Рішення від 19.07.2021 по справі 320/396/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2021 року справа №320/396/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Коздровської К.Д., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельпорта-Україна» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Ельпорта-Україна» (далі - позивач) з позовом до Київської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100090/2020/000006/2 від 03.12.2020;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100090/2020/00055 від 03.12.2020;

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100090/2020/000007/2 від 08.12.2020;

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товарів за митними деклараціями ІМ40ДЕ №UA100090/2020/559041 від 30.11.2020 та №UA100090/2020/559291 від 07.12.2020, які ввозилися на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.

Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.

Відповідачем, на переконання позивача, неправомірно були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів №UA100090/2020/000006/2 від 03.12.2020 та №UA100090/2020/000007/2 від 08.12.2020, якими скориговано заявлену позивачем митну вартість товарів у митних деклараціях ІМ40ДЕ №UA100090/2020/559041 від 30.11.2020 та №UA100090/2020/559291 від 07.12.2020, а також складені картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100090/2020/00055 від 03.12.2020 та №UA100090/2020/00056 від 08.12.2020, незважаючи на подані позивачем необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товарів за ціною, заявленою декларантом.

Позивач не погодився із рішеннями митного органу, але з метою випуску задекларованого товарів у вільний обіг подав до митного органу нові митні декларації, у яких скоригував митну вартість товарів з урахуванням рішень митного органу, сплатив митні платежі і перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов'язання), обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що за результатами опрацювання ним документів, поданих разом із митними деклараціями, встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товарів, та невідповідності, що не дає можливості впевнитись у достовірності заявленої митної вартості, та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв'язку з цим відповідач вважає, що спірні рішення прийняті митним органом з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Позивач надав відповідь на відзив, у якій підтримав свою позицію, викладену в позовній заяві.

Відповідач надав заперечення на відповідь на відзив, у яких підтримав свою позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 відкрито провадження у справі №320/396/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано докази по справі від позивача та відповідача.

Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ельпорта-Україна» (місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, бульв. Незалежності, 21А, ідентифікаційний код 43823083) зареєстроване в якості юридичної особи 17.09.2020, номер запису 1 000 651 0200 00033257 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що 28.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Двері Меблі», компанією, зареєстрованою у Російській Федерації, (далі - продавець), та ТОВ «Ельпорта-Україна» був укладений контракт №65 (далі - контракт), відповідно до пунктів 1.1-1.3, 2.2-2.4, 2.15, 3.3 та 5.1 якого продавець зобов'язується в період дії контракту передавати у власність позивача партії товару на підставі заявок позивача, а позивач зобов'язується прийняти їх та оплатити в порядку й на умовах, визначених контрактом.

Вид товару: вхідні двері, двері міжкімнатні, погонажні вироби для дверей (далі товар).

Кількість й асортимент товару обумовлюється сторонами в заявці, яка надається шляхом електронного зв'язку в період дії контракту.

Партія товару передається позивачу після її оплати в розмірі 100% не пізніше 15 робочих днів із моменту зарахування грошових коштів на рахунок продавця. Оплата рахунка означає згоду позивача з асортиментом, кількістю та цінами, зазначеними в рахунку. Строк, вказаний у цьому пункті, може бути змінений за згодою сторін.

Поставка товару здійснюється на умовах FCA (Incoterms 2017): Російська Федерація, м. Рязань, вул. Призалізнодорожня, 10. За згодою сторін можливі інші умови поставки партії товару. Партія товару призначена для вивозу в Україну.

Продавець відповідальний за навантаження товару на транспортний засіб, наданий позивачем, за сплату митних платежів та митне оформлення товару в країні експорту, якщо інше не узгоджено окремо. Позивач несе всі види ризику та всі витрати щодо переміщення товару з моменту навантаження товару на транспортний засіб.

Продавець зобов'язаний оформити наступні документи: товарно-транспортну накладну; рахунок-фактуру; CMR; СТ1; пакувальний лист; специфікацію.

Оплата партії товару здійснюється позивачем на підставі виставленого продавцем рахунка. Строк для здійснення 100% передоплати за партію товару складає 10 робочих днів із моменту виставлення рахунка.

Контракт вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2021 року.

02.11.2020 продавець виставив позивачу до сплати рахунок на оплату №2177 на загальну суму 1 239 046,00 російських рублів, у якому міститься посилання на контракт.

13.11.2020 позивач перерахував на користь продавця 1 239 046,00 російських рублів як передоплату за двері в рамках контракту.

30.11.2020 позивачем до Київської митниці Держмитслужби було подано митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100090/2020/559041, у графах 31 якої позивачем був зазначений товар, придбаний за контрактом (далі - товар 1), а саме: товар №1 - вироби з чорних металів, двері металеві в комплекті з фурнітурою, країна виробництва - Російська Федерація, виробник - продавець, торговельна марка - Elporta, код товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД) 7308300000, загальною вартістю 1 238 026,00 російських рублів; товар №2 - вироби столярні з деревини листяних порід, облицьовані декоративними матеріалами, країна виробництва - Російська Федерація, виробник - продавець, торговельна марка - Elporta, код товару згідно з УКТ ЗЕД 4418208000, загальною вартістю 1 020,00 російських рублів.

Відповідно до граф 20, 22 та 42 митної декларації ІМ40ДЕ №UA100090/2020/559041 від 30.11.2020 загальна вартість товару 1 складає 1 239 046,00 російських рублів, а його поставка відбувалася на умовах FCA м. Рязань, Російська Федерація.

