01.07.2021 Справа № 756/4191/21
Унікальний номер судової справи 756/4191/21
Номер провадження 2/756/3830/21
Рішення
Іменем України
(заочне)
01 липня 2021 року м. Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Банасько І.М.,
за участю секретаря судового засідання Чагір Б.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення частини сплачених грошових зобов'язань,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення Ѕ частини сплачених грошових зобов'язань за кредитним договором у розмірі 114 966,13 грн.
Вимоги позову обґрунтовує тим, що 26.12.2005 між позивачем та АКБ «Райффайзен Банк Аваль Україна» було укладено кредитний договір для купівлі житла. Рішенням від 29.10.2012 шлюб між сторонами було розірвано, а рішенням суду від 27.03.2013 в порядку поділу майна подружжя визнано за позивачем та відповідачем право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 за кожним. Після розірвання шлюбу та поділу майна тягар кредитних зобов'язань залишився на позивачеві. Згідно довідки від 21.12.2020, виданої АТ «ОТП Банк», станом на 21.12.2020 позивач повністю виконав боргові зобов'язання за кредитним договором від 26.12.2005. Оскільки квартира поділена порівну між сторонами, то на переконання позивача й кредитні зобов'язання після розірвання шлюбу мали б ділитися порівну. Відтак, оскільки позивач повною мірою виконав взяті на себе зобов'язання, з відповідачки слід стягнути половину сплачених позивачем після розірвання шлюбу коштів в рахунок погашення кредиту. Вказане узгоджується з ч. 3 ст. 61 та ч. 4 ст. 65 СК України. Проте, після розірвання шлюбу та поділу квартири відповідач відмовилась добровільно погашати частину кредитних зобов'язань, відмовляється і наразі компенсувати частину сплаченого позивачем кредиту.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 61, 65 ЦК України просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 114 966,13 грн в якості компенсації Ѕ частини сплачених грошових зобов'язань за кредитним договором №ML-009/024/2005 від 26.12.2005, укладеного між ОСОБА_1 та АКБ «Райффайзенбанк Україна», за період з 29.10.2012 по 21.12.2020.
Ухвалою суду від 26.03.2021 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження, визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
31.03.2021 сторонам направлено лист з додатками до нього, а саме: позивачу копію ухвали про відкриття провадження, а відповідачу копію ухвали про відкриття провадження та позовну заяву з додатками до неї.
Ухвалою суду від 03.06.2021, яка відображена у протоколі судового засідання, постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
Позивач та його представник подали до суду заяву з проханням проводити розгляд справи без їхньої участі, вимоги позову підтримують, просять задовольнити. Щодо заочного розгляду справи не заперечують.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що у матеріалах справи містяться відповідні документи.
Відповідачем у встановлений законом строк до суду не подано заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та не подано відзиву на позовну заяву.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що позивач проти заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України та відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 29.10.2012 у справі №2605/14847/12 ухвалено розірвати шлюбу, укладений 19.11.2005 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований у відділі реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис 1928 (а.с.6).
26.12.2005 між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ML-009/024/2005, за умовами якого останньому на придбання нерухомого майна, а саме квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , надано кредит у розмірі 51000 доларів США (а.с. 10-15).
У забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором укладено договір іпотеки № PCL-009/024/2005 від 26 грудня 2005 року, за яким квартиру АДРЕСА_1 передано в іпотеку банку (а.с. 16-21).
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27.03.2013 у справі №2605/18685/12 ухвалено в порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 (а.с. 7-9).
Згідно довідки від 21.12.2020, виданої АТ «ОТП Банк», станом на 21.12.2020 позивач повністю виконав боргові зобов'язання за кредитним договором №ML-009/024/2005 від 26.12.2005 (а.с. 25).
Згідно графіку платежів щодо погашення кредиту вбачається, що позивач ОСОБА_1 в період з 29.10.2012 по 21.12.2020 сплатив 8 240,65 доларів США (а.с. 22-24).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Тобто саме на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення встановити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
У відповідності до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані з сім'єю інтереси одного з подружжя.
До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб.
Разом із тим, при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.
Якщо наявність боргових зобов'язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов'язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя.
Отже, у подружжя, окрім права спільної сумісної власності на отримані грошові кошти та одержане за рахунок останніх майно, внаслідок укладення кредитних договорів, також виникає зобов'язання в інтересах сім'ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники.
Для правильного вирішення справи необхідно встановити, за рахунок кого з подружжя здійснювалося погашення їх спільного боргу, чи не вносились особисті кошти кожного із подружжя у рахунок погашення кредитних зобов'язань.
Отже, судом встановлено, що шлюб між сторонами було розірвано 29.10.2012, квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 у порядку поділу майна подружжя належить на праві власності по Ѕ частині кожній зі сторін.
Разом з тим, судом встановлено, що саме позивач у період з 29.10.2012 по 21.12.2020 сплатив грошові кошти на погашення кредитних зобов'язань, спрямованих на придбання вказаного вище нерухомого майна, в розмірі 8 240,65 доларів США.
За таких обставин, у відповідача виникло зобов'язання по сплаті Ѕ частини, сплачених позивачем кредитних коштів за період з моменту розірвання шлюбу між сторонами (29.10.2012) по момент повного погашення кредитних зобов'язань позивачем (21.12.2020).
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд вважає, що позов є таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.
Отже, суд дійшов висновку, що в якості компенсації Ѕ частини, сплачених грошових зобов'язань за кредитним договором №ML-009/024/2005 від 26.12.2005, укладеним між ОСОБА_1 та АКБ «Райффайзенбанк Україна», за період з 29.10.2012 по 21.12.2020, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума в розмірі 4 120,32 долари США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на день подачі позову - 114 966,13 грн.
Інші наявні в матеріалах справи докази висновків суду не спростовують.
Питання щодо стягнення витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору підлягають вирішенню за правилами ст. 141 ЦПК України (а.с. 4).
Керуючись ст.ст. 12, 76-89, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення частини сплачених грошових зобов'язань - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) грошові кошти в розмірі 114 966,13 грн в якості компенсації Ѕ частини, сплачених грошових зобов'язань за кредитним договором №ML-009/024/2005 від 26.12.2005, укладеним між ОСОБА_1 та АКБ «Райффайзенбанк Україна», за період з 29.10.2012 по 21.12.2020.
Стягнути з ОСОБА_2 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1 149,66 грн.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення;
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Оболонський районний суд м. Києва. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
Суддя І.М. Банасько