61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
16 березня 2010 р. Справа № 2-а-30372/09/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Сіренко О.І.
Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В.
за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2009р. по справі № 2-а-30372/09/2070
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про зобов'язання вчинити певні дії,
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2009 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації Харківської області про продовження строку, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації Харківської області щодо призначення та виплаті ОСОБА_1 державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації Харківської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст.15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” в розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 01 по 31 грудня 2007 року. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 4, п. 8 ст. 7, ч. 1 ст. 23, ч. 8 ст. 51 Бюджетного кодексу України, Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, що призвело до неправильного вирішення справи. Свою незгоду з постановою суду першої інстанції мотивує тим, що відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове призначення цих видатків. Відповідач зазначає, що оскільки позивач була застрахованою особою ( на момент народження дитини працювала в Зідківській ЗОШ 1-3 ст. відділу освіти Зміївської райдержадміністрації), тому не підпадала під дію Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”і їй була призначена допомога у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 року № 13.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Закон України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” в редакції з 01.01.2007 року із змінами внесеними Законом України “Про державний бюджет на 2007 рік”від 19 грудня 2006 року № 489-V було установлено на 2007 рік, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до цього Закону здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевими бюджетами у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 року № 13 затверджений Порядок призначення та виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, відповідно до якого призначення і виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам здійснюється управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрації, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах рад за місцем реєстрації або місцем проживання застрахованої особи. Відповідно до пункту 9 вказаного Порядку допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 23 відсотків зазначеного прожиткового мінімуму.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2007 року № 32 встановлено, що в 2007 році допомога при народжені дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомоги сім'ям з дітьми з 1 січня призначається органами праці та соціального захисту населення за місцем проживанням застрахованих осіб, а у 2-4 кварталах -виплачується органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб.
Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”(справа про соціальні гарантії громадян) від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік". Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Положення статті 56 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Тобто з 09.07.2007 року набрала чинності стаття 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”. Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов висновку, що при розмірі допомоги позивачеві з 09.07.07 року застосуванню підлягала стаття 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, а не Постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 року № 13, положення якої значно звужували права позивача на отримання допомоги у розмірі, встановленому Законом.
Оскільки функції по призначенню та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам у 2007 році були передані робочими органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до органів праці та соціального захисту населення, то відповідач повинен був призначити та сплачувати позивачу з 09 липня до 31 грудня 2007 року щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років у відповідності до статті 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав. Посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо пропущення позивачем строку звернення до адміністратвиного суду та недоведеності поважності причин такого пропуску.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову з підстав пропущення строку для звернення до адміністративного суду, встановленою ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач мала право на призначення та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року у розмірі, встановленому ст.15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, однак враховуючи, що при зверненні до суду позивачем було пропущено річний строк звернення до суду, то задоволенню підлягають позовні вимоги позивача в межах річного строку звернення до суду з 01 по 31 грудня 2007 року.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 році, суд першої інстанції виходив з того, що при нарахуванні та виплаті такої допомоги у 2008 році необхідно керуватися Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Пунктом 23 розділу II Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України””, внесено зміни до ст. 13 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”та виключено слова "не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування".
Вказаний закон набув чинності з 1 січня 2008 р.
Отже, з зазначеного часу право на державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”набули як застраховані так і незастраховані особи в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 23 розділу II Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України””, внесено зміни до ч. 1 ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”. В даному положенні зазначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.
Рішенням Конституційного суду України №10-рп/08 від 22.05.2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”(справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), положення п. 23 розділу II Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України””визнано неконституційним не було.
З січня 2008 року по березень 2009 року позивачу виплачувалася допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 144,10 грн., що підтверджується довідкою Управління праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації Харківської області від 23.04.09 р. № 02-42/416 (а.с.52).
За таких підстав, в період 2008-2009 р.р. Управління праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації Харківської області виплачувало вказану допомогу у відповідності до вимог чинного законодавства, і його дії є правомірними.
Враховуючи, що компетенція суду поширюється тільки на захист порушених прав, свобод та інтересів відповідних осіб, суд не може вирішувати питання на майбутнє, тобто здійснювати захист права, яке ще не порушено. Виходячи з цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовного того, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача призначити та виплачувати щомісячну допомогу по догляду за дитиною до 07.04.2010 року у розмірах, які дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років з врахуванням підвищення виплат відповідно до прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги щодо прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 4, п. 8 ст. 7, ч. 1 ст. 23, ч. 8 ст. 51 Бюджетного кодексу України, Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, що призвело до неправильного вирішення справи, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 2 Закону України № 1691-VI , ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2009р. по справі № 2-а-30372/09/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України в порядку цивільного судочинства.
Головуючий суддя (підпис) Сіренко О.І.
Судді (підпис)
(підпис) Спаскін О.А. Любчич Л.В.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А.
Повний текст ухвали виготовлений 19.03.2010 р.