Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/2834/21
21.07.2021 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого - судді Рішко Г.І.,
секретар судового засідання - Чернянчук К.П.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Державний нотаріус Виноградівського районного нотаріального округу про визнання права власності,
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Державний нотаріус Виноградівського районного нотаріального округу про визнання права власності.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивача ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його баба ОСОБА_5 , які все своє життя прожили в АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла тітка позивача ОСОБА_6 , а ІНФОРМАЦІЯ_4 померла інша тітка - ОСОБА_7 , яка мала одного сина ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_6 помер батько ОСОБА_9 .
Після смерті діда позивача ОСОБА_4 відкрилася спадщина на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 , яку прийняв батько позивача ОСОБА_9 , але помер раптово і ним не було виготовлено правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Позивач вказує, що після смерті батька прийняв спадщину та фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, однак після звернення до державного нотаріуса Виноградівського районного нотаріального округу для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, йому було відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на житловий будинок та рекомендовано звернутись до суду.
Відповідачами по справі є онуки спадкодавця та рідні брат і сестра позивача, які на спадкове майно не претендують і не подавали заяви про прийняття спадщини.
У зв'язку з наведеним позивач змушений звернутись до Виноградівського районного суду із позовом про визнання за ним права власності на вищевказаний спадковий житловий будинок.
Позивач в підготовче судове засідання не з'явився, однак ним подано до суду письмову заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у його відсутність.
Відповідачі належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи в підготовче судове засідання не з'явилися, подали до суду письмові заяви, згідно яких вимоги позивачки визнають, проти задоволення таких не заперечують та просять суд розглянути справу у їхню відсутність.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого судового провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідачами позов визнано повністю, що не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому в порядку ст. 206 ЦПК України визнання ними позову прийнято судом.
Третя особа що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача державний нотаріус Виноградівського районного нотаріального округу Боричок К.В. належним чином, своєчасно повідомлена про день, час та місце проведення підготовчого судового засідання, в підготовче судове засідання також не з'явилася, заяв, клопотань від неї не надходило.
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов'язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін та визнання позову відповідачем, суд вважає за можливе у підготовчому судовому засіданні ухвалити рішення про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивача ОСОБА_4 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим повторно 11.02.2021 року.
Останнім місцем проживання ОСОБА_4 було: АДРЕСА_1 .
За час свого життя дід позивача заповіт не залишив.
Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина на житловий будинок з надвірною будівлею, розташований АДРЕСА_1 , що належав померлому на підставі договору договору куплі-продажу, посвідченого Виноградівською держконторою 12.01.1961 року за реєстром № 76.
У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що відносини спадкування регулюються за правилами ЦК 2003 р., якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 р. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК 1963 р., у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Таким чином, спадкування після смерті діда позивача відбувалось за правилами, встановленими ЦК 1963 р.
У відповідності до ч.1 ст.529 ЦК Української РСР 1963 р., спадкоємцем першої черги за законом до спадкового майна був батько позивача ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , дочки спадкодавця, ОСОБА_6 (померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_7 (померла30.09.2011 року), а також його дружина, баба позивача ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ст.548 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ст.549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Суд констатує, що спадщину після смерті діда позивача ОСОБА_4 прийняв батько позивача ОСОБА_9 , відповідно до ст.549 ЦК Української РСР як спадкоємець за законом, оскільки фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, так як проживав в спадковому будинку, після смерті спадкодавця здійснював догляд за спадковим майном, але спадкові право не оформив.
Після смерті батька позивача ОСОБА_9 спадщину прийняв його син, позивач по справі ОСОБА_2 оскільки підтримує спадкове майно в необхідному стані, зробив ремонт житлового будинку, обробляв земельну ділянку, а також одноосібно подав до Виноградівської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - рідні брат і сестра позивача спадщину не прийняли та не заперечують проти визнання права власності на спадкове майно за позивачем, що стверджується поданими до суду заявами.
Згідно положень ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз'яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
В зв'язку з необхідністю прийняття спадщини, що залишилася після смерті спадкодавця, позивач звернувся до державного нотаріуса Виноградівського районного нотаріального округу, де йому було надано лист-відмову за № 177/01-16 від 25.05.2021 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадковий будинок.
Разом з тим, правовстановлюючий документ на спадковий будинок втрачено.
Згідно довідки КП «Виноградівське РБТІ» від 06.04.2021 року № 281 та даних технічного паспорта, житловий будинок з надвірною будівлею в АДРЕСА_1 будівництвом завершений. Згідно архівних даних КП «Виноградівське РБТІ» станом на 01.01.2013 р. вказаний будинок зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі договору куплі-продажу, посвідченого Виноградівською держконторою 12.01.1961 року за реєстром № 76.
Відповідно до п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою( ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
Згідно із правилами, встановленими п.4.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженими Наказом Мін'юсту від 22.02.2012 року N 296/5, для видачі свідоцтва про право на спадщину, у складі якої є нерухоме майно, необхідно подати правовстановлюючий документ та Витяг із Державного реєстру речових прав. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Відповідно до ч.1 ст.6 ЦК Української РСР та ст.16 ЦК України 2003 року визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.
У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що відносини спадкування регулюються за правилами ЦК 2003 р., якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 р. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК 1963 р., у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Відповідно до ч.1 ст.529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Відповідно до ст.548 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ст.549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до "Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно", рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
За таких встановлених у судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих позивачем доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 6, 525, 527, 534, 541, 542, 548, 549 ЦК УРСР в ред. від 18.07.1963 року, ст.ст.16, 392 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 169, 209, 213-215, 259, 263 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на житловий будинок з надвірною будівлею, розташований в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті діда ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
ГоловуючийГ. І. Рішко