"03" червня 2010 р. м. Київ К-6877/08
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого -судді Кобилянського М.Г.,
суддів: Амєліна С.Є., Головчук С.В., Гуріна М.І., Ліпського Д.В.
секретар: Латиніна І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області, третя особа: начальник Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації Мякушко Надія Семенівна про визнання наказів неправомірними та їх скасування, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди
за касаційною скаргою Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації на постанову Октябрського районного суду м.Полтави від 11 травня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2008 року, -
У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив визнати незаконними і скасувати накази Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації: №57-ос від 30.05.2005р. про позбавлення його премії за травень 2005 року та №72-ос від 18.07.2005р. про оголошення догани і стягнути цього відповідача 3 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
У позовній заяві, поданій у червні 2006 року, позивач просив:
- визнати незаконним і скасувати наказ Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації від 12.09.2005р. №109-ос про звільнення його з посади заступника начальника управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи -начальника відділу соціального захисту постраждалих Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації у зв'язку зі скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України і поновити на посаді;
- стягнути з Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 18 128 грн.66 коп. та 15 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Постановою Октябрського районного суду м.Полтави від 11 травня 2007 року позов задоволено частково. Визнано незаконними і скасовано накази начальника Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації: п.5 наказу №57-ос від 30.05.2005р. про позбавлення ОСОБА_1. премії за травень 2005 року, наказ №72-ос від 18.07.2005р. про оголошення догани ОСОБА_1, наказ №109-ос від 12.09.2005р. про звільнення його з посади у зв'язку зі скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України. Позивача поновлено з 13 вересня 2005 року на попередній посаді, стягнуто з Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1. 6 365 грн. 45 коп. середнього заробітоку за час вимушеного прогулу та 3 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2008 року це судове рішення залишено без змін.
Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд. Зазначає, що судами допущена неповнота з'ясування обставин справи, а висновки не відповідають обставинам, які встановлені. Так, на його думку, матеріалами справи спростовуються висновки судів про те, що дисциплінарне стягнення накладено на позивача з порушенням вимог ст.149 КЗпП України, висновки щодо неознайомлення позивача з актом службового розслідування та непопередження його про зміни в штатному розписі не відповідають дійсності. Вважає, що судами безпідставно не враховано те, що відбулося скорочення штатної чисельності працівників Головного управління, яке проведено Полтавською обласною державною адміністрацією, оскільки Головне управління є її структурним підрозділом, відповідно до Постанови КМУ від 12.03.05р. №179 «Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій».
Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова Октябрського районного суду м.Полтави від 11 травня 2007 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2008 року скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Судами встановлено, що з 15.10.2000 року ОСОБА_1 працював на посаді заступника начальника управління -начальника відділу соціального захисту постраждалих Управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації. На виконання Постанови КМУ від 12.03.2007р. №179 «Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій»внесені зміни в штатний розпис Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації з 01.07.2005р., а саме, скорочені штатні посади: 1 посада начальника управління, 2 посади начальника відділу, 2 посади заступника начальника відділу (при цьому загальна чисельність працюючих не змінилась, оскільки введені інші посади). З наказом начальника Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації від 21.06.2005р. №59-ос «Про упорядкування структури Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації»позивач ознайомлений 04.07.2005р»позивач ознайомлений 04.07.2005р. Наказом начальника Головного управління від 01.09.2005р. №98-ос ОСОБА_1. звільнено з 05.09.2005р. з посади заступника начальника управління -начальника відділу соціального захисту постраждалих Управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Судами встановлено, що до часу прийняття наказу №98-ос позивачеві вакантні посади не пропонувалися. Наказом начальника Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації від 12.09.2005р. №109-ос звільнено ОСОБА_1. з посади заступника начальника управління - начальника відділу соціального захисту постраждалих Управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи у зв'язку із скороченням штату працівників, за п.1 ст.40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку і у п.2 цього наказу зазначено: визнати таким, що втратив чинність наказ від 01.09.2005р. №98-ос у зв'язку з хворобою ОСОБА_1. з 01.09.2005 по 09.09.2005р. 12.09.2005р. позивач ознайомлений з наказом від 12.09.2005р. №109-ос та отримав трудову книжку. Крім того, цього ж дня складений акт про відмову ОСОБА_1. від запропонованих вакантних посад.