У той же час, з матеріалів справи слідує, що позивач здійснив перевезення товару 1 (оплатив транспортні послуги) з м. Рязань, Російська Федерація до місця ввезення на митну територію України. Розмір таких витрат склав 22 000,00 грн.

Таким чином, загальна митна вартість товару 1, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту), склала в гривневому еквіваленті станом на день подання позивачем митної декларації щодо товару 1 30.11.2020 - 484 870,42 грн. (1 239 046,00 російських рублів х 0,37357 + 22 000,00 грн.).

На підтвердження заявленої митної вартості товару 1 митному органу були подані, зокрема:

- (0380) рахунок-фактура №ДМ000003782 від 25.11.2020 до контракту;

- (0730) автотранспортна накладна б/н від 25.11.2020;

- (3001) рахунок продавця на оплату №2177 від 02.11.2020;

- (3007) документ, що підтверджує вартість перевезення товару, - довідка Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - експедитор) про транспортно-експедиційні витрати б/н від 30.11.2020;

- (4103) специфікація №ДМ000003782 від 25.11.2020 до контракту;

- (4104) контракт;

- (7006) сертифікат про походження товару форми СТ-1 №9875788 від 25.11.2020;

- (9000) лист продавця №122 від 25.09.2020;

- (9610) копія митної декларації країни відправлення №10131010/251120/0205623 від 25.11.2020.

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації ІМ40ДЕ №UA100090/2020/559041 від 30.11.2020 митної вартості товару 1, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, у якому зазначив, що надані декларантом при митному оформленні митної декларації ІМ40ДЕ №UA100090/2020/559041 від 30.11.2020 документи містять розбіжності щодо перевізника та не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, яка сплачена або підлягає сплаті.

Посилаючись на положення частин другої та третьої статті 53 та частини п'ятої статті 54 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (передбачені положеннями Наказу Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012); якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову відповідно до вимог статті 254 МК України); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

02.12.2020 позивач в особі свого представника, декларанта Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , на вказаний запит надав відповідачу лист №1 від 02.12.2020 разом із наступними документами: прайс-листом продавця б/н від 01.10.2020; платіжним дорученням позивача б/н від 13.11.2020; рахунком на оплату №1360 від 30.11.2020, виставленим експедитором; договором-дорученням на транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом №1 від 24.11.2020, укладеним між експедитором та позивачем, та заявкою на надання транспортно-експедиторських послуг №1/1 від 24.11.2020 до нього; договором-дорученням на транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом №1-21/06 від 21.06.2017, укладеним між експедитором та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 ; товарною накладною №ДМ000003782 від 25.11.2020.

Позивач в особі свого представника, декларанта Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , у листі №2 від 02.12.2020 також повідомив відповідачу, що товар 1 станом на день підписання листа був неоприбуткований, а тому в позивача були відсутні накладні на товар 1.

03.12.2020 позивач в особі свого представника, декларанта Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , на вказаний запит надав відповідачу лист №2 від 03.12.2020, у якому повідомив відповідачу про надання позивачем усіх можливих документів та достатніх пояснень щодо митної вартості товару 1 та повідомив про відсутність можливості надати інші додаткові документи.

03.12.2020 Київською митницею Держмитслужби було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA100090/2020/000006/2, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару №1 в митній декларації ІМ40ДЕ №UA100090/2020/559041 від 30.11.2020 скоригував з 1 296 898,33 російських рублів до рівня 2 277 571,01 російських рублів.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що митна вартість товарів, заявлених до митного контролю та митного оформлення за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100090/2020/559041 від 30.11.2020, не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) відповідно до частини шостої статті 54 та частини другої статті 58 МК України з наступних підстав.

Відповідач зазначив, що під час здійснення контролю митної вартості ним встановлено, що надані декларантом документи не містять усіх відомостей щодо складових митної вартості, а також відомостей щодо ціни, яка сплачена.

Відповідно до інвойса №ДМ000003782 від 25.11.2020 товари поставляються в Україну на умовах FCA-Рязань. Відповідно до положень Incoterms 2010 термін FCA (Free Carrier (… named place) (франко-перевізник) означає, що продавець доставить товар, який прошов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Слід зазначити, що вибір місця постачання вплине на зобов'язання по завантаженню та розвантаженню товару на даному місці. Якщо поставка здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за відвантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальність не несе. Відповідно до частини десятої статті 58 МК України до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно з Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» №599 від 24.05.2012 до зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місце ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення на одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту; страховий сертифікат (копія) та витрати на страхування цих товарів. Відповідно до статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» №1955-VI від 01.07.2004 договір транспортного експедирування укладається обов'язково в письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін.

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом не надані вищезазначені документи. Відповідно, не виконані умови, передбачені частинами другою, десятою та двадцять першою статті 58 МК України, в частині документального підтвердження складових митної вартості.

Ураховуючи вищезазначене та керуючись положеннями частин другої та третьої статті 53 та частини п'ятої статті 54 МК України, декларанту було запропоновано протягом 10 календарних днів надати до митного органу додаткові документи.

Декларантом на запит митного органу надано договір-доручення на транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом №1 від 24.11.2020, укладений між експедитором та позивачем, та заявку на надання транспортно-експедиторських послуг №1/1 від 24.11.2020 до нього, договір-доручення на транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом №1-21/06 від 21.06.2017, укладений між експедитором та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 , рахунок на оплату №1360 від 30.11.2020, виставлений експедитором. Наданий прайс-лист продавця б/н від 01.10.2020 виданий для позивача та не надає аналізу щодо дійсності ціни оцінюваних товарів, що суперечить поняттю «дійсної вартості» в розумінні положень статті 7 Генеральної угоди з тарифів та торгівлі 1994 року. Тому прайс-лист прийнятий відповідачем до уваги, однак не є визначальним для визначення митної вартості.

Декларант листом №1 від 02.12.2020 повідомив, що надати інші додаткові документи для підтвердження митної вартості товару 1 в нього немає можливості.

Таким чином, причинами, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано є: неподання декларантом всіх запрошених документів; відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, що не дає можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості в повному обсязі.

Таким чином, не виконані умови частини другої статті 53, частин другої та десятої статті 58 МК України в частині відсутності об'єктивної, документально підтвердженої інформації щодо складових митної вартості. Також, за результатами перевірки об'єктивності ціни товарів на підставі пункту 2.5 Методичних рекомендацій, затверджених Наказом Державної фіскальної служби України №689 від 11.09.2015, відповідачем встановлено, що заявлені рівні митної вартості значно нижчі за ціни подібних товарів, що також викликає сумніви в дійсності ціни товару 1.

Метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) не застосований відповідно до частини шостої статті 54 та частини другої статті 58 МК України у зв'язку з тим, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару 1 відповідно до статті 53 МК України, містять розбіжності та не містять відомостей щодо числових значень складових митної вартості. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв'язку з тим, що відсутні ціни угоди ідентичних товарів відповідно до умов, зазначених у статті 59 МК України. Митна вартість оцінюваного товару 1 може бути визначена із застосуванням другорядного методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів відповідно до статті 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифі і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях. Відповідно до частини п'ятої статті 55 МК України проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товару 1 на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Ураховуючи неможливість застосування попередніх методів митна вартість визначена із застосуванням другорядного методу митної вартості 2ґ (резервний метод) відповідно до статті 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифі і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях з урахуванням розміру партії та комерційних умов.

Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та рівень митної вартості товарів згідно з джерелом інформації: товар №1 - 2,02 долари США за 1 кг (митна декларація №UA100080/2020/527468 від 04.11.2020).

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська митниця Держмитслужби видала позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100090/2020/00055 від 03.12.2020.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100090/2020/559197 від 03.12.2020 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію в розмірі 73 771,04 грн.

17.11.2020 позивач перерахував на користь продавця 1 026 704,00 російських рублів як передоплату за двері в рамках контракту.

07.12.2020 позивачем до Київської митниці Держмитслужби було подано митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100090/2020/559291, у графі 31 якої позивачем був зазначений товар, придбаний за контрактом (далі - товар 2), а саме: товар №1 - вироби з чорних металів, двері металеві в комплекті з фурнітурою, країна виробництва - Російська Федерація, виробник - продавець, торговельна марка - Elporta, код товару згідно з УКТ ЗЕД 7308300000, загальною вартістю 1 026 704,00 російських рублів.

Відповідно до граф 20, 22 та 42 митної декларації ІМ40ДЕ №UA100090/2020/559291 від 07.12.2020 загальна вартість товару 2 складає 1 026 704,00 російських рублів, а його поставка відбувалася на умовах FCA м. Рязань, Російська Федерація.

У той же час, з матеріалів справи слідує, що позивач здійснив перевезення товару 2 (оплатив транспортні послуги) з м. Рязань, Російська Федерація до місця ввезення на митну територію України. Розмір таких витрат склав 25 000,00 грн.

Таким чином, загальна митна вартість товару 2, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту), склала в гривневому еквіваленті станом на день подання позивачем митної декларації щодо товару 2 07.12.2020 - 417 026,39 грн. (1 026 704,00 російських рублів х 0,38183 + 25 000,00 грн.).

На підтвердження заявленої митної вартості товару 2 митному органу були подані, зокрема:

- (0271) пакувальний лист продавця №ДМ000003896 від 03.12.2020;

- (0380) рахунок-фактура №ДМ000003896 від 03.12.2020 до контракту;

- (0730) автотранспортна накладна б/н від 03.12.2020;

- (3001) платіжне доручення позивача б/н від 17.11.2020;

- (3004) рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги - рахунок на оплату №1391 від 07.12.2020, виставлений експедитором;

- (3014) прайс-лист продавця б/н від 01.10.2020;

- (4103) специфікація №ДМ000003896 від 03.12.2020 до контракту;

- (4104) контракт;

- (4301) договір-доручення на транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом №1 від 24.11.2020, укладений між експедитором та позивачем;

- (4301) договір-доручення на транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом №1-21/06 від 21.06.2017, укладений між експедитором та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 ;

- (7006) сертифікат про походження товару форми СТ-1 №0062000930 від 03.12.2020;

- (9000) заявка на надання транспортно-експедиторських послуг №1/1 від 03.12.2020 до договору-доручення на транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом №1 від 24.11.2020, укладеного між експедитором та позивачем;

- (9000) лист продавця №122 від 25.09.2020;

- (9610) копія митної декларації країни відправлення №10131010/031220/0224688 від 03.12.2020.

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації ІМ40ДЕ №UA100090/2020/559291 від 07.12.2020 митної вартості товару 2, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, у якому зазначив, що надані декларантом при митному оформленні митної декларації ІМ40ДЕ №UA100090/2020/559291 від 07.12.2020 документи містять розбіжності щодо перевізника та не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, яка сплачена або підлягає сплаті.

Посилаючись на положення частин другої та третьої статті 53 та частини п'ятої статті 54 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (передбачені положеннями Наказу Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012); якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову відповідно до вимог статті 254 МК України); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

08.12.2020 позивач в особі свого представника, декларанта Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , на вказаний запит надав відповідачу лист №1 від 08.12.2020, у якому повідомив відповідачу, що товар 2 станом на день підписання листа був неоприбуткований, а тому в позивача були відсутні накладні на товар 2.

08.12.2020 позивач в особі свого представника, декларанта Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , на вказаний запит надав відповідачу лист №2 від 08.12.2020, у якому повідомив відповідачу про надання позивачем усіх можливих документів та достатніх пояснень щодо митної вартості товару 2 та повідомив про відсутність можливості надати інші додаткові документи.

08.12.2020 Київською митницею Держмитслужби було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA100090/2020/000007/2, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару №1 в митній декларації ІМ40ДЕ №UA100090/2020/559291 від 07.12.2020 скоригував з 1 092 178,17 російських рублів до рівня 2 009 566,08 російських рублів.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару 2, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що митна вартість товару 2, заявленого до митного контролю та митного оформлення за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100090/2020/559291 від 07.12.2020, не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) відповідно до частини шостої статті 54 та частини другої статті 58 МК України з наступних підстав.

Відповідно до інвойса №ДМ000003896 від 03.12.2020 товар 2 поставляються в Україну на умовах FCA-Рязань. Відповідно до положень Incoterms 2010 термін FCA (Free Carrier (… named place) (франко-перевізник) означає, що продавець доставить товар, який прошов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Слід зазначити, що вибір місця постачання вплине на зобов'язання по завантаженню та розвантаженню товару на даному місці. Якщо поставка здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за відвантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальність не несе. Відповідно до частини десятої статті 58 МК України до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Декларантом на запит митного органу надано специфікацію №ДМ000003896 від 03.12.2020 до контракту. Наданий прайс-лист продавця б/н від 01.10.2020 виданий для позивача та не надає аналізу щодо дійсності ціни оцінюваних товарів, що суперечить поняттю «дійсної вартості» в розумінні положень статті 7 Генеральної угоди з тарифів та торгівлі 1994 року. Тому прайс-лист прийнятий відповідачем до уваги, однак не є визначальним для визначення митної вартості.

Декларант листом №1 від 08.12.2020 повідомив, що надати інші додаткові документи для підтвердження митної вартості товару 2 в нього немає можливості.

Метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) не застосований відповідно до частини шостої статті 54 та частини другої статті 58 МК України у зв'язку з тим, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару 2 відповідно до статті 53 МК України, містять розбіжності та не містять відомостей щодо числових значень складових митної вартості. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв'язку з тим, що відсутні ціни угоди ідентичних товарів відповідно до умов, зазначених у статті 59 МК України. Митна вартість оцінюваного товару 2 може бути визначена із застосуванням другорядного методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів відповідно до статті 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифі і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях. Відповідно до частини п'ятої статті 55 МК України проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товару 2 на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Ураховуючи неможливість застосування попередніх методів митна вартість визначена із застосуванням другорядного методу митної вартості 2ґ (резервний метод) відповідно до статті 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифі і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях з урахуванням розміру партії та комерційних умов.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100090/2020/559346 від 08.12.2020 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію в розмірі 70 153,57 грн.

Не погоджуючись із рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів та картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

МК України №4495-VІ від 13.03.2012 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно із статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно із частиною другою статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п'ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п'ятої статті 53 МК, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою - третьою статті 64 МК у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 МК передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Судом після дослідження оскаржуваного рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100090/2020/000006/2 від 03.12.2020 встановлено, що відповідач скоригував лише митну вартість товару №1 за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100090/2020/559041 від 30.11.2020, при цьому визнавши митну вартість товару №2 за цією ж митною декларацією на підставі поданих позивачем до митного оформлення спірного товару 1 документів.

Як наслідок, суд, ураховуючи те, що позивачем до митного оформлення як товару 1, так і товару 2 були надані аналогічні документи для підтвердження заявленого ним рівня митної вартості товару 1 та товару 2, критично ставиться до тверджень відповідача, наведених в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів №UA100090/2020/000006/2 від 03.12.2020 та №UA100090/2020/000007/2 від 08.12.2020, про те, що в наданих до митного оформлення документах позивача, які підтверджують митну вартість товарів, є розбіжності, а також що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Судом також встановлено, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів були винесені відповідачем, так як позивач документально не підтвердив витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, та витрати на страхування цих товарів.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на наступне.

Судом досліджено надані позивачем відповідачу контракт, рахунок продавця на оплату №2177 від 02.11.2020, платіжне доручення позивача б/н від 13.11.2020, специфікацію №ДМ000003782 від 25.11.2020 до контракту, рахунок-фактуру продавця №ДМ000003782 від 25.11.2020 до контракту, в якому є посилання на платіжне доручення позивача б/н від 13.11.2020, договір-доручення на транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом №1 від 24.11.2020, укладений між експедитором та позивачем, та заявку на надання транспортно-експедиторських послуг №1/1 від 24.11.2020 до нього, рахунок на оплату №1360 від 30.11.2020, виставлений експедитором, довідку експедитора про транспортно-експедиційні витрати б/н від 30.11.2020, договір-доручення на транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом №1-21/06 від 21.06.2017, укладений між експедитором та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 , копію митної декларації країни відправлення №10131010/251120/0205623 від 25.11.2020, зі змісту яких слідує, що товар 1 постачався продавцем позивачу на умовах FCA м. Рязань, Російська Федерація, а сама вартість товару 1 в розмірі 1 239 046,00 російських рублів відповідає заявленій позивачем вартості товару 1 в графах 20, 22 та 42 митної декларації IM40ДЕ №UA100090/2020/559041 від 30.11.2020.

З матеріалів справи слідує, що позивач здійснив перевезення товару 1 (оплатив транспортні послуги) з м. Рязань, Російська Федерація до місця ввезення на митну територію України. Розмір таких витрат склав 22 000,00 грн., що підтверджується рахунком на оплату №1360 від 30.11.2020, виставленим експедитором, та довідкою експедитора про транспортно-експедиційні витрати б/н від 30.11.2020.

Судом встановлено, що загальна митна вартість товару 1, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту) в митній декларації IM40ДЕ №UA100090/2020/559041 від 30.11.2020, склала в гривневому еквіваленті станом на день подання позивачем митної декларації - 484 870,42 грн. (1 239 046,00 російських рублів х 0,37357 + 22 000,00 грн.), тобто позивач збільшив митну вартість товару 1 на розмір понесених ним витрат на транспортування оцінюваного товару 1 до місця ввезення на митну територію України.

Судом досліджено надані позивачем відповідачу контракт, платіжне доручення позивача б/н від 17.11.2020, специфікацію №ДМ000003896 від 03.12.2020 до контракту, рахунок-фактуру продавця №ДМ000003896 від 03.12.2020 до контракту, в якому є посилання на платіжне доручення позивача б/н від 17.11.2020, договір-доручення на транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом №1 від 24.11.2020, укладений між експедитором та позивачем, та заявку на надання транспортно-експедиторських послуг №1/1 від 03.12.2020 до нього, рахунок на оплату №1391 від 07.12.2020, виставлений експедитором, довідку експедитора про транспортно-експедиційні витрати б/н від 07.12.2020, договір-доручення на транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом №1-21/06 від 21.06.2017, укладений між експедитором та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 , копію митної декларації країни відправлення №10131010/031220/0224688 від 03.12.2020, а також додатково надані суду рахунок на оплату №1391 від 07.12.2020, виправлений експедитором у зв'язку з допущенням технічної помилки, акт надання послуг №1391 від 07.12.2020, складений між експедитором та позивачем, платіжне доручення позивача №92 від 11.12.2020, зі змісту яких слідує, що товар 2 постачався продавцем позивачу на умовах FCA м. Рязань, Російська Федерація, а сама вартість товару 2 в розмірі 1 026 704,00 російських рублів відповідає заявленій позивачем вартості товару 2 в графах 20, 22 та 42 митної декларації IM40ДЕ №UA100090/2020/559291 від 07.12.2020.

З матеріалів справи слідує, що позивач здійснив перевезення товару 2 (оплатив транспортні послуги) з м. Рязань, Російська Федерація до місця ввезення на митну територію України. Розмір таких витрат склав 25 000,00 грн., що підтверджується рахунком на оплату №1391 від 07.12.2020, виправленим експедитором у зв'язку з допущенням технічної помилки, актом надання послуг №1391 від 07.12.2020, складеним між експедитором та позивачем та платіжним дорученням позивача №92 від 11.12.2020.

Тому суд відхиляє довід відповідача, наведений у відзиві на позовну заяву, про неможливість встановити розмір витрат, понесених позивачем на транспортування товару 2 до митної території України, адже допущена експедитором технічна помилка в рахунку на оплату №1391 від 07.12.2020, виставленому експедитором, та в довідці експедитора про транспортно-експедиційні витрати б/н від 07.12.2020 не вплинула на розмір витрат позивача на транспортування товару 2 до митної території України в сумі 25 000,00 грн.

Судом встановлено, що загальна митна вартість товару 2, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту) в митній декларації IM40ДЕ №UA100090/2020/559291 від 07.12.2020, склала в гривневому еквіваленті станом на день подання позивачем митної декларації - 471 026,39 грн. (1 026 704,00 російських рублів х 0,38183 + 25 000,00 грн.), тобто позивач збільшив митну вартість товару 2 на розмір понесених ним витрат на транспортування оцінюваного товару 2 до місця ввезення на митну територію України.

Відтак, суд не погоджується з твердженням відповідача, що підставою для коригування митної вартості було те, що позивач не підтвердив витрати на транспортування товару 1 та товару 2 до митної території України.

При цьому суд зазначає, що умови поставки FCA згідно з Incoterms 2010 передбачають те, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.

Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення.

Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.

Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі.

Відповідно до статті А.3 розділу FCA вищезгаданих правил Incoterms 2010 продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 «а», у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.

Поставка вважається здійсненою,

а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього;

б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем відповідно до статті А.3 "а", нерозвантаженим з транспортного засобу продавця.

