проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"21" липня 2021 р. Справа № 913/704/20
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Барбашова С.В., суддя Попков Д.О.
секретар судового засідання Бірчак К.Є.
за участю представників:
від позивача - Бандурко О.С. згідно з наказом та посадовою інструкцією;
від відповідача - Протас О.М. (адвокат), за ордером, свідоцтвом та договором;
розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельний альянс», м. Київ вх. № 1761Л/З на рішення господарського суду Луганської області від 28.04.2021р. у справі № 913/704/20 (суддя - Шеліхіна Р.М., повний текст складено та підписано 11.05.2021р.)
за позовом Департаменту житлово-комунального господарства Луганської обласної державної адміністрації, м. Сєвєродонецьк
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельний альянс», м. Київ
про стягнення 130 116,87 грн.
21.12.2020 Департамент житлово-комунального господарства Луганської обласної державної адміністрації (далі - Департамент ЖКГ Луганської ОДА, позивач) звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельний альянс» (далі - ТОВ «Проектно-будівельний альянс», відповідач) безпідставно набутого майна (грошових коштів) у сумі 121 082,35 грн., інфляційних нарахувань в сумі 4 784,63 грн. та 3 % річних в сумі 4 249,89 грн.
В обґрунтування позову Департамент ЖКГ Луганської ОДА посилається на те, що на виконання п. 4.2 договору будівельного генпідряду № 110 від 25.06.2019 перерахував відповідачу аванс у розмірі 121 082,35 грн., проте відповідач належним чином не підтвердив використання авансу, відтак сума авансу, використання якої не підтверджено і підлягає поверненню на підставі ст. 1212 ЦК України складає 121 082,35 грн.
Рішенням господарського суду Луганської області від 28.04.2021р. позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто аванс за договором генпідряду від 25.06.2019 № 110 у сумі 121 082,35 грн., інфляційні нарахування у розмірі 3 786,33 грн. за період з червня 2020 по грудень 2020 року, 3 % річних у розмірі 1 875,78 грн. за період з 15.06.2020 по 21.12.2020, а також судовий збір в сумі 2 047,51 грн.
Рішення суду мотивоване з тих підстав, що:
- строк дії договору закінчився 30.11.2020, проте це не є підставою для висновку про закінчення виконання сторонами своїх зобов'язань за ним;
- надані відповідачем докази на підтвердження придбання матеріалів - ТТН № Р588 від 16.09.2019, платіжне доручення № 4 від 18.07.2019 про оплату відповідачем 121 082,35 грн. на рахунок товариства «Будівельної індустрії «Будпроект» з призначенням платежу «згідно договору від 06.05.2019» без відмітки банківської установи щодо фактичного переказу коштів не підтверджують того, що будматеріали і будобладнання фактично придбані, і придбані саме відповідачем на виконання умов договору підряду;
- призначення платежу у платіжному дорученні не відповідає суті правовідносин сторін у справі і не містить відмітки банківської установи про здійснення переказу грошей, а ТТН не містить інформації про те, куди вантаж доставлено і хто його в смт Міловом прийняв;
- відповідач не заперечує факту того, що він не розпочав виконання робіт, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджено яким чином, коли і якою особою в подальшому були використані матеріали, придбані за бюджетні кошти і на виконання умов договору підряду.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Скаржник стверджує, що висновки суду першої інстанції щодо оцінки наданих сторонами доказів є суперечливими та взаємовиключними.
За доводами апеляційної скарги, місцевий господарський суд самостійно змінив як правову кваліфікацію спірних правовідносин, так і застосував до них інші норми матеріального та процесуального права. Так, нормою, яка регулює стягнення безпідставно набутого майна є саме ст. 1212 ЦК України, тому виключно ця норма мала бути застосована судом першої інстанції.
Таким чином, на думку відповідача, суд першої інстанції був позбавлений права самостійно виходити за межі позовних вимог та змінювати як предмет, так і підстави позову, застосувавши норми, якими врегульовано відносини підряду.
Одночасно з апеляційною скаргою відповідачем надано суду апеляційної інстанції попередній розрахунок понесених ним судових витрат, до яких включено витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн.
13.07.2021 від представника відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка судовою колегією залишена без розгляду у зв'язку з її недоцільністю - ухвалою САГС від 12.07.2021 постановлено провести судове засідання, призначене на 21.07.2021, за участю представників сторін в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів представників.
Представник позивача у судовому засіданні в усній формі проти апеляційної скарги заперечив.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.
Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.06.2019 між Департаментом ЖКГ Луганської ОДА, як замовником, та ТОВ «Проектно-будівельний альянс», як генпідрядником, укладено договір будівельного генпідряду №110, за умовами якого замовник доручає, а генпідрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик виконати відповідно до проектно-кошторисної документації і умов договору та здати у встановлений договором строк закінчені роботи, а замовник зобов'язується прийняти від генпідрядника і оплатити закінчені роботи, що передбачені п.1.2. договору (вид робіт: «заходи з озеленення, а саме: реконструкція парку відпочинку Дружби народів, смт. Мілове»). Місцезнаходження об'єкту, на якому проводяться роботи за цим договором: Україна, Луганська область, смт.Мілове.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що початок виконання робіт - з моменту підписання договору, але не раніше дня отримання дозвільних документів на початок виконання будівельних робіт.
Невід'ємною частиною цього договору є Календарний план виконання робіт, в якому визначаються дати початку та закінчення всіх видів (етапів) робіт (п.2.2. договору).
Умовами п. 2.4 договору сторонами погоджено, що у разі затримки фінансування сторони мають право призупинити взяті на себе зобов'язання по договору до моменту виділення асигнувань з відповідних бюджетів або інших джерел фінансування.
Відповідно до п.2.7. договору, датою закінчення робіт вважається дата їх прийняття замовником.
Згідно з п.4.1 договору, фінансування робіт (послуг) здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету у розмірі - 403 607,82 грн., у тому числі ПДВ 20% - 67 267,97 та за рахунок коштів державного бюджету у розмірі - 4 257 350,40 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 709 558,40 грн., які передбачені на поточний рік.
Замовник забезпечує фінансування робіт (послуг) при умові своєчасного фінансування з бюджету. Розрахунки за виконанні роботи здійснюються по надходженню передбачених на ці цілі коштів бюджету шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок генпідрядника. У разі затримки бюджетного фінансування, оплата за виконані роботи здійснюється протягом п'яти банківських днів з дати отримання замовником бюджетного фінансування на свій рахунок. Пунктом 4.2. договору сторони погодили, що замовник має право перерахувати генпідряднику аванс у розмірі 30 % загальної суми договору.
Генпідрядник зобов'язується використовувати отриманий аванс на придбання матеріалів, устаткування, обладнання та конструкцій, відзвітувати за його використання протягом трьох календарних місяців з моменту отримання авансу актами приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в), актами вартості устаткування, що придбається виконавцем робіт, і довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (ф. КБ-3). По закінченню вказаного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.
За змістом п.4.4. договору, замовник здійснює оплату на підставі підписаних актів приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (ф. КБ-3) та актами вартості устаткування, що придбається, які складаються генпідрядником по мірі готовності окремих робіт. Замовник підписує акти протягом 10 банківських днів з моменту їх надання генпідрядником, або в цей же термін надає обґрунтовані причини відмови від їх підписання.
Умовами п.4.6. договору встановлено, що ненадходження коштів з бюджету на рахунок замовника для оплати робіт (послуг) за цим договором, а також несвоєчасне їх перерахування органом державного казначейства, сторони визнають обставиною, що має місце не з вини замовника.
Відповідно до п.5.1., п.5.3. договору, замовник передає в строк, не пізніше 10 (десяти) банківських днів після укладення цього договору генпідряднику на період виконання робіт і до їх закінчення затверджену проектно-кошторисну документацію. Передача проектно-кошторисної документації оформлюється двостороннім актом прийому-передачі.
Згідно з п. 5.4. договору, підрядні роботи виконуються з матеріалів, устаткування, силами і засобами генпідрядника. Вартість матеріалів та устаткування включається до вартості робіт і відображається у актах виконаних робіт та в актах вартості устаткування, що придбається виконавцем робіт.
Генпідрядник здійснює закупівлю, одержання, складування, збереження необхідних для виконання робіт матеріалів, устаткування та інших ресурсів (п.5.5. договору).
Пунктом 13.6. договору визначено, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе фінансових зобов'язань.
На виконання умов договору сторонами погоджено календарний план виконання робіт (т.1, а.с.12).
Додатковою угодою від 25.06.2019 №110 до договору строк його дії був продовжений до 30.06.2020, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
Додатковою угодою від 19.12.2019 №110 до договору строк його дії продовжено до 30.11.2020, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань; Календарний план виконання робіт викладено у новій редакції, у якій зазначено, що початок робіт - 2019 рік, закінчення - 2020 рік.
Матеріали справи також свідчать про те, що позивачем 05.07.2019 подано до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Луганській області Повідомлення про початок виконання будівельних робіт: «Заходи з озелення, а саме: реконструкція парку відпочинку Дружби народів, смт.Мілове», що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками.
На виконання пунктів 5.1., 5.3., 7.4.1. договору позивачем 10.07.2019 за актом прийому-передачі проектно-кошторисної документації №8 передано відповідачу проектно-кошторисну документацію.
