копія
28 травня 2010 р. Справа № 2а-916/10/1870
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Глазька С.М.,
суддів - Бондаря С.О., Соп'яненка О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Чикалової М.С.,
представника позивача - Діброва К.Ю.,
представників відповідача - Крашенініної І.А., Коваль С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Ростпромбуд-Плюс" до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-
Позивач - приватне підприємство «Ростпромбуд-Плюс» звертаючись до суду просило визнати недійсними та скасувати:
податкові повідомлення-рішення Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000342332/0 від 07 травня 2009 року (№ 0000342332/1 від 10 липня 2009 року та №0000342332/2 від 18 вересня 2009 року) про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 338286 грн. 00 коп.,
податкові повідомлення - рішення №0000332332/0 від 07 травня 2009 року (№0000332332/1 від 10 липня 2009 року та №0000332332/2 від 18 вересня 2009 року) про визнання суми податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 390679 грн. 00 коп.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що ПП «Ростпромбуд-Плюс» в процесі господарської діяльності були укладені письмові договори купівлі-продажу нафтопродуктів. Всі операції щодо придбання та реалізації нафтопродуктів за цей період позивачем відображені в податковому та бухгалтерському обліках на підставі первинних документів. На момент проведення відповідачем перевірки у ПП «Ростпромбуд-Плюс» були наявні первинні документи щодо придбання та реалізації нафтопродуктів, а саме: договори та накладні. Податкові накладні, складені у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», тому ПП «Ростпромбуд-Плюс» має всі визначені законодавством підстави відображати суми ПДВ за вказаними податковими накладними у складі податкового кредиту відповідних періодів. Чинним законодавством не передбачено обов'язку покупця (замовника) перевіряти достовірність даних, які вказуються продавцем (виконавцем) в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах. Також вказує, що податкові повідомлення - рішення від 07 травня 2009 року від імені начальника Охтирської МДПІ підписані невідомою особою (ОСОБА_4.) Оскільки санкції, передбачені ч.1 ст.208 ГК України є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в дохід держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а відносяться до адміністративно-господарських та відповідають визначенню ч.1 ст.238 ГК України. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Тому такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених ст.250 ГК України, а саме не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
В судовому засіданні представник позивача вищевказані позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували з підстав викладених у запереченні на адміністративний позов (а.с.80-89), в якому зазначено наступне.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, які фіксують факти здійснення господарських операцій є первинні документи. Згідно частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Також зазначає, що згідно п.1.9 рекомендації Вищого господарського суду України від 09 грудня 2004 року №04-5/3358 «Про деякі питання застосування окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість», вирішуючи спір щодо правомірності віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, судам необхідно встановлювати чи була податкова накладна видана у встановленому порядку, оскільки від цього безпосередньо і залежить право покупця на податковий кредит. Згідно постанови Верховного суду України від 4 вересня 2007 року №07/97 встановлено, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.
Відповідач зазначає, що в ході проведення перевірок вставлено, що по всьому ланцюгу постачання, товарно-транспортні накладні відсутні, в той час як питання приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України врегульовано Інструкцією «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України» (Затвердженої Наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 2 квітня 1998 року №81/38/101/235/122, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 1999 року за №685/3978), яка діяла в момент здійснення господарських операцій (далі -Інструкція).
Єдиною підставою для відпуску нафтопродуктів від постачальника покупцю являється товарно-транспортна накладна, а не видаткова накладна. Саме товарно-транспортна накладна являється не лише супровідним документом вантажу при транспортуванні, а перш за все первинним документом складського обліку та документом, який підтверджує факт надання товару у розпорядження покупця на площах постачальника чи в іншому названому місці.
По ланцюгу постачання паливно-мастильних матеріалів сертифікати якості та відповідності відсутні (в тому числі їх копії), в той час як відповідно переліку продукції, яка підлягає сертифікації в Україні, затвердженої Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01 лютого 2005 року № 28 із змінами та доповненнями, групи товарів які придбавались та реалізувались по даному ланцюгу підлягають обов'язковій сертифікації.
