< Список >
03 червня 2010 р. Справа № 2а-4369/10/1870
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Прилипчука О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Дишковець Ю.М.,
представника позивача - Дегтярьової О.С.,
представника відповідача - Іваній Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №2а-4369/10/1870
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми
про зобов'язання вчинити дії ,-
Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області (надалі по тексту -позивач, УПФУ в Сумському районі) звернулося до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми (надалі по тексту -відповідач, відділення ВД ФССНВВПЗУ в м. Суми), в якому просить суд:
- зобов'язати відповідача прийняти до заліку суми витрат на виплату державної адресної допомоги, підвищення до пенсії за січень 2010 р. в сумі 30702,62 грн., за лютий 2010 р. -28486,77 грн., за березень 2010 р. -31448,46 грн., та суми витрат на виплату допомоги на поховання ОСОБА_3 за січень 2010 р. в сумі 1153,84 грн., про що скласти та підписати акт звірок розрахунків за січень-березень 2010 р.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що при складенні актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та узгодженні загальних сум витрат, що підлягають відшкодуванню, складаються таблиці розбіжностей, в яких відображені суми витрат, що не взяті Фондом до заліку для відшкодування сум витрат Пенсійного фонду.
Відповідачем було підписано акти звірки за січень 2010 року з розбіжністю в сумі 31856 грн. 46 коп., за лютий 2010 року - 28486 грн. 77 коп., за березень 2010 року - 31448 грн. 46 коп., а саме: 1) суми витрат на виплату та доставку державної адресної допомоги - 87336 грн. 21 коп.: за січень 2010 року - 29525 грн. 46 коп.; за лютий 2010 року -27424 грн. 53 коп.; за березень 2010 року - 30386 грн. 22 коп.; 2) суми витрат на виплату підвищення до пенсії передбаченої постановою КМУ від 11.03.2009року №198 -3301 грн. 64 коп.: за січень 2010 року - 1177 грн. 16 коп.; за лютий 2010 року - 1062 грн. 24 коп.; за березень 2010 року - 1062 грн. 24 коп.; 3)суми витрат на виплату допомоги на поховання: за січень 2010 року -1153 грн. 84 коп.
Таким чином, відділення ВД ФССНВВПЗУ в м.Суми не визнано та не прийнято до відшкодування суми щомісячної державної адресної допомоги та витрат на її виплату і доставку перед УПФУ в Сумському районі в сумі 87336 грн. 21 коп., а також підвищення до пенсії в сумі 3301 грн. 64 коп. за період січень-березень 2010 року.
Крім того, у січні 2010 року сім'ї померлої ОСОБА_3 виплачена допомога на поховання у розмірі подвійної величини отримуваної ним пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та витрати з виплати та доставки пенсій, загальний розмір виплат складає 1153,84 грн.
Відповідач відмовився від прийняття до заліку відшкодовування вищезазначених витрат, посилаючись на те, що залік можливий лише за висновком МСЕК про причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач наголошує, що відповідно до статті 21 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” передбачає обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків, здійснювати виплати пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Крім того, позивач вважає, що державна адресна допомога, виплати якої здійснюються за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державної соціальна допомога, включається до витрат на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а тому на його думку звернення до відповідача щодо відшкодування понесених витрат на виплату та доставку щомісячної державної адресної допомоги, витрат на виплату допомоги на поховання, було правомірним. Однак, відділення ВД ФССНВВПЗУ в м. Суми відмовляється прийняти до відшкодування зазначені витрати.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав.
Заслухавши доводи представників сторін, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що протягом січня-березня 2010 року УПФУ в Сумському районі були здійснені виплати пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та виплата допомоги на поховання ОСОБА_3 за січень 2010 р.
Також, судом встановлено, що відділенням ВД ФССНВВПЗУ в м.Суми не визнано та не прийнято до відшкодування суми щомісячної державної адресної допомоги та витрат на її виплату і доставку перед УПФУ в Сумському районі в сумі 87336 грн. 21 коп., а також підвищення до пенсії в сумі 3301 грн. 64 коп. за період січень-березень 2010 року (а.с.7-19).
Крім того, у січні 2010 року сім'ї померлої ОСОБА_3 виплачена допомога на поховання у розмірі подвійної величини отримуваної ним пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та витрати з виплати та доставки пенсій, загальний розмір виплат складає 1153,84 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходить з того, що Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року N 5-4/4, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 р. за N 376/7697, передбачено порядок відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій, що виплачується відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення»та визначено механізм відшкодування на централізованому рівні.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №265 від 26.03.2008 р. щомісячна державна адресна допомога надається у сумі, що не вистачає до зазначених законодавствам розмірів прожиткового мінімуму.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 198 від 11.03.2009 р. підвищення до пенсії надається для підтримання купівельної спроможності інвалідів з урахуванням зростанням цін
Тобто, завданням щомісячної державної адресної допомоги- є підтримка рівня прожиткового мінімуму, а завдання підвищення до пенсії -це підтримка купівельної спроможності інвалідів.
Пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання і пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та щомісячна державна адресна допомога і підвищення до пенсії є різними за своєю суттю.
А тому, прийняття до відшкодування витрат позивача на виплату та доставку державної адресної допомоги і підвищень до пенсій суперечитиме Закону і основному завданню соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, визначеного ст. 1 Закону, а саме: компенсація втраченої заробітної плати, або відповідної її частини; та основним принципам страхування від нещасного випадку на виробництві визначеним ст. 5 Закону, а саме: відшкодування шкоди та цільове використання коштів.
Крім того, стаття 21 Закону дає повний перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Державна адресна допомога, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 265 26.03.2008р., та підвищення до пенсії передбачене постановою Кабінету Міністрів України №198 від 11.03.2009 р. не відносяться до переліку виплат для відшкодування завданої каліцтвом шкоди.
У нормах даних Постанов відсутні будь-які пункти, які б відносили щомісячну державну адресну допомогу, та підвищення до пенсії до переліку витрат для відшкодування шкоди завданої каліцтвом. Страхові виплати мають бути пов'язані із страховими випадками, що спричинені ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання застрахованої особи. Виплата щомісячної державної адресної допомоги, та підвищень до пенсій жодним чином не пов'язана із страховими випадками, а тому не повинна відшкодовуватись Фондом.
Крім того, п. 2 Прикінцевих положень Закону передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом законодавчі та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Постанови Кабінету Міністрів України №265 та № 198 прямо суперечать приписам Закону, так як вони встановлюють виплати які фактично не передбачені Законом, а тому застосовуватись не можуть.
Згідно з спільною постановою правлінь Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України "Про затвердження Порядку відшкодування Фондом Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання" від 04.03.2003р. № 5-4/4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.05.2003р. за №376/7697( далі-Порядок) та п.4 вказаного Порядку - Фондом проводиться відшкодування Пенсійному Фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника; щомісячна цільова допомога на прожиття; допомога на поховання; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
А тому, ні ст. 21 Закону, ні п. 4 Порядку не передбачено включення до актів звірки та відшкодування Пенсійному фонду України щомісячної державної адресної допомоги, підвищень до пенсії та витрат на їх доставку.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсійне забезпечення громадян, здійснюється органами Пенсійного Фонду України.
Згідно ст. 81 зазначеного закону передбачено, що призначення та виплата пенсій, у тому числі, пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання здійснюється органами Пенсійного фонду.
З набранням чинності Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров"я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебували на його утриманні пенсій по інвалідності в зв'язку з втратою годувальника покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Положення ч.2 п.5 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності встановлюють, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Відповідно ст. 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове , державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", Фонд планує та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця. Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Таким чином суд зазначає, що у позивача відсутнє право вимагати стягнення виплаченої пенсії за січень 2010 р. в сумі 30702,62 грн., за лютий 2010 р. -28486,77 грн., за березень 2010 р. -31448,46 грн. - відповідно до Порядку відшкодування.
