Справа № 761/6574/21
Провадження № 3/761/2452/2021
17 травня 2021 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Рибак Микита Анатолійович розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли від Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Веселе Запорізької області, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 13 лютого 2020 року серія ДПР 18 №424127 про адміністративне правопорушення, 27 жовтня 2019 року о 19 годині 20 хвилин по вул. Рибалки, 5-в у м. Києві пішохід ОСОБА_1 , порушила п. п. 4.10, 4.14 а,б ПДР України, раптово вийшла на проїжджу частину із-за транспортних засобів, що стоять, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, в результаті чого на неї здійснив наїзд автомобіль марки «Daewoo Matiz», під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого вказаний транспортний засіб отримав механічні пошкодження.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась, про день та час розгляду адміністративного матеріалу повідомлена належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило, а тому суд, у відповідності до ст.268 КпАП України, вважає за можливе розглянути справу у її відсутність.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступних висновків.
Зі змісту ч. 1 ст. 9 КУпАП, невід'ємною ознакою складу адміністративного правопорушення є вина особи у його вчиненні, яку зумовлює, зокрема, наявність реальної можливості не вчинити дії або відвернути наслідки, які складають об'єктивну сторону правопорушення.
Положенням ст. 124 КУпАП встановлено, що до адміністративної відповідальності можуть бути притягнуті учасники дорожнього руху, які порушили правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Відповідно до п. 4.10 ПДР України, перед виходом на проїзну частину з-за транспортних засобів, що стоять, та будь-яких об'єктів, що обмежують оглядовість, пішоходи повинні впевнитись у відсутності транспортних засобів, що наближаються.
Згідно п. 4.14 а,б ПДР України, пішоходам забороняється:a) виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху; б) раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід.
Згідно до вимог ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно вимог ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування п. 2 ст. 6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті - «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини» (Eur. Court H.R. Kadubec v. Slovakia, Judgmentof 2 September 1998. Reports. 1998 VI), представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення і, отже ст. 6 не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку та на підставі законно добутих доказів.
Враховуючи викладене, вважаю, що в справі про адміністративне правопорушення підлягає застосуванню положення ст. 62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Відповідно до п. 17-2 протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди не виявлено характерних для даного ДТП слідів і інших речових доказів на транспортному засобі (слідів крові, відбитків пальців, волосся, відбитки фактури тканини одягу, сліди ковзання, вм'ятини, сліди від контакту з іншими транспортними засобами, тощо).
Так, в матеріалах справи відсутні докази пошкодження транспортних засобів, що були спричинені ОСОБА_1 .
Так, під час розгляду справи за доказами, що містяться в матеріалах справи не встановлено, що матеріали справи містять докази порушення ОСОБА_1 пунктів 4.10, 4.14 а,б ПДР України, які б утворювали склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути почато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення у діях особи.
Таким чином, у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ст. 124 КУпАП, в зв'язку з чим провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 9, 247 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
СУДДЯ М.А. РИБАК