61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
24 березня 2010 р. Справа № 2-а-911/09/1810
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.
Суддів: Шевцової Н.В. , Макаренко Я.М.
при секретарі судового засідання - Карнаух А. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації на постанову Лебединського районного суду Сумської області від 15.06.2009 р. по справі № 2-а-911/09/1810
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації, Лебединського управління Державного казначейства Головного управління державного казначейства України
про перерахунок та стягнення заборгованості допомоги по догляду за дитиною,
Позивачка, ОСОБА_1, звернулася до суду з позовом, після уточнення позовних вимог просила відновити пропущений строк для звернення до суду з адміністративним позовом щодо визнання протиправною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації з приводу невиплати в повному обсязі щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст.15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", як такий, що пропущений з поважних причин, визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації по відношенню до ОСОБА_1 щодо перерахунку допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, противоправною, зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення дитиною трирічного віку в розмірі, встановленому ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»в редакції станом на 09 липня 2007 р. в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, починаючи з 27 вересня 2007р.
Постановою Лебединського районного суду Сумської області від 15.06.2009р. по справі № 2-а-911/09/1810 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано рішення Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 сум грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку в розмірі меншому, ніж передбачено ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»в редакції станом на 9 липня 2007 року протиправними, зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею трирічного віку відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" в редакції станом на 9 липня 2007 року - в розмірі, що дорівнює прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років, починаючи з вересня 2007 року, стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,70 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач, Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду першої інстанції мотивує тим, що механізм та порядок виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у зв'язку із рішенням Конституційного суду України у 2007 році не визначено та кошти не передбачено на відповідні виплати. Проведення перерахунку та виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірах, визначених Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" можливе лише після внесення відповідних змін до Закону України «Про Державний бюджет України" на відповідний рік, які мають передбачити, зокрема, збільшення видаткової частини на фінансування витрат для забезпечення виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Зазначає, що позивачкою пропущено встановлений ст. 99 КАС України строк звернення до адміністративного суду. Просить розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивачка що позивачка має малолітню дитину ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_1, що вбачається з свідоцтва про народження та перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації, де з вересня 2007 року отримує виплати соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»передбачено, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими Законами України. Згідно ст. 3 зазначеного Закону одним з видів державної допомоги сім'ям є допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у ч.1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», згідно якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»у 2007 році щомісячна грошова допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка виплачується відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»передбачена у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), положення ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного Закону, що визнані неконституційними. Положення ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 09.07.2007 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника).
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації повинно було перерахувати та виплатити позивачці щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Але колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції помилково зобов'язав Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення дитиною трирічного віку в розмірі, встановленому ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»в редакції станом на 09 липня 2007 р. в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, починаючи з 27 вересня 2007 р., та не визначивши кінцевий термін виплати. Оскільки позивачка звернулася до суду 27 березня 2009 року, то колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції фактично задоволено позовні вимоги за період з 27 вересня 2007 року по березень 2009 року.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає, що рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/08 від 22.05.2008 року не було визнано неконституційним положення п. 23 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», яким вносились зміни в ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»де було вказано, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог за 2008 рік, тому постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.
Щодо задоволення позовних вимог за 2009 рік, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що відповідно до ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»встановлено, що допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. Пунктом 22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми»від 27.12.2001 року № 1751 передбачено, що відповідно до статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 р. - 50 відсотками, з 1 січня 2009 р. - 75 відсотками, з 1 січня 2010 р. - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130 гривень.
Отже, відповідач, здійснивши у 2009 р., виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в порядку та розмірі, встановленому Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», в редакції закону від 28.12.2008 р. правомірно діяв, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України.
Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав. За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист. Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають дітей віком до трьох років, серед яких їм надано право на отримання грошової допомоги.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Виходячи з приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов'язань перед позивачем. Крім того, відповідачем в порушення ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено та не надано суду доказів вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачці допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку у розмірі, встановленому ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії для їх отримання для забезпечення виконання своїх повноважень або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними бездіяльності відповідача.
Щодо доводів апеляційної скарги про пропущення позивачем строку звернення до суду, колегія суддів зазначає, що ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду. Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. З матеріалів справи вбачається, що відповідач при розгляді справи в суді першої інстанції не наполягав на відмові в задоволенні позову з підстав пропущення строку для звернення до адміністративного суду, встановленою ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає частковому скасуванню з прийняттям нової постанови.
Керуючись ст.ст. 99,100, 160, 195, п.3 ст.198, п. 4 ст. 202, ч. 2 ст. 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації задовольнити частково.
Постанову Лебединського районного суду Сумської області від 15.06.2009р. по справі № 2-а-911/09/1810 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації щодо невиплати позивачці щомісячної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ч. 1 ст.15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” за період з 27 вересня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу по догляду дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення ним трирічного віку відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого ст. 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", починаючи з 27 вересня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України в порядку цивільного судочинства.
Головуючий суддя < підпис > Мінаєва О.М.
Судді < підпис >
< підпис > Шевцова Н.В. Макаренко Я.М.
< Список > < Текст >
Повний текст постанови виготовлений 29.03.2010 р.