Перевіркою також було встановлено, що операції із придбання та реалізації паливно-мастильних матеріалів не мали реальний товарний характер, оскільки відсутні документи, що посвідчують транспортування, зберігання, передачу від продавця до покупця товару. Також перевіркою встановлено, що придбання та реалізація ПММ ПП "Ростпромбуд-плюс" (м.Охтирка) по ланцюгу ПП, «Агробудоілсервіс» (м.Світловодськ) - ТОВ «Індіком» (м.Київ) та ТОВ «Клеопатра Люкс»(м.Київ) проводилася протягом одного дня.
Реалізація ПММ здійснювалася кінцевому споживачу з низькою торгівельною націнкою -0,43 %, яка не покриває витрат на оплату праці і внесків на соціальне страхування і націнялась лише з метою створити уяву здійснення господарської діяльності. Операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.
Суд, заслухавши представника позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, позивач ПП «Ростпромбуд-плюс» зареєстроване виконавчим комітетом Охтирської міської ради Сумської області від 11 травня 2006 року за №16301020000000466 за адресою Сумська область, м. Охтирка, вул. Пушкіна, буд.131. і.к. 33977600, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію (а.с.9). Чисельність працюючих на підприємстві - одна особа, також підприємство не має власних та орендованих основних фондів, транспортних засобів та складських приміщень. Основний вид діяльності - оптова торгівля паливно-мастильними матеріалами, що підтверджується копією статуту (а.с.11-17) та поясненнями представника позивача.
В період з 27 березня 2009 року по 16 квітня 2009 року Охтирською МДПІ була проведена виїзна планова перевірка ПП "Ростпромбуд-плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2008 року за наслідками якої був складений акт № 57/2332/33977600 від 22 квітня 2009 року (а.с.18-38) та прийнято податкові повідомлення-рішення від 7 травня 2009 року №0000342332/0 про сплату податку на додану вартість в сумі 338286 грн. в т.ч. основного платежу 225524 грн. та 112762 грн. фінансових (штрафних) санкцій та №0000332332/0 про сплату податку на прибуток в сумі 390679 грн. в т.ч. основного платежу 281906 грн. та 108773 грн. фінансових (штрафних) санкцій (а.с.51). Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувалися позивачем в адміністративному порядку, однак скарги були залишені без задоволення, а позивачу були надіслані податкові повідомлення-рішення дріб один та дріб два.
Перевіркою встановлено порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.7.4.1, пп. 7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч.1, 5 ст.203 Цивільного Кодексу України, ч.2 ст.215 Цивільного Кодексу України щодо загальних вимог додержання яких є необхідним для чинності правочину, в частині включення до складу валових витрат, витрат по придбанню паливно-мастильних матеріалів на суму 1127623 грн. та в частині включення до складу податкового кредиту податкових накладних на загальну суму 1353147 грн., в тому числі ПДВ 225524 грн., отриманих від підприємства ПП «Агробудоілсервіс» (і.к.35512307, юридична адреса : Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Залізнична,14 кв.1) за період з 11 лютого 2008 року по 31 липня 2008 року.
Проведеною перевіркою встановлено, що ПП "Ростпромбуд-плюс" у періоді, що перевірявся, мало взаємовідносини з ПП «Агробудоілсервіс». Починаючи з грудня 2007 року по січень 2009 року ПП "Ростпромбуд-плюс" придбавались паливо - мастильні матеріали в ПП «Агробудоілсервіс» відповідно до укладених договорів купівлі - продажу від 03 грудня 2007 року № А-03/12/07-05; від 08 лютого 2008 року № А-08/02/08-1; від 23 грудня 2008 року № А-23/12/08-1.
В ході проведення перевірки відповідачем та в судове засідання, позивачем не було надано документів, що підтверджують фактичне отримання товару, транспортування та зберігання, а саме: товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі товару, договори на транспортування придбаного товару. За товар, отриманий у ПП «Агробудоілсервіс», позивач розраховувався шляхом перерахування грошових коштів через розрахунковий рахунок.
Як пояснили представники відповідача в судовому засіданні, постачальник ПП "Ростпромбуд-плюс" - ПП «Агробудоілсервіс», зареєстрований рішенням виконкому Світловодської Ради народних депутатів 23 жовтня 2007 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 14461020000000795. Станом на 01 січня 2009 року та з початку діяльності загальна чисельність працюючих на ПП «Агробудоілсервіс» складала 1 особу, у тому числі за сумісництвом 0 осіб. Фактично підприємство займається оптовою торгівлею паливно-мастильними матеріалами. Для здійснення господарської діяльності ПП «Агробудоілсервіс» не має власних офісних, виробничих приміщень, основних фондів, транспортних засобів. В ході здійснення фінансово-господарської діяльності вказане підприємство мало безпосередні взаємовідносини (придбання паливно-мастильних матеріалів) з ТОВ «Індіком» та ТОВ «Клеопатра-Люкс». Світловодською ОДПІ проведено виїзну планову документальну перевірку ПП «Агробудоілсервіс», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 23 жовтня 2007 року по 30 вересня 2008 року, з питань правових відносин з ТОВ «Індіком», м. Київ, та ТОВ «Клеопатра-Люкс», м. Київ. Фактично, згідно податкової звітності у ТОВ ''Індіком" та у ТОВ "Клеопатра-Люкс" на момент проведення фінансово-господарських операцій з ПП «Агробудоілсервіс», були відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного довідками ЄДРПОУ.
Документальною перевіркою встановлено, що операції із придбання та реалізації паливо-мастильних матеріалів мали не реальний товарний характер, товар не перевозився і не зберігався. Відповідно до наданих документів, немає можливості встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного. В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.
Причиною донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість стало зменшення перевіркою валових витрат та податкового кредиту позивача на суму витрат, понесених підприємством по придбанню у ПП «Агробудоілсервіс» саме тих паливо - мастильних матеріалів, які останнім придбавались у ТОВ «Індіком» та ТОВ «Клеопатра - Плюс»
Так позивачем у 2008 році віднесено до складу валових витрат у відповідних звітних періодах витрати по придбанню паливо-мастильних матеріалів, отриманих від ПП «Агробудоілсервіс» на загальну суму 1353147 грн., де ПДВ - 225524 грн. у тому числі:
за лютий 2008 року на суму 6807 грн. внаслідок включення до податкового кредиту вартості ПММ (компонента автомобільного палива) згідно податкової накладної № 110208-1 від 11.02.2008 року на суму 40844,05 грн., в т.ч. ПДВ 6807,34 грн. згідно податкової накладної отриманої від ПП «Агробудоілсервіс» - ТОВ «Індіком» ( податкова накладна № 07-110208 від 11.02.2008 року);
за березень 2008 року в сумі 20882 грн. внаслідок включення до податкового кредиту вартості ПММ (компонента автомобільного палива) згідно податкової накладної № 150308-1 від 15.03.2008 року на суму 125294,00 грн., в т.ч. ПДВ 20882,33 грн. згідно податкової накладної отриманої від ПП «Агробудоілсервіс» - ТОВ «Індіком» (податкова накладна № 01-150308 від 15.03.2008 року);
за квітень 2008 року в сумі 48741 грн. внаслідок включення до податкового кредиту вартості ПММ (дизельного палива, компонента дизельного палива) згідно податкових накладних: № 010408-1 від 01.04.2008 року на суму 88267,20 грн., в т.ч. ПДВ 14711,20 грн. згідно податкової накладної отриманої від ПП «Агробудоілсервіс» - ТОВ «Індіком» (податкова накладна № 19-010408 від 01.04.2008 року), № 230408-1 від 23.04.2008 р. на суму 147117,75 грн. в т.ч. ПДВ 24519,63 грн. згідно податкової накладної отриманої від ПП «Агробудоілсервіс» - ТОВ «Індіком» (податкова накладна № 08-230408 від 23.04.2008 p.); № 250408-2 від 25.04.2008 року на суму 57060,05 грн. в т.ч. ПДВ 9510,01 грн. отриманої від ПП «Агробудоілсервіс» - ТОВ «Індіком» (податкова накладна № 12-250408 від 25.04.2008 p.);
