05 грн інфляційних втрат, 3.595,89 грн 3% річних, є похідними від вимоги про стягнення 50.000,00 грн, в задоволенні якої судом відмовлено, то суд відмовляє в позові в частині вимог до відповідача-2 про стягнення 7.860,05 грн інфляційних втрат, 3.595,89 грн 3% річних.
За викладеного в сукупності суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України залишаються за позивачем.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
Відмовити повністю в задоволенні позову.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 21.07.21.
Суддя Т.М. Ващенко