< Копія >
10 червня 2010 р. Справа № 2а-4694/10/1870
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Опімах Л.М.,
за участю секретаря судового засідання- Шевченко В.М.,
представника позивача - Груздо Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені ,-
Позивач, Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач) - адміністративно-господарські санкції та пеню на загальну суму 3103,72 грн, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач, який до 16.04.2009 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції, не виконав свого обов'язку, чим спричинив збитки державі в особі Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
09.06.2010 р. представник позивача подав до суду заяву про уточнення адміністративного позову, відповідно до якої повідомляє, що заборгованість відповідачем частково погашена, залишок суми боргу складає 03 грн 72 коп (а.с. 10).
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги відповідно до уточненої суми позову підтримав у повному обсязі та пояснив, що станом на день розгляду справи року заборгованість відповідача зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 3,72 грн залишається не сплаченою.
Відповідач у судове засідання не прибув, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, про що свідчить розписка про отримання ним поштового відправлення, жодних доказів сплати адміністративно-господарських санкцій та пені до суду не подав, тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі в судовому засіданні відповідача за наявними в ній доказами.
Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року N 875-XII (далі по тексту - Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Таким чином, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, відповідач до 16.04.2009 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у сумі 3100,00 грн, що підтверджується розрахунком суми позову, пред'явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів та звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік (а.с. 4, 5).
За порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачу було нараховано пеню в сумі 3,72 грн (а.с. 4).
Враховуючи часткову сплату суми заборгованості відповідачем, за ним рахується заборгованість у розмірі 3,72 грн.
Несплата відповідачем коштів до Державного бюджету України за не створене у 2009 році робоче місце для працевлаштування інваліда перешкоджає належному та своєчасному повному фінансуванню заходів по соціальній, трудовій, фізкультурно-спортивній та професійній реабілітації інвалідів та надання цільової позики на створення робочих місць для інвалідів, завдає значної шкоди державним інтересам, не дозволяє повною мірою створити інвалідам необхідні умови, які дають змогу вести повноцінний спосіб життя.
Таким чином судом достовірно встановлено, що заборгованість відповідача перед бюджетом станом на день розгляду справи в повному обсязі не сплачена і складає 3,72 грн, що підтверджується матеріалами справи та поясненнями представника позивача, тому суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення вказаної суми адміністративно-господарських санкцій є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (40034, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (40030, м. Суми, вул. Горького, 2, отримувач: ГУДКУ у Сумській області, рахунок 31212230700002, МФО 837013, ЄДРПОУ 14004771) заборгованість зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 3,72 (три грн 72 коп) грн.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя < Текст > Л.М. Опімах
< з оригіналом згідно >
< Суддя > < Довідник >