"02" червня 2010 р. м. Київ К-8758/07
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого судді Гордійчук М.П. (суддя-доповідач),
Суддів: Сіроша М.В.,
Бим М.Є.,
Островича С.Е.,
Харченка В.В.,
секретар Бака О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора м. Запоріжжя на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 13 березня 2007 року у справі за позовом прокурора м. Запоріжжя до Запорізької міської ради, третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю «Призма Альфа»про визнання частково незаконними та скасування рішення, -
03.03.2006 року прокурор міста Запоріжжя звернувся до суду з адміністративним позовом до Запорізької міської ради «Про визнання незаконними та скасування п. 3 рішення Запорізької міської ради від 15.09.2005 року № 17 «Про внесення змін до рішення Запорізької міської ради від 20.04.2005 року № 43 «Про Затвердження переліку земельних ділянок, призначених для продажу на аукціоні», затвердження відповідної технічної документації та стартової ціни продажу».
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2006 року заяву прокурора залишено без задоволення.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 13 березня 2007 року скасовано рішення суду першої інстанції та провадження у справі закрито з тих підстав, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства..
Ухвала суду апеляційної інстанції вмотивована тим, що відповідно до вимог ст. 1 Господарського процесуального кодексу України зазначений спір має розглядатися в порядку господарського судочинства.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить його скасувати.
При цьому касатор посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог чинного законодавства України, рішення є законним тоді, коли суди, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Так відповідно до вимог ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції.
Частиною 4 зазначеної статті передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.
Як встановлено судами, 15.09.2005 року сесією Запорізької міської ради було прийнято рішення № 17 «Про внесення змін до рішення Запорізької міської ради від 20.04.2005 року №43 «Про Затвердження переліку земельних ділянок, призначених для продажу на аукціоні», затвердження відповідної технічної документації та стартової ціни продажу», пунктом 3 якого перелік земельних ділянок у м. Запоріжжя, призначених до продажу на аукціоні, доповнено пунктом 8 щодо продажу земельної ділянки на Прибережній автомагістралі в районі Кривої бухти площею 5,5 га під спортивно-розважальний комплекс прокурором вказується на те, що приймаючи рішення про внесення вказаної земельної ділянки до переліку ділянок призначених для продажу на аукціоні, Запорізька міська рада перевищила надані чинним законодавством повноваження, не вилучивши зазначену земельну ділянку з законного користування обласного управління лісового господарства, здійснила її продаж. З наведених підстав, прокуратурою міста Запоріжжя було внесено протест, який було відхилено рішенням сесії Запорізької міської ради № 9 від 15.02.2005 року.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2006 року у справі № 2а-90/06 позов залишено без задоволення, на підставі ст. 12, п. 2 ст. 20, ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України, так як Запорізька міська рада діяла в спосіб і в межах наданої їй законом компетенції.
Проте ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 13 березня 2007 року скасовано рішення суду першої інстанції та провадження у справі закрито, оскільки, на думку апеляційного суду, зазначений позов повинен розглядатися господарським судом в порядку господарського судочинства.
Але, з таким висновком не погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, виходячи з наступного.
Пунктом 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Як вбачається з п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні оружним адміністративним судам.
Таким чином, оскільки зазначена справа підсудна Орджонікідзевському районному суду м. Запоріжжя, то, відповідно, апеляційний адміністративний суд Дніпропетровської області має переглядати його рішення як суд апеляційної інстанції.
Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що апеляційним судом порушено норми процесуального права, що і призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Заступника прокурора м. Запоріжжя задовольнити частково, ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 13 березня 2007 року у справі № 22а-501 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до Дніпропетровського апеяційного адміністративного суду.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.