за травень 2008 року в сумі 36107 грн. внаслідок включення до податкового кредиту вартості ПММ (дизельного палива, компонента дизельного палива) згідно податкових накладних: № 200508-1 від 20.05.2008 року на суму 150969,00 грн., в т.ч. ПДВ 25161,50 грн. згідно податкової накладної отриманої від ПП «Агробудоілсервіс» - ТОВ «Клеопатра Люкс» (податкова накладна № 020520 від 20.05.2008 року), № 210508-2 від 21.05.2008 р. на суму 65674,80 грн. в т.ч. ПДВ 10945,80 грн. згідно податкової накладної отриманої від ПП «Агробудоілсервіс» - ТОВ «Клеопатра Люкс» (податкова накладна № 020521 від 21.05.2008 р.);
за червень 2008 року в сумі 53378 грн. внаслідок включення до податкового кредиту вартості ПММ (дизельного палива, фракції бензино-легроїнової) згідно податкових накладних: № 030608-3 від 03.06.2008 року на суму 65674,80 грн., в т.ч. ПДВ 10945,80 грн. згідно податкової накладної отриманої від ПП «Агробудоілсервіс» - ТОВ «Клеопатра Люкс» (податкова накладна № 180603 від 03.06.2008 року), № 030608-2 від 03.06.2008 р. на суму 51485,80 грн. в т.ч. ПДВ 8580,97 грн. згідно податкової накладної отриманої від ПП «Агробудоілсервіс» - ТОВ «Клеопатра Люкс» (податкова накладна № 190603 від 03.06.2008 p.), № 050608-4 від 05.06.2008 р. на суму 66688,30 грн. в т.ч. ПДВ 11114,72 грн. згідно податкової накладної отриманої від ПП «Агробудоілсервіс» - ТОВ «Клеопатра Люкс» (податкова накладна № 090605 від 05.06.2008 p.), № 200608-3 від 20.06.2008 р. на суму 6922,05 грн. в т.ч. ПДВ 11537,01 грн. згідно податкової накладної отриманої від ПП «Агробудоілсервіс» - ТОВ «Клеопатра Люкс» (податкова накладна № 160620 від 20,06.2008 p.), № 270608-1 від 27.06.2008 р. на суму 67195,05 грн. в т.ч. ПДВ 11199,18 грн. згідно податкової накладної отриманої від ПП «Агробудоілсервіс» - ТОВ «Клеопатра Люкс» (податкова накладна № 170627 від 27.06.2008 p.);
за липень 2008 року в сумі 59609грн. внаслідок включення до податкового кредиту вартості ПММ (дизельного палива, фракції бензино-легроїнової, компонента дизельного палива) згідно податкових накладних: № 040708-4 від 04.07.2008 року на суму 66181,55 грн., в т.ч. ПДВ 11030,26 грн. згідно податкової накладної отриманої від ПП «Агробудоілсервіс» - ТОВ «Клеопатра Люкс».
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді, у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит, вважається дата здійснення першої з подій: списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) чи дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням дебетових карток або комерційних чеків; дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
На думку суду, наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість з бюджету в установленому порядку, але не вичерпною.
Як встановлено вище судом, між позивачем та ПП «Агробудоілсервіс» були укладенні три договори купівлі-продажу, а саме: від 03 грудня 2007 року № А-03/12/07-05; від 08 лютого 2008 року № А-08/02/08-1; від 23 грудня 2008 року № А-23/12/08-1 (а.с.152-154).
Відповідно до п.2.1.1 вищевказаних договорів, продавець (ПП «Агробудоілсервіс») зобов'язаний передати у власність покупця (позивач) товар, відповідно до розділу 1.1 даного договору, за умови оформлення відповідних рахунків, накладних, актів прийому - передачі товару, додаткових угод та інших документів, які є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 4.1 вказаних договорів визначено, що продавець забезпечує відвантаження товару протягом 10 днів з моменту надходження передоплати і наданні від місця призначення підтвердження про готовність прийняти вантаж.
Пунктом 6.1 вказаних договорів зазначено, що покупець проводить прийняття товару за кількістю та якістю відповідно до інструкції про порядок прийняття, транспортування, зберігання, відпуску і обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої сумісним наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Державного комітету стандартизації, метрології і сертифікації, Держкомстату України 81/38/101/235/122 від 02 квітня 1998 року.
При проведенні зустрічних перевірок з питання правильності обчислення та сплати сум податку на додану вартість по ланцюгу: ПП "Ростпромбуд-плюс", ПП «Агробудоілсервіс», ТОВ «Індіком» та ТОВ «Клеопатра-Люкс», було встановлено, що ПП «Агробудоілсервіс» є посередником між позивачем та ТОВ «Індіком» і ТОВ «Клеопатра-Люкс».
Зустрічні перевірки ТОВ «Індіком» та ТОВ «Клеопатра-Люкс» не були проведенні, оскільки дані підприємства не знаходяться за місцем реєстрації.
Враховуючи матеріали справи та пояснення представників сторін, судом не було встановлено обставин, на підтвердження реальності виконання вищевказаних угод між позивачем та ПП «Агробудоілсервіс», а саме здійснення доставки ПММ від ПП «Агробудоілсервіс» до позивача, оскільки відповідно до п.2.1.1 вищевказаних договорів, позивач повинен в разі отримання товару мати акти прийому - передачі товару, які на вимогу суду позивач не надав. Окрім того, сам позивач, в поданому під час судового розгляду доповненні до адміністративного позову, вказує на наявність у нього подорожніх листів, які підтверджують транспортування ПММ, однак вказані документи також на вимогу суду не були надані позивачем.
Також представник позивача в судовому засіданні вказав, що у позивача відсутня матеріально технічна база для зберігання та транспортування отриманих ПММ, договори на транспортування ПММ позивачем не укладались.
Відповідно до ч. 1 та ч. 6 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Згідно п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР (далі - Закон №334/94-ВР), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Відповідно до п. 5.1 Закону №334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334/94-ВР, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334/94-ВР встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Частинами 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства, а також правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частина 1 ст. 215 ЦК України вказує, що підставою недійсності правочинну є недодержання в момент вчинення правочинну стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Отже, якщо платником податку здійснюються операції без мети реального настання правових наслідків, з метою формування валових витрат та податкового кредиту та, як наслідок, заниження об'єктів оподаткування, несплати податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Держбюджету України. Тобто, вчинений правочин суперечить моральним засадам суспільства та відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, порушує публічний порядок, оскільки був спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемним.
Згідно з частиною першою статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року №1251-XII, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.
У відповідності до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181-111 та підпункту 6.1.3 пункту 6.1 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 року №110 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 року за №268/5459), у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти оподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського кодексу України, не є предметом регулювання цього Кодексу: адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.
Згідно Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Як вбачається з п. 15.1.1 ч. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Відповідно до вимог ч. 17.3 с. 17 вказаного закону, сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.
Тому суд вважає, що до спірних правовідносин не застосовуються строки застосування санкцій передбачених ст. 250 Господарського кодексу України, отже Охтирською МДПІ правомірно було донараховано ПП «Ростпромбуд-Плюс» 281906 грн. податку на прибуток підприємства та застосовано штрафні санкції за порушення податкового законодавства у розмірі 112762 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0000342332/0 від 07 травня 2009 року та донараховано 225524 грн. податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції у розмірі 108773 грн. відповідно до податкового повідомлення - рішення №0000332332/0 від 07 травня 2009 року.
Доводи позивача щодо підписання оскаржуваних податкових - повідомлень рішень не повноважною особою також є безпідставними, оскільки вони були підписані ОСОБА_4 який згідно наказу ДПА в Сумській області від 30 квітня 2009 року №138-0 був призначений на посаду першого заступника начальника Охтирської МДПІ, а тому є особою наділеною відповідними правами.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0000342332/0 від 07 травня 2009 року (№ 0000342332/1 від 10 липня 2009 року та №0000342332/2 від 18 вересня 2009 року) та №0000332332/0 від 07 травня 2009 року (№0000332332/1 від 10 липня 2009 року та №0000332332/2 від 18 вересня 2009 року) винесені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства "Ростпромбуд-Плюс" до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000342332/0 (№ 0000342332/1 від 10 липня 2009 року та № 0000342332/2 від 18 вересня 2009 року) про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 338286 грн. в тому числі: основний платіж - 225524 грн., штрафні санкції - 112762 грн. а також № 0000332332/0 від 07 травня 2009 року (№ 0000332332/1 від 10 липня 2009 року, № 0000332332/2 від 18 вересня 2009 року) про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 390679 грн. в тому числі: за основним платежем - 281906 грн. та 108773 грн. штрафних санкцій -відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Головуючий суддя (підпис) С.М. Глазько
Судді (підпис) С.О. Бондар
(підпис) О.В. Соп'яненко
< Список > < Дата >
З оригіналом згідно
Суддя С.М. Глазько
Повний текст постанови складений 31 травня 2010 року