61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
01 квітня 2010 р. Справа № 2-а-198/09/1601
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Філатова Ю.М.
Суддів: Водолажської Н.С. , Гуцала М.І.
за участю секретаря судового засідання Баглаєнко Я. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17.06.2009р. по справі № 2-а-198/09/1601
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м.Кременчуці Полтавської області < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області, в якому просив визнати неправомірною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті йому в 2008 році пенсії підвищеної в розмірі 350 процентів мінімальної пенсії за віком та стягнути з відповідача на його користь невиплачену частину підвищеної пенсії в сумі 18842, 70 грн.
Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17.06.2009 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у невиплаті підвищеного розміру пенсії та стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь позивача невиплачену частину підвищеної пенсії в сумі 18842, 70 грн.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, не погодившись з постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позову, посилаючись на порушення норм права.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Суд першої інстанції задовольняючи позов, виходив з наступного.
Позивач ОСОБА_1 є інвалідом війни 2 групи. У відповідності до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня інвалідам війни 2 групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
У 2008 р. позивач отримав 2398, 80 грн., недоплата склала 21241,50-2398,80 = 18842,70 грн.
Згідно з Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", щорічно виплата грошової допомоги до 5 травня інвалідам війни 2 групи має виплачуватися допомога в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Також, законом не передбачено обмежені таких виплат наявністю певних коштів чи фінансування.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п. 20 розділу 2 „Внесення змін до деяких законодавчих актів України" ЗУ „Про Державний Бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким було зазначено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни 2 групи виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються КМУ в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Виходячи з вищезазначеного та загальних засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами, суд дійшов висновку що позивач має право на отримання щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік в розмірі, встановленому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Проте колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Колегія суддів зазначає, що позивач звернувся з позовом, в якому просив визнати неправомірною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті йому в 2008 році підвищеної пенсії в розмірі 350 процентів мінімальної пенсії за віком та стягнути з відповідача на його користь невиплачену частину підвищеної пенсії в сумі 18842, 70 грн., тобто предметом розгляду справи є виплата недоотриманої пенсії на підставі ч.4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Проте, суд першої інстанції вирішив позовні вимоги, які не були предметом розгляду по вказаній справі, а саме, стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня на підставі ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17.06.2009 року по справі № 2-а-198/09/1601 прийнята при невідповідності висновків суду обставинам справи, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
При цьому, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, починаючи з 01 січня 2007 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області, отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
В зв'язку з встановленням гр. ОСОБА_1 в квітні 2007 р. 2 групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку, до пенсії було встановлене підвищення як особі, прирівняній до інвалідів війни.
Розмір вказаного підвищення встановлений Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 2939-ІУ від 05.10.2005 р. Згідно з ч. 4 ст. 13 вказаного Закону визначення розмірів підвищень інвалідам війни поставлений у залежність від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Починаючи з 01.01.2006 р. розмір підвищеної пенсії для інвалідів війни 2 групи - становить 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Дана норма Закону, як і сам Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 2939-ІУ від 05.10.2005 р., який набрав чинності з 01.01.2006 року, є діючою та жодним рішенням Конституційного суду України неконституційною не визнавалась.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» величина прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, становила: з 01.01.2008 р.-470 грн.; з 01.04.2008 р.-481грн.; з 01.07.2008 р.-482 грн.; з 01.10.2008 р.- 498 грн..
Виходячи із вказаних величин розмір отримуваного позивачем підвищення як інваліда війни 2 групи складав: з 01.01.2008 року - 188,00 грн., з 01.04.2008 року - 192, 40 грн., з 01.07.2008 року -192, 80 грн., з 01.10.2008 року - 199, 20 грн.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни до ч.5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які стосувалися порядку, зокрема, виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 Травня. Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп саме ці зміни визнані неконституційними. Зазначене рішення Конституційного суду України не стосувалося розміру підвищень до пенсії інвалідам війни на підставі ч.4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Таким чином, колегія суддів зазначає, що ч.4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка визначала підвищення до пенсії інвалідам війни 2 групи в розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком, втратила чинність з 01.01.2006 року, у зв'язку з чим, позивач не має право на отримання зазначеного підвищення до пенсії в 2008 році.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ч. 2 Закону України № 1691-VI, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області задовольнити.
Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17.06.2009р. по справі № 2-а-198/09/1601 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволені позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України в порядку цивільного судочинства.
Головуючий суддя < підпис > Філатов Ю.М.
Судді < підпис >
< підпис > Водолажська Н.С. Гуцал М.І.
< Список > < Текст >
Повний текст постанови виготовлений 06.04.2010 р.