61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
10 березня 2010 р. Справа № 2-а-3144/09/2014
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Сіренко О.І.
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.
за участю секретаря судового засідання Мельник А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області на постанову Зміївського районного суду Харківської області від 12 серпня 2009 р. по справі № 2-а-3144/09/2014
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області < Текст >
про визнання неправлмірними дій та зобов"язання вчинити певні дії,
Постановою Зміївського районного суду Харківської області від 12 серпня 2009 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволений в повному обсязі.
Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, встановивши основну щомісячну пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, розраховуючи з встановленої мінімальної пенсії за віком в розмірі, встановленому, ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, діючого на момент нарахування пенсії.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області здійснити ОСОБА_1 донарахування та виплату за період з 22 травня 2008 року по 12 серпня 2009 року включно, не донарахованої основної щомісячної пенсії в розмірі 35201 грн. 00 коп. та додаткової пенсії в розмірі 4337 грн. 30 коп.
В іншій частині позовних вимог було відмовлено.
Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що постанову винесено з порушенням норм матеріального права. Неправомірність в діях відповідача, щодо нарахування пенсії позивачу, відсутня, оскільки управління при здійсненні обчислення пенсії діяло на підставі Закону України, “Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі -Закон України № 796), Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, постанов Кабінету Міністрів України № 1293 “Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 27.12.2005 року, № 530 від 28 травня 2008 р. “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання державної пенсії в розмірі передбаченому ч.4 ст. 54 та додаткової пенсії відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України №796, а відповідач неправомірно відмовив у проведенні перерахунку даних пенсій
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду , виходячи з наступного.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено і знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи та віднесений до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується доданими до справи копіями посвідчення серії НОМЕР_1 та довідки МСЕК серії ВТЕ-6 № 029959, та має право на отримання державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до Закону України № 796.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя та здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України №796.
Статтею 49 Закону України №796 передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до п. 4 ст. 54 Закону України № 796 в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по другій групі інвалідності -8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України №796 особам, віднесеним до першої категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам другої групи 75% мінімальної пенсії за віком.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що при обчисленні державної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, розмір мінімальної пенсії за віком розраховується виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. А саме відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону, розмір мінімальної пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України та щороку затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Згідно ч. 3 ст. 67 Закону України № 796 у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” зазначені вище положення Закону були змінені.
Так, відповідно до п. 28 Розділу ІІ Закону: особам, віднесеним до категорії 1 інвалідам ІІ групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах 20 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами. У всіх випадках розміри пенсій для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році - інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими - 200 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення п. 28 Розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” були визнані неконституційними.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України, є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Таким чином, починаючи з 22 травня 2008 року, діяли положення Закону України №796 в редакції закону від 22.05.2008 р.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, щодо неприйняття посилання відповідача на постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 16 липня 2008 року “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян”, № 530 від 28 травня 2008 р. “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, як на підставу визначення розміру пенсії.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Пунктом 2, 3 статті 116 передбачено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини, громадянина, забезпечувати проведення політики , зокрема в сфері соціального захисту.
Зазначене свідчить, що Кабінет Міністрів не наділений повноваженнями щодо встановлення розмірів пенсій.
Враховуючи, що положення зазначених постанов, встановлюють менший, ніж Закон України № 796, розмір державної пенсії для осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, вони є такими, що суперечать положенням Закону №796 та Конституції України, а отже не підлягають застосуванню.
Так, згідно з ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Вихідним критерієм розрахунку пенсії передбаченої ч.4 ст. 54 та ч.1 ст. 50 Закону України №796 є мінімальна пенсія.
При цьому для визначення розміру мінімальної пенсії застосуванню підлягають положення ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, згідно якого мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. В свою чергу, прожитковий мінімум встановлюється Законом України про державний бюджет на відповідний рік.
Згідно статті 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня -481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Так, статтею 54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” встановлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, а саме з 1 жовтня 2008 року в сумі 498 гривень.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що положення Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не поширюються на позивача у зв'язку з тим, що останній отримує пенсію відповідно до Закону України №796 є помилковим виходячи з наступного.
Законодавча невизначеність порядку обчислення розміру мінімальної пенсії за віком з метою реалізації ч. 4 ст. 54 та ч.1 ст.50 Закону України № 796 не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, адже відповідно до ч. 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Згідно ч. 7 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Враховуючи, що Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” є єдиним Законом, який дає визначення мінімальної пенсії за віком при розрахунку пенсії необхідно застосовувати саме положення ч. 1 ст. 28 даного Закону.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доводи апеляційної скарги, щодо правомірності дій відповідача щодо нарахуванню та виплаті пенсій передбачених ч.4 ст. 54 та ч.1 ст. 50 Закону України №796-ХІІ на підставі постанов Кабінету Міністрів України, є безпідставними з вищезазначених підстав, не впливають на правомірність задоволення позовних вимог, висновків суду першої інстанції не спростовують. Підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
В апеляційному порядку позивачем рішення суду першої інстанції оскаржено не було.
Згідно до п. 1 ч. 1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.
Керуючись ч. 2 Закону України № 1691-VI , ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області залишити без задоволення.
Постанову Зміївського районного суду Харківської області від 12 серпня 2009 р. по справі № 2-а-3144/09/2014 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України в порядку цивільного судочинства.
Головуючий суддя < підпис > Сіренко О.І.
Судді < підпис >
< підпис > Любчич Л.В. Спаскін О.А.
< Список > < Текст >
Повний текст ухвали виготовлений 15.03.2010 р.