< Копія >
07 червня 2010 р. Справа № 2а-4579/10/1870
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Опімах Л.М.,
за участю секретаря судового засідання- Шевченко В.М. ,< Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати фіксованого розміру страхових внесків ,-
Позивач, Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі (далі по тексту - позивач, УПФУ в Липоводолинському районі), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач), в якому просить про стягнення заборгованості зі сплати фіксованого розміру страхового внеску в сумі 122,82 грн, мотивуючи тим, що відповідач як суб'єкт підприємницької діяльності, який обрав особливий спосіб оподаткування, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 11, п. 5 ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 17 та п.п. 4 п. 8 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року N 1058-IV (далі по тексту - Закон) підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, є страхувальником та платником страхових внесків до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, а отже зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, а на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування, - сплачувати страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі. Всупереч зазначеним вимогам Закону, у січні-березні 2005 року відповідачем не сплачувалися страхові внески до Пенсійного фонду України в повному обсязі, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість у сумі 122,82 грн.
У судове засідання представник позивача не прибув, 07.06.2010 р. подав до суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі, повідомляє, що станом на день розгляду справи сума боргу відповідачем не сплачена, та просить розглянути справу без його участі (а.с. 19).
Відповідач у судове засідання не прибув, був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить розписка про отримання ним поштового відправлення, клопотання про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без його участі до суду не подав, тому суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності в судовому засідання відповідача за наявними у ній доказами.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідач - ОСОБА_1 - є фізичною особою-підприємцем, зареєстрованою Липоводолинською районною державною адміністрацією Сумської області від 04.10.2004 р. за № 2 617 000 0000 000014 (а.с. 9), є страхувальником і, відповідно до ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зареєстрований як платник страхових внесків в управлінні Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі (а.с. 8).
Крім того, судом встановлено, що відповідач обрав спрощений порядок оподаткування, а саме є платником єдиного податку.
Відповідно до матеріалів справи, посадовою особою УПФУ в Липоводолинському районі було проведено розрахунок належних до сплати сум фіксованого розміру страхового внеску фізичній особі-суб'єкту підприємницької діяльності, про що складено акт від 18.01.2010 року № 91 (а.с. 12). Із вказаного акту вбачається, що належна до сплати сума фіксованого страхового внеску становить 122,82 грн.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 106 Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
У зв'язку з цим на підставі ст. 106 Закону позивачем фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 була виставлена вимога про сплату заборгованості від 27 січня 2010 року № Ф 130, протягом десяти днів із дня отримання якої відповідач зобов'язаний був сплатити суму заборгованості (а.с. 13).
Вимога про сплату боргу була одержана відповідачем 29.01.2010 року, що підтверджується копією розписки про отримання поштового відправлення (а.с. 14).
Однак, відповідач у встановленому законодавством порядку не узгодив вищевказану вимогу та не оскаржив її до суду.
Згідно з ст. ст. 14 та 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09.07.2003 р. страхувальниками і відповідно платниками страхових внесків згідно цього Закону є зокрема і роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
На виконання зазначеного Закону в п. 2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного Фонду України № 21-1 від 19.12.2003 р. наведено такий самий перелік платників страхових внесків.
Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.
Отже, відповідач як суб'єкт підприємницької діяльності, який обрав особливий спосіб оподаткування, а саме є платником єдиного податку, також є страхувальником і платником страхових внесків.
Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
Натомість, згідно з п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Відповідно до ч. 6 ст. 20 даного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
За приписами ст. 45 Закону України „Про державний бюджет України на 2005 р.” (в редакції, чинній з 23.12.2004 р. по 22.03.2005 р.), установлено на 2005 рік фіксований розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне страхування для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та членів сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, у розмірі мінімального страхового внеску, визначеного Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” також визначено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.
З 14 квітня 2006 р. набрав чинності Закон України “Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 року” від 16 березня 2006 року N 3583-IV, яким врегульовано питання сплати фіксованої ставки на рівні різниці між встановленою ставкою внеску та частиною єдиного або фіксованого податку, що не надійшли до Пенсійного фонду.
Вимоги зазначених нормативно-правових актів при обчисленні заборгованості відповідача по сплаті фіксованого розміру страхового внеску в сумі 122,82 грн дотримано.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Необхідно зазначити, що відповідно до ст. 5 вищезазначеного Закону дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. При цьому, згідно з ч. 15 ст. 106 зазначеного Закону строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Таким чином, судом достовірно встановлено, що заборгованість зі сплати фіксованого розміру страхового внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідачем станом на день розгляду справи в повному обсязі не сплачена та складає 122,82 грн, що підтверджується матеріалами справи, тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення вказаної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати фіксованого розміру страхових внесків - задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі (42500, Сумська область, Липоводолинський район, смт. Липова Долина, вул. Роменська, буд. 51, п/рахунок 256063030713 в Роменському відділенні № 147 ВАТ "Державний Ощадний банк України" МФО 337728, ідентифікаційний код 21129519) заборгованість зі сплати фіксованого розміру страхових внесків у розмірі 122,82 (сто двадцять дві грн 82 коп) грн.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя < Текст > Л.М. Опімах
< Список > < Дата >
< з оригіналом згідно >
< Суддя > < Довідник >