На виконання п. 4.2. договору, позивач 15.07.2019 перерахував відповідачу аванс у розмірі 121 082,35 грн. для придбання матеріалів, устаткування, обладнання, необхідних для виконання будівельних робіт, що підтверджується платіжним дорученням від 11.07.2019 №237.
10.10.2019 сторонами підписано реєстр накладних від №1 на суму 121 087,19 грн., з якого вбачається, що до реєстру входить одна накладна з зазначенням найменування товарів (будівельних товарів) та ціни на товари у загальному розмірі 121087,19грн, яка повністю дорівнює розміру отриманого товару.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач саме цим документом підтвердив позивачеві, а позивач погодився з цим підтвердженням про факт придбання відповідачем будматеріалів на використання отриманого авансу за договором на суму 121087,19грн.
В подальшому сторони досягли згоди щодо продовження строків виконання робіт за договором у зв'язку з настанням зимового періоду, про що підписали додаткову угоду від 19.12 2019 №110, з кінцевим строком виконання до 30.11.2020.
В подальшому, позивач листами від 13.01.2020 № 15/08-102 та від 03.02.2020 № 15/08-220 повідомляв відповідача про те, що у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування, стає неможливим здійснення витрат на фінансування робіт по договору та просив відповідача повернути отриманий аванс в сумі 121 087,19 грн.
Відповідачем 10.03.2020 за актом прийому-передачі проектно-кошторисної документації повернуто позивачеві проектно-кошторисну документацію на роботи: «Заходи з озеленення, а саме: реконструкція парку відпочинку Дружби народів, смт.Мілове», проте отриманий аванс в сумі 121 087,19 грн. на вимогу позивача не повернув.
Позивач листами від 10.06.2020 № 03-18-408, від 26.10.2020 №03-18-755 просив відповідача повернути отриманий аванс в сумі 121 087,19 грн., так як відповідач не відзвітував про використання авансу у встановленому договором порядку - актами приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3).
У відповідь відповідач листом від 16.06.2020 № 160620/2, від 16.11.2020 №061120/2 повідомив позивача про те, що аванс в сумі 121 087,19 грн., використано за призначенням - на купівлю матеріалів, устаткування, обладнання, у зв'язку з чим відсутні підстави для його повернення.
Посилаючись на те, що сума безпідставно набутого відповідачем майна становить 121 082,35 грн., позивач на підставі ст. 1212 ЦК України звернувся з даним позовом до господарського суду.
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Предметом позову в цій справі є стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів в сумі 121 082,35 грн., заявлених позивачем до стягнення саме на підставі ст. 1212 ЦК України, тому місцевий господарський суд неправомірно вийшов за межі заявленого позову та застосував норми, що регулюють правовідносини підряду, а також розглянув спір по суті через призму зобов'язальних правовідносин між сторонами, оскільки спірна сума грошових коштів самостійно визначена позивачем не як основна заборгованість, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору будівельного генпідряду № 110 від 25.06.2019, а як безпідставно набуте майно, що підлягає поверненню його власнику.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з посиланням місцевого господарського суду в оскаржуваному рішенні на постанови ВП ВС від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, а також на постанову ВС від 15.01.2020 у справі № 209/3022/16-ц, оскільки господарський суд не наділений повноваженнями за власною ініціативою змінювати правову природу заявлених до стягнення коштів, що визначена позивачем.
У зв'язку з наявністю між сторонами договірних правовідносин, що виникли на підставі означеного договору, в межах яких позивач перерахував відповідачеві спірну суму авансу, тому положення глави 83 ЦК України не можуть бути застосовані, що обумовлює відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в сумі 121 082,35 грн.
Враховуючи відсутність правових підстав для стягнення зазначених коштів, відповідно, відсутні й підстави для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення їхнього повернення в контексті вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Отже, у задоволенні позову в межах даної справи слід відмовити у повному обсязі.
При цьому, судова колегія звертає увагу позивача на те, що з метою захисту та відновлення своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів він не позбавлений права на звернення до місцевого господарського суду з іншою позовною заявою через порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, внаслідок чого апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельний альянс» на рішення господарського суду Луганської області від 28.04.2021р. у справі № 913/704/20 задовольнити.
Рішення господарського суду Луганської області від 28.04.2021р. у справі № 913/704/20 скасувати та прийняти нове.
Відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Стягнути з Департаменту житлово-комунального господарства Луганської обласної державної адміністрації (93405, пр. Центральний, 59, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, код ЄДРПОУ 03364062) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельний альянс» (04107, вул. Нагірна, 1, м. Київ, код ЄДРПОУ 41242014) судовий збір за апеляційною скаргою в сумі 3 153,00 грн.
Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.
Повний текст постанови складено 22.07.2021
Головуючий суддя В.І. Пушай
Суддя С.В. Барбашова
Суддя Д.О. Попков