Вимога позивача щодо відшкодування допомоги на поховання ОСОБА_3 за січень 2010 р. в сумі 1153,84 грн. також не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(надалі по тексту Закон) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, в тому і пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії по втраті годувальника з цих причин, при настанні страхового випадку.
Згідно вимог ч.ч.8, 9 ст.34 зазначеного Закону, у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на поховання несе Фонд згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодження здоров'я має підтверджуватися висновком відповідних медичних закладів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року за №826 "Про затвердження порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку виробництві або професійного захворювання" та постановою Правління Фонду від 06.03.2006 року за №13 «Про витрати на поховання у разі смерті застрахованої особи від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання»передбачено, що витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
Таким чином, допомога на поховання відшкодовується Фондом тільки у тому випадку, якщо смерть настала за наслідками отриманого нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що підтверджено висновками спеціальних медичних закладів.
В інших випадках, відповідно до абз. 2 пункту 3 Постанови Правління Фонду №13 «Про витрати на поховання у разі смерті застрахованої особи від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання», сім'я потерпілого, отримує допомогу на поховання відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". Тобто, сума витрат на поховання у разі смерті застрахованої особи від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що підлягає відшкодуванню Фондом, зменшується на суму цієї допомоги на підставі довідки органу Пенсійного фонду України.
З огляду на вищезазначені норми, Фонд несе витрати на поховання лише у випадках смерті потерпілого від нещасного випадку, яка настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві, або від захворювання, яке включено в перелік професійних захворювань, а тому тільки у зазначених випадках підлягають відшкодуванню Пенсійному фонду України виплачені його робочими органами суми допомоги на поховання.
Зазначений висновок медико-соціальної експертної комісії надається особами, які здійснили поховання померлого інваліда відділенню виконавчої дирекції Фонду, яке в свою чергу приймає рішення про відшкодування їм понесених витрат та бере до заліку заявлену до відшкодування управлінням Пенсійного фонду суму виплаченої допомоги на поховання.
Передбаченого законодавством відповідного висновку МСЕК про причинний зв'язок смерті з нещасним випадком, стосовно ОСОБА_3, не було надано Фонду, тому у останнього не було правових підстав для включення суми допомоги на поховання до акту звірок витрат за січень-грудень 2009 року, і для відшкодування цих витрат відповідно.
Також відсутність в Порядку № 5-4/4 обов'язку надання органами ПФУ робочим органам виконавчої дирекції Фонду зазначених вище висновків МСЕК не може бути підставою для відшкодування Фондом виплаченої органам Пенсійного Фонду допомоги на поховання по кожному випадку смерті інваліда, оскільки в силу приписів ч. 2 ст. 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Порядок не може встановлювати додаткових підстав для проведення Фондом страхових виплат, ніж ті, що передбачені Законом.
Таким чином, суд приходить до висновку, щодо відсутності у позивача права вимагати стягнення виплаченої суми допомоги на поховання ОСОБА_3 за січень 2010 р. в сумі 1153,84 грн.
Крім того, Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 р. № 5-4/4, не врегульовано спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.
Отже, зазначеним Порядком передбачено перерахування відповідних коштів лише на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України.
Тобто, відповідно до вимог Порядку, сторони у даній справі позбавлені права та обов'язку на своєму рівні проводити розрахунки та відшкодовувати відповідні виплати.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вимога позивача про зобов'язання відповідача прийняти до заліку суми витрат УПФУ в Сумському районі на виплату державної адресної допомоги, підвищення до пенсії за січень 2010 р. в сумі 30702,62 грн., за лютий 2010 р. -28486,77 грн., за березень 2010 р. -31448,46 грн., та суми витрат на виплату допомоги на поховання ОСОБА_3 за січень 2010 р. в сумі 1153,84 грн., про що скласти та підписати акт звірок розрахунків за січень-березень 2010 р. є безпідставними , а тому вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог відмовити.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в Сумському районі до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми про зобов'язання вчинити дії -відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.А. Прилипчук
Повний текст постанови складено 07.06.2010 року