Ухвала
19 липня 2021 року
м. Київ
справа № 478/152/21
провадження № 61-11485ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз»на ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 06 квітня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 02 червня 2021 року у справі за заявою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу,
Судовим наказом, виданим 19 лютого 2021 року Казанківським районним судом Миколаївської області, з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» (далі - АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз») стягнуто заборгованість за послуги з розподілу природного газу за період з 01 січня 2020 року до 01 січня 2021 року на суму 1 978,36 грн, 3 % річних у розмірі 32,61 грн, збитки від інфляції в сумі 07,76 грн та 227,00 грн судових витрат.
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про скасування судового наказу, здійснення повороту виконання за ним та стягнення на її користь судових витрат з АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» за подачу такої заяви.
Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 06 квітня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про скасування судового наказу від 19 лютого 2021 року у справі № 478/152/21, заяву задоволено, скасовано судовий наказ від 19 лютого 2021 року у справі № 478/152/21, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поворот виконання судового наказу відмовлено, стягнуто з АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» на користь ОСОБА_1 113,50 грн судового збору.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 02 червня 2021 року ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 06 квітня 2021 року залишено без змін.
У касаційній скарзі, яка надійшла до Верховного Суду у липні 2021 року, АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» просить скасувати ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 06 квітня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 02 червня 2021 року в частині стягнення з АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» судових витрат, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
У відкритті провадження за касаційною скаргою слід відмовити з огляду на таке.
Згідно з пунктом 13 частини першої статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6-8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; а також ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Ухвала суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат, а також постанова суду апеляційної інстанції, винесена за результатами перегляду цієї ухвали, не підлягають касаційному оскарженню, оскільки ухвала суду першої інстанції відсутня в переліку ухвал суду, що можуть бути оскаржені в касаційному порядку після її перегляду згідно з пунктом 2 частині першої статті 389 ЦПК України.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Гарсія Манібардо проти Іспанії» від 15 лютого 2000 року зазначено, що спосіб, у який стаття 6 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.
ЄСПЛ зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом першим статтею 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12 липня 2001 року у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини»).
Системне тлумачення статей 353, 389 ЦПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.
Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на касаційне оскарження деяких ухвал місцевого суду (та постанов суду апеляційної інстанції за результатами їх перегляду) окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на оскарження таких ухвал місцевого суду (та постанов суду апеляційної інстанції за результатами їх перегляду) взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.
Інше тлумачення вказаних правових норм не узгоджується із завданнями та основними засадами цивільного судочинства, наведеними у статті 2 ЦПК України, щодо розумності строку розгляду справи судом та сутнісним змістом касаційного провадження.
Згідно із пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки касаційна скарга подана на ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 06 квітня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 02 червня 2021 року, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті провадження за такою касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» на ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 06 квітня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 02 червня 2021 року у справі за заявою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Мартєв
В. А. Стрільчук
І. М. Фаловська