Справа: № 2-а-11125/08/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Курко О.П.
Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
"08" червня 2010 р.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Шведа Е.Ю., Попович О.В.,
при секретарі: Плаксі В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Вінницької митниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2009 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вінницький агрегатний завод» до Вінницької митниці, третя особа: Головне управління Державного казначейства України у Вінницькій області про скасування рішення про визначення митної вартості товарів та стягнення переплаченої суми митних платежів,-
У жовтні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вінницький агрегатний завод» звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької митниці, третя особа: Головне управління Державного казначейства України у Вінницькій області про скасування рішення про визначення митної вартості товарів та стягнення переплаченої суми митних платежів. Свої вимоги мотивує тим, що, на думку позивача, вінницькою митницею при визначенні митної вартості товарів, неправомірно застосовано метод визначення митної вартості товарів №6, передбачений ст. 266 МК України, у зв'язку з чим позивачем переплачено суму митних платежів на 16773,58 грн.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2009 року позов задоволено. Визнано протиправним рішення відділу контролю митної вартості Вінницької митниці № 124 від 14.08.2008 року про визначення митної вартості товарів. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Вінницькій області переплачену суму мита та ПДВ в розмірі 16773,58 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ «Торговий дім «Вінницький агрегатний завод».
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Вінницька митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі контракту № 64-640012 від 06.02.2008 року з чеською компанією "LАС s.r.о." ТОВ "ТД "Вінницький агрегатний завод" придбав для власних потреб електричні плавильні тигельні печі за ціною, вказаною в п. 3 контракту та специфікації № 1, що становить 32340 євро.
14.08.2008 року з метою проведення митного оформлення даного товару (код згідно УКТЗЕД 14108000) позивачем Вінницькій митниці подана ВМД № 401000004/2008/008872 та декларації митної вартості ф. ДМВ - 1, де заявлено митну вартість в розмірі 33765 євро, включно з транспортними витратами.
У зв'язку з вирішенням спірних питань правильності визначення митної вартості товару посадовими особами відділу митного оформлення було направлено до відділу контрою митної вартості та номенклатури запит № 829/28.
Маючи сумніви у заявленій митній вартості, керуючись пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, митним органом у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості було зроблено запис про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.
Посилаючись на те, що декларантом надані не всі витребувані документи, відділом контролю митної вартості та номенклатури з подальшим аналізом митної вартості товарів, які містяться в ціновій базі даних Держмитслужби винесено рішення № 124 від 14.08.2008р., згідно якого визначена митна вартість товару позивача складає 42840 євро. При цьому, до уваги було взято митне оформлення по ВМД № 100000007/8/309447 від 18.06.2008 року.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що підстави неподання декларантом всіх витребуваних документів є поважними, крім цього, зазначив, що інформація про заявлену митну вартість позивачем не викликає сумніву у її достовірності, у зв'язку з чим вважає необгрунтованим та упередженим визначення відповідачем визначення митної вартості в більшому розмірі та на підставі ВМД № 100000007/8/309447 від 18.06.2008 року.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення передбачені статтями 266 - 273 МК України. Умови та форми декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлені Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей її підтвердження.
Відповідно до статті 265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Митний орган має право впевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларантом , подаються документи, передбачені пунктом 7 вищевказаного Порядку, зокрема: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Крім зазначених документів за вимогою митного органу можуть надаватися і інші документи, зазначені в пункті 11 Порядку.
Відповідно до згаданої норми, посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу".
Судом першої інстанції було встановлено, що позивачем для підтвердження митної вартості товару при його розмитненні було надано всі наявні у нього докази, крім, калькуляції фірми виробника товару та інформації зовнішньоторговельних та біржових організацій.
Проте згідно пункту 13 Порядку декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.
У відповідності до пункту 14 Порядку якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування методів, визначених у частині першій статті 266 МК України, якими є метод оцінки за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (метод 1); метод оцінки за ціною договору щодо ідентичних товарів (метод 2); метод оцінки за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); метод оцінки на основі віднімання вартості (метод 4); метод оцінки на основі додавання вартості (метод 5); резервний метод (метод 6).
Відповідно до частин другої - п'ятої статті 266 МК України основним методом визначення митної вартості товарів є метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати, застосовується послідовно кожний із зазначених методів.
У зв'язку з викладеним колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що через наявність поважних причин позивач міг бути звільнений від обов'язку подання ненаданих ним документів та те, що визначення митним органом іншої митної вартості на підставі інформації ВМД від 18.06.2008 року.
Судом першої інстанції не було враховано наступне.
Згідно зі ст. 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 261 МК України встановлено, що відомості про митну вартість товарів, які перемішуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також, у відповідних випадках, для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Статтею 262 МК України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Згідно з приписами ст. 265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Позивач наполягає на правомірності його вимог щодо встановлення митної вартості товару відповідно до ст. 267 МК України за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.
Однак відповідно до ч. 1 ст. 265 МК України митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.
Так, згідно з абз. 2 п. 6 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон, у разі відсутності підтверджуючих документів або наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої митної вартості товарів митні органи відповідно до МК України визначають митну вартість самостійно на підставі ціни на ідентичні чи подібні (аналогічні) товари.
Пунктами 16 - 18 зазначеного Порядку передбачено, що у разі потреби митний орган може надати декларантові, за наявності у базі даних Держмитслужби, інформацію про середньоконтрактні ціни або митну вартість товарів, що була визначена під час митного оформлення ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, ввезених в Україну за іншою угодою. З метою забезпечення конфіденційності така інформація надається у знеособленому вигляді. Митний орган під час митного оформлення товарів здійснює контроль за правильністю визначення їх митної вартості, у тому числі за правильністю обрання та застосування методу такого визначення, повнотою (комплектністю) поданих документів та їх відповідністю вимогам, установленим законодавством. Достовірність відомостей, зазначених у декларації митної вартості, може бути встановлена шляхом проведення митними органами на підприємствах перевірки щодо відповідності документів на товари і транспортні засоби, поданих для підтвердження митної вартості товарів, даним бухгалтерського обліку та іншій документації підприємства. Процедура контролю за правильністю визначення митної вартості товарів повинна здійснюватися з дотриманням строків, визначених законодавством для митного оформлення товарів. У разі коли декларант не може документально підтвердити заявлену ним митну вартість товарів або коли виникають обґрунтовані сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може вимагати подання декларації митної вартості та самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи, передбачені МК України, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно із зазначеним Кодексом.
Оскільки відомості документів, що підтверджували митну вартість задекларованих товарів та були надані позивачем, щодо заявленої митної вартості не відповідала інформації, яка містилася у ціновій базі даних Державної митної служби України, то колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно було прийнято спірне рішення щодо визначення митної вартості (митної оцінки) до ВМД N 100000007/8/309447 від 18.06.2008 року, згідно з яким митна вартість товару визначена у розмірі 42840 євро.
Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, приймаючи спірне рішення, діяв в межах своїх повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.
Отже, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача, оскільки не дав належну правову оцінку наявним у справі доказам, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело неправильного вирішення справи.
Зі змісту ст. 159 КАСУ України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Вінницької митниці - задовольнити.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2009 року - скасувати та постановити нову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вінницький агрегатний завод» до Вінницької митниці, третя особа: Головне управління Державного казначейства України у Вінницькій області про скасування рішення про визначення митної вартості товарів та стягнення переплаченої суми митних платежів - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Е.Ю. Швед
О.В. Попович