Якщо сторони не узгодили конкретного пункту в межах названого місця поставки, і наявні декілька придатних для цього пунктів, продавець може вибрати пункт у межах місця поставки, який найбільш задовольняє його цілям.

За відсутності точних вказівок від покупця, продавець може поставити товар для перевезення у спосіб, що зумовлюється видом транспорту та/або кількістю та/або характером товару.

Отже, відповідно до умов поставки FCA продавець несе обов'язок щодо завантаження придбаного товару на транспортний засіб, наданий перевізником лише за умови, що названим місцем поставки товару є площі продавця. У протилежному випадку витрати щодо перевантаження та/або завантаження товару на транспортний засіб покупця несе сам покупець такого товару.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 2.4 контракту продавець відповідальний за навантаження товару на транспортний засіб, наданий позивачем, за сплату митних платежів та митне оформлення товару в країні експорту, якщо інше не узгоджено окремо. Позивач несе всі види ризику та всі витрати щодо переміщення товару з моменту навантаження товару на транспортний засіб.

Тому суд не погоджується з висновком відповідача, наведеним в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів, що позивачем не було підтверджено витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, адже такі витрати за умовами поставки товару 1 та товару 2 FCA Рязань, Російська Федерація та за умовами контракту були понесені продавцем та включені до ціни товару 1 та товару 2.

При цьому суд відхиляє довід відповідача, що позивач не підтвердив витрати на страхування товару, адже відповідно до умов поставки FCA ані продавець, ані позивач не мали жодних зобов'язань щодо страхування спірних товарів, а відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції.

Суд зазначає, що експедитор у своїх довідках про транспортно-експедиційні витрати б/н від 30.11.2020 та б/н від 07.12.2020 додатково підтвердив, що страхування товарів не здійснювалося.

Суд відхиляє твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач у відповідь на запит відповідача надав йому прайс-лист продавця б/н від 01.10.2020, який адресований позивачу, та не надав виписку з бухгалтерської документації та висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов'язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.

Суд зазначає, що законодавець у частині третій статті 53 МК України не висуває жодних вимог до змісту прайс-листа виробника товару, а тому надання позивачем наявного в нього прайс-листа продавця б/н від 01.10.2020, який адресований позивачу, свідчить про належне виконання позивачем вимог МК України та запитів відповідача.

Судом встановлено, що в листах представника позивача, декларанта Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , №2 від 02.12.2020 та №1 від 08.12.2020 декларант повідомив відповідачу, що товар 1 та товар 2 відповідно станом на день підписання листа були неоприбутковані, а тому в позивача були відсутні накладні на товар 1 та товар 2.

Суд зазначає, що товар 1 станом на день митного оформлення митної декларації ІМ40ДЕ №UA100090/2020/559041 від 30.11.2020 та товар 2 станом на день митного оформлення митної декларації ІМ40ДЕ №UA100090/2020/559291 від 07.12.2020 знаходилися в зоні митного контролю Київської митниці Держмитслужби та не були випущені у вільний обіг, що і пояснює чому позивач не міг надати бухгалтерські документи (виписку з бухгалтерської документації) щодо таких товарів, так як вони не були взяті на бухгалтерський облік позивача через те, що не були випущені у вільний обіг.

При цьому суд зазначає, що позивач надавав відповідачу платіжні доручення позивача б/н від 13.11.2020 на суму 1 239 046,00 російських рублів та б/н від 17.11.2020 на суму 1 026 704,00 російських рублів, які безпідставно не були враховані відповідачем, хоча в силу приписів частини другої статті 53 МК України є документами, які підтверджують митну вартість товару 1 та товару 2 відповідно, а посилання на такі платіжні доручення містяться в рахунках-фактурах продавця №ДМ000003782 від 25.11.2020 та №ДМ000003896 від 03.12.2020

Суд також зауважує, що експертні висновки носять виключно інформаційний характер та не є документами, які підтверджують митну вартість товару в розумінні положень частин другої та третьої статті 53 МК України.

Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару 1, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару 1, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: контрактом, рахунком продавця на оплату №2177 від 02.11.2020, платіжним дорученням позивача б/н від 13.11.2020, специфікацією №ДМ000003782 від 25.11.2020 до контракту, рахунком-фактурою продавця №ДМ000003782 від 25.11.2020 до контракту, в якому є посилання на платіжне доручення позивача б/н від 13.11.2020, заявкою на надання транспортно-експедиторських послуг №1/1 від 24.11.2020 до договору-доручення на транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом №1 від 24.11.2020, укладеного між експедитором та позивачем, рахунком на оплату №1360 від 30.11.2020, виставленим експедитором, довідкою експедитора про транспортно-експедиційні витрати б/н від 30.11.2020, та не викликають у суду сумнів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару 1.

Суд також критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару 2, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару 2, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: контрактом, платіжним дорученням позивача б/н від 17.11.2020, специфікацією №ДМ000003896 від 03.12.2020 до контракту, рахунком-фактурою продавця №ДМ000003896 від 03.12.2020 до контракту, в якому є посилання на платіжне доручення позивача б/н від 17.11.2020, заявкою на надання транспортно-експедиторських послуг №1/1 від 03.12.2020 до договору-доручення на транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом №1 від 24.11.2020, укладеного між експедитором та позивачем, рахунком на оплату №1391 від 07.12.2020, виправленим експедитором у зв'язку з допущенням технічної помилки, актом надання послуг №1391 від 07.12.2020, складеним між експедитором та позивачем, платіжним доручення позивача №92 від 11.12.2020, довідкою експедитора про транспортно-експедиційні витрати б/н від 07.12.2020, та не викликають у суду сумнів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару 2.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Зі змісту спірних рішень відповідача №UA100090/2020/000006/2 від 03.12.2020 та №UA100090/2020/000007/2 від 08.12.2020 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідних митних деклараціях митна вартість товарів базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів та зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої, третьої, шостої та восьмої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Судом встановлено, що в рішеннях Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100090/2020/000006/2 від 03.12.2020 та №UA100090/2020/000007/2 від 08.12.2020 відповідач зазначив, що ним за результатами перевірки об'єктивності ціни товарів було встановлено, що заявлені рівні митної вартості товару 1 та товару 2 значно нижчі за ціни подібних товарів, що також викликає сумніви у відповідача в дійсності ціни товару 1 та товару 2.

Судом після дослідження оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів встановлено, що в них відповідач, застосовуючи шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, у порушення приписів частин третьої та шостої статті 57 МК України не пояснив чи можливо було у спірних випадках застосовувати другорядні методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (хоча порівнював заявлені позивачем рівні митної вартості товару 1 та товару 2 саме з цінами на подібні товари), на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості, тобто застосував шостий (резервний) метод із порушенням послідовності вибору методу визначення митної вартості товарів, передбачених статтею 57 МК України, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів.

У той же час, відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів, у них зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати такі рішення обґрунтованими та мотивованими у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Судом встановлено, що відповідно до митної декларації ІМ40ДЕ №UА100080/2020/527468 від 04.11.2020, яка слугувала підставою для коригування митної вартості спірних товарів позивача та яка міститься в матеріалах справи, товар постачався на умовах DAP Київ, Україна з Республіки Білорусь, які передбачають те, що в ціну товару включено його доставку до місця призначення на митній території України, у той час коли спірні товари позивача постачалися на умовах FCA Рязань, Російська Федерація, які передбачають те, що поставка вважається виконаною за умови передання товару перевізнику в названому місці відвантаження, тобто не включають в себе витрати на доставку до місця призначення на митній території України.

Отже, відповідач здійснив коригування митної вартості спірних товарів без урахування відмінностей у складових вартості товарів (зокрема витрат на доставку товару до місця призначення вже на митній території України) та маршрутах їх поставки.

Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованих товарів є необґрунтованими, а подальше коригування їх вартості на підставі митної декларації ІМ40ДЕ №UА100080/2020/527468 від 04.11.2020 є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товарів судом не встановлено.

З оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаних рішень про коригування митної вартості товарів не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товарів за основним методом, визначив митну вартість за другорядним (резервним) методом, прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA100090/2020/000006/2 від 03.12.2020, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100090/2020/00055 від 03.12.2020, рішення про коригування митної вартості товарів №UA100090/2020/000007/2 від 08.12.2020 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100090/2020/00056 від 08.12.2020 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 15 289,55 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №135 від 06.01.2021 на суму 10 749,55 грн. та №136 від 06.01.2021 на суму 4 540,00 грн.

Суд зауважує, що ціна позову з вимог майнового характеру складає 143 924,61 грн. (73 771,04 грн. + 70 153,57 грн.), а тому позивачу слід було сплатити судовий збір за подання даного адміністративного позову в розмірі 2270,00 грн. за вимоги майнового характеру (143924,61 грн. х 1,5% = 2158,87 грн., що є меншим 2 270,00 грн.) + 4 540,00 грн. за дві вимоги немайнового характеру (2 270,00 грн. х 2), що загалом складає 6 810,00 грн.

Відтак, оскільки позовні вимоги позивача задоволено, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 6 810,00 грн.

Таким чином, позивачем було надміру сплачено 8 479,55 грн. судового збору.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", питання про повернення з Державного бюджету України судового збору, сплаченого в більшому розмірі, ніж встановлено законом, вирішується за клопотанням особи, що його сплатила.

Беручи до уваги відсутність такого клопотання у матеріалах справи, питання про повернення позивачеві надміру сплаченої суми судового збору судом під час розподілу судових витрат не вирішується.

Щодо заяви позивача про розподіл судових витрат та стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п'ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents vs. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.

Крім того, у справі «East/West Alliance Limited проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява №34884/97, пункт 30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05 липня 2012 року (далі - Закон 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Відповідно до статті 30 Закону 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставин Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру в 10 000,00 грн. позивачем подано до суду копії: договору про надання правової допомоги №28/12/20 від 28.12.2020, додаткової угоди №1 від 28.12.2020 до договору про надання правової допомоги №28/12/20 від 28.12.2020, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №7038/10 від 19.10.2018, виданого на ім'я Кононенко Олени Сергіївни , ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1078859 від 09.01.2021, акту наданих послуг б/н від 07.04.2021 до договору про надання правової допомоги №28/12/20 від 28.12.2020, рахунка-фактури №22/01/21 від 22.01.2021 та виписки за рахунками Адвокатського бюро «Олени Кононенко» за 22.01.2021, сформованої 06.04.2021.

Судом встановлено, що 28.12.2020 між Адвокатським бюро «Олени Кононенко» (Бюро) та ТОВ «Ельпорта-Україна» (Клієнтом) укладено договір про надання правової допомоги №28/12/20, відповідно до пунктів 1.1 та 3.1 якого Бюро приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов'язання надати Клієнту правову допомогу, зокрема, щодо складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову, пояснень та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства) та щодо представництва та захисту інтересів Клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства з будь-яких питань.

Розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін.

28.12.2020 між Бюро та Клієнтом була укладена додаткова угода №1 до договору про надання правової допомоги №28/12/20 від 28.12.2020, відповідно до пунктів 1, 2, 3.1, 4, 7.1 та 7.2 якої дана додаткова угода визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Бюро за надання правової допомоги на підставі договору. Бюро зобов'язується здійснювати представництво та захист інтересів Клієнта в судах усіх інстанцій та юрисдикцій.

Вартість послуг, зокрема, за підготовку та подачу позову до суду першої інстанції та інших процесуальних документів (відповідь на відзив тощо) складає 10 000,00 грн.

Оплата послуг із представництва інтересів у судах будь-якої ланки та юрисдикції здійснюється в наступному порядку: 100% вартості послуги сплачується протягом 5 робочих днів після отримання рахунка Клієнтом.

Сплата узгодженої сторонами суми гонорару (послуг) здійснюється Клієнтом у безготівкову порядку шляхом перерахування відповідної суми коштів на розрахунковий рахунок Бюро, реквізити якого зазначаються у відповідному рахунку на оплату гонорару.

Правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності).

Бюро надає Клієнту акт приймання-передачі наданої правової допомоги, в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов договору, додаткові витрати, які були понесені Бюро понад узгоджену суму гонорару (якщо такі мали місце).

Судом встановлено, що згідно з вищезазначеним актом наданих послуг б/н від 07.04.2021 правову допомогу в цій справі позивачем та його представником оцінено в розмірі 10 000,00 грн. за здійснення захисту (представництво) інтересів позивача, а саме підготовку та подання до Київського окружного адміністративного суду по справі №320/396/21: позовної заяви про визнання протиправними та скасування рішень Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100090/2020/000006/2 від 03.12.2020 та №UA100090/2020/000007/2 від 08.12.2020 та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100090/2020/00055 від 03.12.2020 та №UA100090/2020/00056 від 08.12.2020; письмового підтвердження; клопотання про витребування доказів; пояснень; відповіді на відзив та інших процесуальних документів.

Відповідачем було подано до суду клопотання, у якому він просить суд зменшити розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що позовна заява та обсяг доданих до позовної заяви доказів є досить незначним та не потребують багато часу для їх виготовлення та завірення копій; така послуга як письмове підтвердження є складовою позовної заяви; клопотання про витребування доказів було подано передчасно, адже митний орган подає всі необхідні документи разом із відзивом на адміністративний позов; справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження; понесені витрати в розмірі 10 000,00 грн. не відповідають складності справи, ціні позову та обсягам робіт; витрати необґрунтовано завищені та не підтверджені документально.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу адвоката, суд звертає увагу відповідача, що законодавець передбачає можливість встановлення гонорару адвоката як в погодинному розрахунку, так і в фіксованому розмірі в незалежності від витраченого часу на надання правничої (правової) допомоги.

У спірному випадку розмір гонорару адвокатського бюро встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19.

Тому суд відхиляє твердження відповідача про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу через те, що позовна заява та обсяг доданих до позовної заяви доказів є досить незначним та не потребують багато часу для їх виготовлення та завірення копій, а така послуга як письмове підтвердження є складовою позовної заяви. При цьому подане позивачем клопотання про витребування доказів було передчасним, адже митний орган подає всі необхідні документи разом із відзивом на адміністративний позов.

Водночас, суд звертає увагу відповідача на те, що форма адміністративного судочинства, за правилами якого розглядається справа (загальне або спрощене), не є визначальним критерієм при вирішенні питання щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, суд звертає увагу на те, що обсяг виконаних представником позивача робіт із надання професійної правничої допомоги детально описаний в акті наданих послуг.

Суд зауважує, що лише сам факт незгоди відповідача з заявленим позивачем до відшкодування розміром витрат на професійну правничу допомогу сам по собі не є достатньою підставою для зменшення розміру таких витрат, оскільки клопотання про неспівмірність витрат має бути належним чином обґрунтоване та підтверджено доказами.

Дослідивши надані позивачем документи та враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатським бюро роботами (послугами).

Ураховуючи вищевикладене, а також фактичний об'єм виконаної роботи, суд вважає обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок Київської митниці Держмитслужби в розмірі 10 000,00 грн.

Отже, загальна сума судових витрат, які підлягають стягненню з Київської митниці Держмитслужби на користь позивача складає 16 810,00 грн.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100090/2020/000006/2 від 03.12.2020.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100090/2020/00055 від 03.12.2020.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100090/2020/000007/2 від 08.12.2020.

5. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100090/2020/00056 від 08.12.2020.

6. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельпорта-Україна» (ідентифікаційний код 43823083, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, бульв. Незалежності, 21А) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (ідентифікаційний код 43337359, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8А) судові витрати в розмірі 16 810,00 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот десять грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складено 19.07.2021 р.

Суддя Кушнова А.О.

Попередній документ

98458830

Наступний документ

98458832

Інформація про рішення:

№ рішення:	98458831
№ справи:	320/396/21
Дата рішення:	19.07.2021
Дата публікації:	23.07.2021
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Київський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (22.09.2022)
Дата надходження:	22.09.2022
Предмет позову:	про повернення судового збору