Задовольняючи частково позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Головним управлінням праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації при звільненні позивача у зв'язку із скороченням штату порушені вимоги КзпП України, правові підстави для зняття з нього премії відсутні, позивач не приймав участі в проведенні службового розслідування відносно нього, не був ознайомлений з актом службового розслідування, а тому наказ №72-ос від 18.07.2005р. про притягнення ОСОБА_1. до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани є незаконним. При задоволенні вимог щодо відшкодування моральної шкоди суди врахували факт порушення трудових прав позивача і обґрунтування позивачем своїх вимог.
У судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій зазначено, що позивач звернувся з позовом у серпні 2005 року, а під час розгляду справи свої вимоги доповнив. Однак, суди не звернули увагу на те, що насправді 16 червня 2006 року ОСОБА_1 звернувся зовсім з іншими позовними вимогами.
Частиною 1 статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення -в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Зі змісту вказаної статті вбачається, що місячний строк звернення до суду за вирішенням спору про поновлення застосовується незалежно від підстав припинення трудового договору й обчислюється з дня вручення працівникові копії наказу про звільнення чи видачі трудової книжки або з дня відмови від їх одержання.
Судами встановлено, що 12.09.2005р. позивач ознайомлений з наказом від 12.09.2005р. №109-ос та отримав трудову книжку, а з позовом про поновлення на службі звернувся лише у червні 2006 року (а.с.68-70).
Враховуючи викладене, суду першої інстанції, при вирішенні справи по суті, слід з'ясувати питання дотримання позивачем строку звернення до суду за захистом порушених прав, зокрема, з вимогою про поновлення на посаді та питання про наявність поважних причин пропуску цього строку.
Помилковим є висновок судів про те, що фактичного скорочення штату в Головному управлінні не відбулося, оскільки судами встановлено, що відповідно до штатного розпису станом на 01.01.2005р. в структурі Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, крім інших існувало: 2 управління, 5 відділів ( 2 посади начальника управління, 5 посад начальників відділів, 5 посад заступників начальників відділів). А відповідно до штатного розпису станом на 01.07.2005р. структура Головного управління передбачала: 1 управління і 3 відділи ( 1 посада начальника управління, 3 посади начальників відділів, 3 посади заступників начальників відділів). Тобто, скорочені штатні посади: 1 посада начальника управління, 2 посади начальника відділу, 2 посади заступника начальника відділу.
У зв'язку з наведеним, суду необхідно перевірити дотримання відповідачем, при звільненні позивача у зв'язку із змінами в організації виробництва, вимог ст. 42 КЗпП України, яка передбачає переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці.
Пунктом 2 Постанови КМУ від 13.12.1999р. №2288 «Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів»надано право керівникам органів і головам рад, зазначених в пункті 1 цієї постанови, здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи в межах фонду преміювання, утвореного у розмірі тримісячного фонду оплати праці та економії фонду оплати праці.
Право здійснювати преміювання надається керівникам органів за наявності вказаних в постанові умов, а застосування «деприміювання», як своєрідного дисциплінарного стягнення, законодавством України не передбачено.
За таких обставин, оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам ст.159 КАС України і оскільки суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та вважати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а допущені порушення призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 160, 220, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації задовольнити.
Постанову Октябрського районного суду м.Полтави від 11 травня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2008 року -скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття вказаних обставин.
Головуючий: Кобилянський М.Г.
Судді: Амєлін С.Є.
Головчук С.В.
Гурін М.І.
Ліпський Д.В.