Номер провадження 22-ц/821/1380/21Головуючий по 1 інстанції
Справа №712/9540/20 Категорія: 301030300 Троян Т. Є.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
20 липня 2021 рокум. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.
секретар Винник І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Хоміка Сергія Григоровича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 травня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Черкаської міської ради, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Черкаської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування,
У вересні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_4 звернулись із позовом до Черкаської міської ради, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, в обґрунтування якого вказували, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їхня баба ОСОБА_5 . При житті вона склала заповіт, відповідно до якого заповідала все своє майно їхньому батькові ОСОБА_6 . Спадковим майном, що залишилось після смерті бабки є житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 .
Батько позивачів ОСОБА_6 спадщину після смерті своєї матері прийняв відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, як спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Однак, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, не встигши оформити на себе спадкове майно, а саме житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 . Заповіту батько позивачів не залишив.
Позивачі вказують, що у визначений законом шестимісячний строк вони подали до Першої Черкаської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 . Проте 31 серпня 2020 року постановою нотаріуса їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно, неможливістю встановити місце відкриття спадщини та точне коло спадкоємців через відсутність будинкової книги.
З урахуванням збільшених позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_4 просили суд визнати за ними право власності в порядку спадкування по 1/2 частині будинку з відповідними частинами надвірних споруд: будинок літ. А-1, прибудова літ. а, а1, мансарда літ. мс, гараж з оглядовою ямою літ. Б, б, сарай літ. В, Е, вбиральня лат. Г, погріб літ. Д, огорожа № 1, 4, водоколонка № 3 по АДРЕСА_1 ; по 39/500 частин будинку з відповідними частинами надвірних споруд: житловий будинок з прибудовою А-1, А1-1, торгове приміщення А2-1, прибудови а2, а3, веранда а4, погріб Г, сарай Е, гараж Д, вбиральня В, огорожа 2 по АДРЕСА_2 ; по 1/2 частині земельної ділянки площею 60 кв.м. по АДРЕСА_1 кадастровий номер 7110136700-04-047-0034; по 1/2 частині земельної ділянки площею 616 кв.м по АДРЕСА_1 кадастровий номер 7110136700-04-047-0033
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 грудня 2020 року до справи в якості співвідповідача залучено ОСОБА_3 .
22 січня 2021 року адвокат Топор І.О., який діє в інтересах ОСОБА_3 , звернувся до суду із зустрічною позовною заявою про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , яка була матір'ю ОСОБА_3 .
22 квітня 2020 року ОСОБА_3 подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після померлої матері. За її заявою заведена спадкова справа № 147/2020. Після смерті ОСОБА_5 залишилось спадкове майно, а саме: жилий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 60 кв.м. з цільовим призначенням під існуючий магазин по АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 616 кв.м. з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ; 39/250 частин домоволодіння по АДРЕСА_2 .
З первісного позову вбачається, що ОСОБА_5 склала заповіт на користь ОСОБА_6 , який помер і після його смерті на спадкове майно претендують позивачі за первісним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
На момент відкриття спадщини і в теперішній час ОСОБА_3 є інвалідом - непрацездатною особою. Інвалідність встановлена до 31 грудня 2019 року та підтверджується Медичною довідкою з закладу соціального страхування від 04 лютого 2019 року та медичною довідкою від 14 лютого 2020 року; інвалідність продовжено до 28 лютого 2021 року. В зв'язку з інвалідністю ОСОБА_3 з 07 серпня 2019 року отримує пенсію.
Враховуючи наявність заповіту на іншого спадкоємця, ОСОБА_3 має право на обов'язкову частку в спадковому майні, тобто на 1/4 частину вищеперерахованого спадкового майна, тому просила суд: визнати за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом (на обов'язкову частку) після померлої матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/4 частину жилого будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , 1/4 частину земельної ділянки площею 60 кв.м. з цільовим призначенням під існуючий магазин по АДРЕСА_1 , 1/4 частину земельної ділянки площею 616 кв.м. з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 та на 39/1000 частин домоволодіння по АДРЕСА_2 .
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 лютого 2021 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду в одному провадженні з первісним позовом.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 травня 2021 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Черкаської міської ради, ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 право власності на майно в порядку спадкування за законом: по 3/8 частини частини будинку по АДРЕСА_1 ; по 117/2000 частин будинку з відповідними частинами надвірних споруд: житловий будинок з прибудовою літ.А-1, А1-1, торгове приміщення А2-1, прибудови а2, а3, веранда а 4, погріб Г, сарай Е, гараж Д, вбиральня В, огорожа 2 по АДРЕСА_2 ; по 3/8 частини земельної ділянки площею 60 кв.м. по АДРЕСА_1 кадастровий номер 7110136700-04-047-0034; по 3/8 частини земельної ділянки площею 616кв.м. по АДРЕСА_1 кадастровий номер 7110136700-04-047-0033.
Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на майно в порядку спадкування за законом на 1/4 частину будинку по АДРЕСА_1 ; 39/1000 частин будинку з відповідними частинами надвірних споруд: житловий будинок з прибудовою літ.А-1, А1-1, торгове приміщення А2-1, прибудови а2, а3, веранда а 4, погріб Г, сарай Е, гараж Д, вбиральня В, огорожа 2 по АДРЕСА_2 ; 1/4 частини земельної ділянки площею 60 кв.м. по АДРЕСА_1 кадастровий номер 7110136700-04-047-0034; 1/4 частини земельної ділянки площею 616 кв.м. по АДРЕСА_1 кадастровий номер 7110136700-04-047-0033.
Рішення суду обґрунтоване тим, що враховуючи, що позивач за зустрічним позовом на момент відкриття спадщини була непрацездатною особою, вона має право на обов'язкову частку у спадковому майні, тому за ОСОБА_3 необхідно визнати право власності на 1/4 частину спадкового майна, а іншу частину спадкового майна в рівних частках визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що є підставою для часткового задоволення первісного позову та задоволення зустрічних позовних вимог.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Хомік Сергій Григорович подав апеляційну скаргу та просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 та відмовити в задоволенні зустрічного позову.
В апеляційній скарзі вказує, що задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції взяв до уваги надані ОСОБА_7 документи про встановлення їй інвалідності в Республіці Польща за нормами польського законодавства.
Посилаючись на ухвалу Верховного Суду України від 18 травня 2006 року у справі № 6-16406кс05, скаржник вказує, що непрацездатність повинна бути підтверджена висновком судово-медичної експертизи, а представник відповідачки за первісним позовом клопотання про проведення такої експертизи не заявляв.
Також вказує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачка за первісним позовом ОСОБА_7 зверталась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину і отримала відмову.
Представник ОСОБА_3 - адвокат Топор Ігор Олександрович подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вказує, що надані позивачкою за зустрічним позовом документи про встановлення їй інвалідності у Республіці Польща є офіційними та відповідно до Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, діють і на території України. Вважає, що жодних експертиз для підтвердження інвалідності ОСОБА_3 не потрібно проводити, тим більше, що ОСОБА_1 таких клопотань під час розгляду справи не заявляла.
Щодо звернення до нотаріуса і отримання відмови у видачі свідоцтва по право на спадщину, вказує, що ОСОБА_3 не обмежена Законом на подання заяви про видачу свідоцтв про право на спадщину. У зв'язку з тим, що виник судовий спір між спадкоємцями, вважає, що не було необхідності звертатись із такою заявою до нотаріуса, оскільки у матеріалах справи містяться дві відмови нотаріуса для двох інших спадкоємців у зв'язку з відсутністю у них оригіналів правовстановлюючих документів.
Зазначає, що вказані оригінали документів знаходяться у ОСОБА_3 і вона надала їх до суду під час розгляду справи.
Крім того, вважає, що слід врахувати, що у провадженні Соснівського районного суду м. Черкаси перебуває цивільна справ № 712/11832/19 за позовом ТОВ «Черкасигаззбут» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, яка виникла у спадкодавців і позов пред'явлений до ОСОБА_7 як до спадкоємця.
Заслухавши учасників справи, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.
Частиною третьою статті З ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого повторно 12 березня 2020 року Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за актовим записом № 40, ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 73 років померла ОСОБА_5 .
Після її смерті відкрилась спадщина на житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , 39/250 частин житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_2 , земельну ділянку площею 60 кв.м. по АДРЕСА_1 кадастровий номер 7110136700-04-047-0034, земельну ділянку площею 616 кв.м. по АДРЕСА_1 кадастровий номер 7110136700-04-047-0033.
За життя ОСОБА_5 склала заповіт від 04 квітня 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук С.О., яким все своє майно заповіла сину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до довідки з місця проживання та про склад сім'ї № 6048 від 08 вересня 2020 року, ОСОБА_6 постійно проживав з 2006 року за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своєю матір'ю ОСОБА_5 .
Отже як вірно встановив суд першої інстанції, ОСОБА_6 відповідно до положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України як спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_6 не отримав.
Відповідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 12 березня 2020 року (повторно) Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за актовим записом № 643, ОСОБА_6 у віці 45 років помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За життя ОСОБА_6 заповіту не залишив.
Спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняли ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , подавши відповідні заяви до нотаріальної контори.
Постановами державного нотаріуса Першої черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю.В. від 31 серпня 2020 року та 25 вересня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_9 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на майно та відсутністю можливості встановити місце відкриття спадщини та точне коло спадкоємців через відсутність будинкової книги.
Матеріалами справи також встановлено, що із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 до нотаріальної контори звернулась ОСОБА_3 .
Задовольняючи зустрічну позовну заяву та визнаючи за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_5 , суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_3 має право на обов'язкову частку у спадковому майні після смерті ОСОБА_5 , оскільки є непрацездатною у зв'язку із встановленням їй інвалідності у Республіці Польща.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з частиною першою статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
Перелік осіб, які мають право на обов'язкову частку, визначений статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.
Розкриваючи зміст поняття «повнолітні непрацездатні діти», що використовується в частині першій статті 1241 ЦК України щодо права на обов'язкову частку у спадщині, Конституційний Суд України у Рішенні від 11 лютого 2014 року № 1-рп/2014 (справа про право на обов'язкову частку у спадщині неповнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця), виходив з положень частини третьої статті 75 СК України, яка відносить до категорії «непрацездатні» осіб з інвалідністю I, II та III групи, а також положень пенсійного законодавства та законів України, які регулюють соціальне страхування і визначають поняття «непрацездатний», а саме частину четверту статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» та абзацу 17 частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та вирішив, що «в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 1241 ЦК України щодо права повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов'язкову частку у спадщині необхідно розуміти так, що таке право мають, зокрема, повнолітні діти спадкодавця, визнані особами з інвалідністю в установленому законом порядку незалежно від групи інвалідності.
Непрацездатні громадяни - це особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону (стаття 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Пунктом 5.9 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок), врегульовано, що право на обов'язкову частку у спадщині виникає у спадкоємця, передбаченого частиною першою статті 1241 ЦК України, у випадках, якщо у заповіті містяться положення про усунення його від спадкування або цьому спадкоємцеві заповідана частка спадщини, яка є меншою від належної йому обов'язкової частки. Право на обов'язкову частку у спадщині не залежить від згоди інших спадкоємців, волі спадкодавця та не пов'язане зі спільним проживанням спадкодавця й осіб, які мають право на обов'язкову частку. Право на обов'язкову частку у спадщині має особистий характер та не може переходити в порядку спадкової трансмісії. Нотаріус має пояснити спадкоємцю, який має право на обов'язкову частку у спадщині, його право на одержання належної частки спадщини. Спадкоємець може відмовитися від права на обов'язкову частку у спадщині шляхом подачі нотаріусу заяви про те, що зі змістом заповіту він ознайомлений, зміст статті 1241 ЦК України йому роз'яснено і він не претендує на одержання обов'язкової частки у спадщині.
На підтвердження непрацездатності ОСОБА_3 на час відкриття спадщини після померлої ОСОБА_5 було надано копію довідки Управління Соціального Страхування Відділ у Новому Сачі, згідно з якою ОСОБА_3 є пенсіонеркою з 07 серпня 2019 року та отримує пенсію по інвалідності, пенсія призначена до 28 лютого 2021 року.
В апеляційній скарзі та під час розгляду справи апеляційним судом представник ОСОБА_1 - адвокат Хомік С.Г. вказував на те, що чинним законодавством України встановлено порядок визнання осіб непрацездатними та встановлення інвалідності шляхом проведення відповідного експертного дослідження, а ОСОБА_7 надала документи про встановлення їй інвалідності у Республіці Польща, порядок встановлення якого адвокату ОСОБА_10 невідомо, тому вказані документи не є належними доказами непрацездатності спадкоємця.
Колегія суддів вважає такі твердження адвоката помилковими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).
Статтею 79 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
24 березня 1993 року між Україною та Республікою Польща було підписано Договір про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, ратифікований Постановою ВР № 3941-XII від 04 лютого 1994 року, яким визначено, що громадяни однієї Договірної Сторони користуються на території іншої Договірної Сторони у відношенні своїх особистих та майнових прав таким же правовим захистом, які і громадяни цієї Договірної Сторони.
Громадяни однієї Договірної Сторони мають право вільно і без перешкод звертатися до органів іншої Договірної Сторони, до компетенції яких відносяться цивільні та кримінальні справи, можуть виступати в них, подавати клопотання, пред'являти позови, а також здійснювати інші процесуальні дії за тих же умов, що і громадяни цієї Договірної Сторони.
Відповідно до статті 36 Договору громадяни однієї Договірної Сторони можуть набувати на території іншої Договірної Сторони право на майно і інші права, одержуючи спадщину за законом або розпорядженням у випадку смерті на тих самих умовах і в такому ж обсязі, що і громадяни цієї Договірної Сторони.
Статтею 15 Договору встановлено, що документи, які підготував або засвідчив відповідний орган однієї з Договірних Сторін, скріплені гербовою печаткою і підписом уповноваженої особи, мають силу документа на території іншої Договірної Сторони без потреби будь-якого іншого засвідчення. Це стосується також копій і перекладів документів, які засвідчені відповідним органом.
Документи, які на території однієї з Договірних Сторін визнаються офіційними, вважаються такими ж на території іншої Договірної Сторони.
Під час розгляду справи учасниками справи не заперечувалась офіційність наданих ОСОБА_7 довідок про отримання нею пенсії по інвалідності з 07 серпня 2019 року, отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що вказані довідки є належними та допустимими доказами непрацездатності ОСОБА_3 , у зв'язку із встановленням їй інвалідності.
Враховуючи наведене, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що ОСОБА_3 має право на обов'язкову частку у спадковому майні, яке залишилось після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_5 , оскільки на час відкриття спадщини була непрацездатною.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачка за первісним позовом ОСОБА_7 зверталась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину і отримала відмову, не є підставою для скасування рішення та відмови в задоволенні зустрічного позову. Так, у зв'язку із наявністю спору між спадкоємцями щодо спадкового майна, право на обов'язкову частку в якому має ОСОБА_7 , доцільним є вирішення судом такого спору з урахуванням прав усіх спадкоємців. Не звернення ОСОБА_7 до нотаріуса з приводу оформлення спадкових прав не впливає на вирішення справи по суті позовних вимог.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_7 , суд першої інстанції застосував відповідні норми матеріального права щодо визнання права власності на спадкове майно.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи, надано належну оцінку доказам у справі та ухвалено обґрунтоване рішення, яке зміні чи скасуванню не підлягає.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Хоміка Сергія Григоровича слід залишити без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 травня 2021 року - залишити без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Хоміка Сергія Григоровича залишити без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді
Повний текст постанови складений 21 липня 2021 року