Ухвала
21 липня 2021 року
м. Київ
справа № 450/2222/15-ц
провадження № 61-11293ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 31 січня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Семенівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні проїздом та відновлення межових знаків земельної ділянки,
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Семенівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , просив суд зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні проїздом між земельними ділянками, що знаходяться по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та зобов'язати ОСОБА_2 відновити межові знаки земельної ділянки ОСОБА_2 , що знаходиться по АДРЕСА_1 , до розмірів, які встановлені відповідно Державного акту на право приватної власності на землю, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю від 11 вересня 1996 року за № 275.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 31 січня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_2 привести огорожу земельної ділянки ОСОБА_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на проміжку, від точки «А» до точки «В», зі сторони дороги по АДРЕСА_1 згідно Державного акту на право приватної власності на землю, зареєстрованого книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 275 від 11 вересня 1996 року до розмірів, які встановлені Державним актом на право приватної власності на землю, зареєстрованого книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 275 від 11вересня 1996 року.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в іншій їх частині, відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Львівського апеляційного суду від 27 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 31 січня 2020 року в частині задоволених позовних вимог скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Семенівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зобов'язання ОСОБА_2 відновити межові знаки земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1 , до розмірів, які встановлені відповідно Державного акту на право приватної власності на землю, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 275 від 11 вересня 1996 року відмовлено.
В решті рішення суду залишити без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У липні 2021 року до Верховного Суду подано касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до Львівського апеляційного суду.
Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено те, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Згідно із частиною четвертою статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, малозначних справ; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до пунктів 2, 5 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною четвертою статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Предметом спору у цій справі є вимоги немайнового характеру щодо усунення перешкод у користуванні проїздом та відновлення межових знаків земельної ділянки.
Ураховуючи те, що справа є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктами 2, 5 частини шостої статті 19 ЦПК України, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
При цьому згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України справа не відноситься до тієї категорії справ, які не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства, а також судову практику у цій категорії справ, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Ураховуючи наведене, оскількиОСОБА_1 , подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргоюОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 31 січня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Семенівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні проїздом та відновлення межових знаків земельної ділянки, відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді І. А. Воробйова
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк