"20" квітня 2010 р. м. Київ К-3403/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Весельської Т.Ф.,
Горбатюка С.А.,
Мороз Л.Л.,
Панченка О.Н.,
Смоковича М.І.,
розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу народного депутата України Лук'янова Владислава Валентиновича на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2009 року у справі за позовом народного депутата України Лук'янова Владислава Валентиновича до Центральної виборчої комісії України, Голови Центральної виборчої комісії України Шаповала Володимира Миколайовича, члена Центральної виборчої комісії Писаренка Анатолія Аркадійовича, третя особа народний депутат України Тищенко Олег Іванович про визнання протиправними та скасування постанов, -
У липні 2009 року народний депутат України Лук'янов Владислав Валентинович звернувся з позовом до Центральної виборчої комісії України, Голови Центральної виборчої комісії України Шаповала Володимира Миколайовича, члена Центральної виборчої комісії Писаренка Анатолія Аркадійовича, третя особа народний депутат України Тищенко Олег Іванович про визнання протиправними дії Центральної виборчої комісії щодо участі члена комісії Писаренка А.А. у її засіданнях та у прийнятті ним рішень комісії, починаючи з 03.03.2009; визнання протиправною бездіяльність голови Центральної виборчої комісії щодо невжиття заходів для припинення порушення членом комісії Писаренком А.А. вимог частини 2 статті 30 Закону України «Про Центральну виборчу комісію»; визнання протиправними дії останнього щодо участі у засіданнях комісії, починаючи з 03.03.2009, та зобов'язати його утриматись від участі у засіданнях Центральної виборчої комісії; визнати протиправними та скасувати постанови Центральної виборчої комісії від 13.07.2009 №41 «Про визнання обраним народним депутатом України Тищенка О.І.», №42 «Про реєстрацію народного депутата України Тищенка О.І., обраного на позачергових виборах народних депутатів України 30 вересня 2007 року»та №43 «Про доручення органам ведення Державного реєстру виборців щодо зміни виборчих адрес виборців».
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії члена ЦВК Писаренка А.А. щодо участі, починаючи з 3 березня 2009 року у засіданнях Центральної виборчої комісії. В решті позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що станом на 03.03.2009 член Центральної виборчої комісії Писаренко А.А. досяг 65-річного віку, а оскільки відповідно до п.2 ч.4 ст. 30 Закону України «»Про Центральну виборчу комісію», однією з підстав дострокового припинення повноважень члена Комісії є досягнення шістдесятип'ятирічного віку, тому дії члена Центральної виборчої комісії Писаренка Анатолія Аркадійовича щодо участі з 3 березня 2009 року у засіданнях Центральної виборчої комісії є неправомірними.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи відмову в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до Закону України «Про статус народного депутата України»народний депутат є представником державної влади, здійснюючи в межах своїх повноважень владні та управлінські функції, тобто, є суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до Закону України «Про статус народного депутата України»народний депутат є представником державної влади, здійснюючи в межах своїх повноважень владні управлінські функції, тобто, є суб'єктом владних повноважень.
Компетенція адміністративних судів, визначена ст. 17 КАС України, а спір що виник що виник між сторонами, до жодної з категорій, визначених цією статтею не відноситься.
Згідно положень частин 1 і 3 статті 1 Закону України «Про статус народного депутата України»народний депутат України є обраний відповідно до Закону України «Про вибори народних депутатів України»представник Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України. При виконанні своїх повноважень народний депутат керується Конституцією України, законами України та загальновизнаними нормами моралі.
Права народного депутата України у взаємовідносинах із органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, об'єднаннями громадян України та іноземних держав встановлені статтею 17 глави 2 розділу 2 Закону України «Про статус народного депутата України».
Відповідно до частини 5 цієї норми Закону народний депутат як представник державної влади у разі порушення прав, свобод і інтересів людини та громадянина, що охороняються законом, та інших порушень законності має право на місці вимагати негайного припинення порушення або звертатися з вимогою до відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ та організацій припинити такі порушення. У разі порушення законності народний
депутат може звернутися з депутатським зверненням до відповідних посадових осіб правоохоронних органів чи органів виконавчої влади, що здійснюють державний контроль у відповідній галузі.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що народний депутат України не має повноважень оспорювати рішення, дії чи бездіяльність органа державної влади, його посадової особи в адміністративному суді, а тому заявлений позов з цих підстав підлягає залишенню без задоволення у повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Колегія суддів Касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, проте вважає, що судом не вірно визначені підстави з яких було відмовлено в позові.
Пунктом 7 частини 1 статті З КАС визначено, що суб'єкт владних повноважень -орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Обсяг повноважень та правовий статус народних депутатів України визначаються: Конституцією України, Законом України від 17 листопада 1992 року № 2790-ХІІ «Про статус народного депутата України», Законом України від 4 квітня 1995 року № 116/95-ВР «Про комітети Верховної Ради України».
З даним позовом звернулась не та особа, якій належить право вимоги. Звернення до суду з позовом особи, якій не належить право вимоги (неналежний позивач), є підставою для відмови у задоволенні такого позову оскільки права, свободи чи інтереси цієї особи у сфері даних публічно-правових відносин не порушено.
Оскільки, в даному випадку, дії Центральної виборчої комісії щодо участі члена комісії Писаренка А.А. у її засіданнях та у прийнятті ним рішень комісії, починаючи з 03.03.2009, бездіяльність голови Центральної виборчої комісії щодо невжиття заходів для припинення порушення членом комісії Писаренком А.А. вимог частини 2 статті 30 Закону України «Про Центральну виборчу комісію», дії останнього щодо участі у засіданнях комісії, починаючи з 03.03.2009, та постанови Центральної виборчої комісії від 13.07.2009 №41 «Про визнання обраним народним депутатом України Тищенка О.І.», №42 «Про реєстрацію народного депутата України Тищенка О.І., обраного на позачергових виборах народних депутатів України 30 вересня 2007 року»та №43 «Про доручення органам ведення Державного реєстру виборців щодо зміни виборчих адрес виборців»ніяким чином не порушують права народного депутата України Лук'янова Владислава Валентиновича, то з цих підстав позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлю вати обставини І, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Керуючись ст.220, 222, 225, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу народного депутата України Лук'янова Владислава Валентиновича задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2009 року скасувати в частині підстав для відмови в задоволенні позову.
В решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає, крім як у випадках, встановлених ст. ст. 237 -239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: