"31" березня 2010 р. м. Київ К-47674/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючий,
Гуріна М.І.,
Кобилянського М.Г.,
Ліпського Д.В.,
Юрченка В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою головного управління Пенсійного фонду України Автономної Республіки Крим на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Ялті Автономної Республіки Крим, головного управління Пенсійного фонду України Автономної Республіки Крим про зобов'язання підвищити пенсію,
У грудні 2008 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом. Зазначав, що відповідач в порушення вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»протягом 2006-2008 років не підвищував пенсію на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, внаслідок чого виникла заборгованість, яку просив стягнути.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02 лютого 2009 року позов задоволено частково: зобов'язано нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 рік в розмірі 1290,60 грн., за липень 2007 року у розмірі 742, 65 грн., за червень -грудень 2008 року у розмірі 1026,60 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено частково: зобов'язано головне управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим нарахувати та виплатити пенсію, відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за грудень 2007 року в сумі 124,35 грн., та за травень -грудень 2008 року в сумі 780,40 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач вказує, зокрема, на те, що з Державного бюджету України не виділялися кошти на проведення таких виплат. Просив скасувати судове рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таке підвищення позивачу протягом 2006-2008 років не проводилося.
Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що права позивача порушені та підлягають поновленню з урахуванням Рішення Конституційного суду України від 09 липня 2007 року, яким визнано неконституційним пункт 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було зупинено на 2007 рік та Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, згідно з яким втратили чинність зміни, що були внесені до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»пунктом 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка регулює питання державної соціальної підтримки дітей війни, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до вимог статті 7 вказаного Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»зупинено на 2006 рік.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 19 січня 2006 року вказаний пункт статті 77 виключено та статтю 110 викладено в такій редакції: «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету».
Кабінет Міністрів України протягом 2006 року будь-яких рішень на виконання вимог статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»не приймав.
Таким чином у 2006 році державну соціальну підтримку дітей війни, що передбачена статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджено не було.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»зупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-р/2007 положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»визнані неконституційними з дня ухвалення цього рішення.
Таким чином з 09 липня 2007 року вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни виступав мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»обчислювався виходячи з визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Частиною третьої статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» із змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 15 березня 2007 року встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини 1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Пунктом 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було викладено в такій редакції:
«Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Положення пункту 41 розділу II вказаного Закону втратили чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни був мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»обчислювався виходячи з визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»стосовно застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першої цієї статті, тільки щодо визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Отже право на підвищення пенсії, що передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у 2007 році виникло з 09 липня 2007 року, а у 2008 році з 22 травня 2008 року, тобто з дня визнання неконституційними положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»щодо дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Вирішуючи спір суди прийшли до обґрунтованого висновку про те, що з 09 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року суб'єкт владних повноважень порушив право позивача як дитини війни на соціальний захист.
Судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для їх скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2009 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.
Судді:С.Є. Амєлін
М.І. Гурін
М.Г. Кобилянський
Д.В. Ліпський
В.В. Юрченко