"01" червня 2010 р. м. Київ № К-48863/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Горбатюка С.А.
Мироненка О.В.
Мороз Л.Л.
Смоковича М.І.
Чумаченко Т.А.,
розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова про стягнення соціальної грошової допомоги, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2008 року позов задоволено частково.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м.Львова здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 недоплачену щомісячну надбавку до пенсії як дитині війни за період з липня по грудень 2007р. в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у сумі 742,65 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2009 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2008 року залишено без зміни, з уточненням її резолютивної частини, а саме: зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м.Львова нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплаченої 30% надбавки до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із врахуванням виплачених сум.
Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями, управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м.Львова звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції і постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Задовольняючи позов, суди виходили з того, що бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м.Львова щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була протиправною.
З таким висновком судів погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».
Зокрема статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Наявність у позивача права на призначення підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є громадянкою України, якій до 2 вересня 1945 року було менше 18 років, тобто, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»вона є дитиною війни. Зазначені обставини визнані сторонами.
З огляду на наведене позивач має право на отримання державної соціальної підтримки - підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Водночас, щодо такого її права на період 2006 року, то підвищення до пенсії дітям війни могло бути впроваджено за наступних умов: поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету відповідно до вимог статті 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», в редакції, викладеній у Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року.
Однак такі умови не настали.
Що ж до підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на 2007 рік.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. були внесені зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до цих змін було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визнані неконституційними.
Відповідно до вимог 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, в період з 01.01. 2007 року до 09.07.2007 року позивач не мала права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена, а з 01.01.2008 року по квітень 2008 року (згідно з вимогами, які ставились в позовній заяві) -таке право у позивача було відсутнє у зв'язку із дією положень пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
В той же час, з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м.Львова є протиправною.
За таких обставин, правильним є висновок судів про те, що позивач в межах заявленого позову мала право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком лише з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
При цьому також вірним є і висновок апеляційного суду щодо доцільності уточнення резолютивної частини постанови суду першої інстанції.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суди дали правильну правову оцінку обставинам у справі, перевірили обґрунтованість вимог позивача щодо здійснення нарахування конкретних сум, відповідність їх розмірам мінімальних пенсій за віком, які були встановлені чинним законодавством.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.
Постановлені у справі судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх зміни чи скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м.Львова залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова про стягнення соціальної грошової допомоги -залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав, передбачених статтями 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: