Справа № 646/3289/21
№ провадження 1-кп/646/602/2021
22.07.2021 м. Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120212211400000006 від 18.03.2021 відносно обвинуваченого
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, українця, громадянина України, не одруженого, офіційно не працевлаштований, фактично проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-27.12.2017 Комінтернівським районним судом м. Харків за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 190, ст. 70 КК України до 6 місяців арешту
-11.10.2019 Комінтернівським районним судом м.Харкова за ч.2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі
-25.02.2021 Червонозаводським районним судом м. Харкова, за ч.3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України,
05 березня 2021 року приблизно о 20 год., ОСОБА_4 , перебуваючи на майданчику перед квартирою АДРЕСА_2 , діючи умисно, повторно, маючи злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, з корисливих мотивів, з метою звернення чужого майна на власну користь, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання злочинних наслідків, під приводом необхідності здійснення телефонного дзвінка добровільно отримав від раніше знайомої ОСОБА_6 , належній їй мобільний телефон ТМ «Honor 7А 2/16Gb (DUA-L22)» вартість якого становить 752 грн., упевнивши ОСОБА_6 , про повернення мобільного телефону після телефонної розмови, чим використав довірливі відносини потерпілої ввівши її в оману та скориставшись тим, що потерпіла ОСОБА_6 , не спостерігає за його діями, ОСОБА_4 , реалізовуючи свій злочинний умисел, покинув місце вчинення злочину, а після розпорядившись вищевказаним мобільним телефоном на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_6 , матеріальну шкоду на вищевказану суму.
Потерпілий у призначені судові засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутністю, притензій морального або матеріального характеру до обвинуваченого не має.
На підставі вимог ст. 325 КПК України, за погодженням із учасниками судового провадження, судовий розгляд проведено за відсутності потерпілого.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у вчиненні злочину в межах висунутого обвинувачення, погодившись з юридичною оцінкою інкримінованого йому діяння та пояснив про обставини викладені вище, які стали підставою для пред'явлення останньому обвинувачення за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, тобто -заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою ( шахрайство), вчинене повторно.
Під час допиту обвинувачений ОСОБА_4 надав наступні свідчення: перебував на майданчику перед квартирою АДРЕСА_2 , під приводом необхідності здійснення телефонного дзвінка добровільно отримав від раніше знайомої ОСОБА_6 , належній їй мобільний телефон ТМ «Honor», упевнивши її про повернення мобільного телефону після телефонної розмови, чим використав довірливі відносини потерпілої ввівши її в оману та скориставшись тим, що потерпіла ОСОБА_6 , не спостерігає за його діями, ОСОБА_4 , реалізовуючи свій злочинний умисел, покинув місце вчинення злочину, а після розпорядившись вищевказаним мобільним телефоном на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_6 , матеріальну шкоду на вищевказану суму.
Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження і які ніким не оспорюються, при цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд вважав недоцільним дослідження решти доказів щодо обставин, які сторонами кримінального провадження не оспорювались. Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження справи, що характеризують особу обвинуваченого.
При цьому суд роз'яснив обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ним фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 повністю доведена під час судового розгляду та кваліфікує його дії ч. 2 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою ( шахрайство), вчинене повторно.
При призначенні покарання, суд відповідно до вимог ст.ст.65-67 КК України враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів".
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Харкова, українець, громадянин України, не одружений, офіційно не працевлаштований, фактично проживаючий та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неоднаразово судимий за корисливі злочини проти власності, останній раз: 25.02.2021 Червонозаводським районним судом м. Харкова, за ч.3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, на обліку у лікаря нарколога та лікаря- психіатра не перебуває.
Обставиною, яка згідно зі ст.66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченому, суд визнає його щире каяття.
Обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачений вчинив нетяжкий злочин.
Визначаючи вид та міру покарання суд керується положеннями частини 2 статті 50 КК України відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Враховуючи те, що відповідно до зазначеної норми Закону суд призначає більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин лише у разі якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, тяжкість кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченого, його щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, думку сторони обвинувачення, враховуючи, що обвинувачений неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів проти власності та вчинив кримінальне правопорушення через 10 днів після засудження за попереднім вироком до позбавлення волі та це не призвело до позитивних змін в його особистості і не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві суд вважає, що його виправлення і перевиховання можливе у випадку призначення покарання в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за скоєне у вигляді позбавлення волі з урахуванням ст. 71 КК України призначивши покарання за сукупністю вироків з вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25.02.2021 року за ч.3 ст. 185 КК України, яким його засуджено до 4 років позбавлення волі.
Крім того, посилання обвинуваченого на те, що він є сиротою та ВІЧ інфікованим не є обставинами, що можуть визнаватися обставинами, що пом'якшують покарання, оскільки крім іншого не підтвердженні належними доказами.
Обставина, яка пом'якшує покарання обвинуваченому не є винятковою і не знижує істотним чином міру тяжкості скоєння кримінального правопорушення, не зменшує його суспільну небезпеку до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України- призначення більш м'якого покарання, яке передбачено законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися, як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 року, «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 року).
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається, як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його, як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають, як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.
Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень.
Цивільний позов не заявлений.
Скасувати арешт накладений ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30.03.2021 року
Витрати на залучення експерта стягнути з обвинуваченого.
Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 366-368, 370, 371, 374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, та призначити покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2021 року, та призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 остаточне покарання у вигляді 4 ( чотирьох) років 1 ( одного) місяця позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судові витрати за проведення експертиз у кримінальному провадженні № СЕ-19/121-21/6525ТВ від 31.03.2021 року в розмірі 653,80 грн.
Скасувати арешт накладений ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30.03.2021 року мобільний телефон ТМ «Honor 7А 2/16Gb (DUA-L22)» чорного кольору з imei: НОМЕР_1 , imei 2 : НОМЕР_2 .
Речовий доказ по кримінальному провадженню, а саме мобільний телефон ТМ «Honor 7А 2/16Gb (DUA-L22)» чорного кольору з imei: НОМЕР_1 , imei 2 : НОМЕР_2 - повернути власнику ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Червонозаводський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1