20 липня 2021 року 320/12765/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Пром Агро Рось" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,
Приватне підприємство "Пром Агро Рось" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 20.10.2020 №UA100500/2020/000019/2;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Держмитслужби від 20.10.2020 №UA100500/2020/00092.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100500/2020/866469 від 19.10.2020, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.
Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів.
Відповідачем, на переконання позивача, неправомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100500/2020/000019/2 від 20.10.2020, яким скориговано заявлену позивачем митну вартість товару в митній декларації ІМ40ДЕ №UA100500/2020/866469 від 19.10.2020, а також складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100500/2020/00092 від 20.10.2020, незважаючи на подані позивачем необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару за ціною, заявленою декларантом.
Позивач не погодився із рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі і перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов'язання), обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що під час проведення ним контролю правильності визначення митної вартості товарів було детально вивчено договір купівлі-продажу та інші документи, подані декларантом для здійснення митного оформлення. Перевіркою поданих документів відповідачем було встановлено наявність невідповідностей.
У зв'язку з цим відповідач вважає, що спірні рішення прийняті митним органом з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Позивач надав відповідь на відзив, у якому підтримав свою позицію, викладену в позовній заяві.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2021 зупинено провадження у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.07.2021 поновлено провадження у справі та вирішено продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Приватне підприємство "Пром Агро Рось" (місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Вернадського, буд. 4, кв. 296, ідентифікаційний код 34326378) зареєстроване в якості юридичної особи 30.03.2006, номер запису 1 353 102 0000 001865 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Судом встановлено, що 08.05.2020 між Yancheng Sunlight Industry Co., Ltd., компанією, зареєстрованою в Китайській Народній Республіці, (далі - продавець), та ПП "Пром Агро Рось" був укладений контракт №08/05-2020 (далі - контракт), відповідно до пунктів 1.1, 2.1, 6.1 та 6.2 якого продавець зобов'язується продати, а позивач зобов'язується купити товари на умовах поставки FOB Нінбо порт відповідно до Incoterms 2010. Попередні кількість, асортимент, ціни кожної поставки зазначаються в проформі-інвойсі.
Асортимент, кількість та ціна товару фактичної поставки зазначаються в комерційному інвойсі, який є невід'ємною частиною контракту.
Ціни на товар наводяться в проформі-інвойсі та включають вартість експортного пакування.
Передоплата відповідно до контракту повинна бути здійснена позивачем в доларах США в розмірі 100% шляхом банківського переказу.
Перша частина передоплати (завдаток) вноситься в розмірі 20% від суми, зазначеної в проформі-інвойсі, шляхом банківського переказу. Друга частина передоплати 60% вноситься після отримання копії транспортної накладної (коносамента) і відповідно до комерційного інвойса та третя частина передоплати 20% здійснюється протягом 10 днів після дати видачі митної декларації.
Третя частина оплати розраховується як різниця між вартістю поставки, вказаною в комерційному інвойсі, передоплатою (завдатком), здійсненою згідно з проформою-інвойсом, та другою передоплатою шляхом банківського переказу.
Позивач має право вирахувати втрати з третьої частини оплати якщо якість товару є невідповідною.
20.06.2020 продавець виставив позивачу до сплати проформу-інвойс №SLPPA30 на загальну суму 37581,45 доларів США. Відповідно до проформи-інвойса №SLPPA30 від 20.06.2020 товар постачається на умовах FOB Нінбо, умови оплати - 20% передоплати.
15.07.2020 позивач відповідно до проформи-інвойса №SLPPA30 від 20.06.2020 перерахував на користь продавця 7516,29 доларів США згідно з платіжним дорученням №00789020200715, що складає 20% від вартості товару, вказаної в проформі-інвойсі (37581,45 доларів США х 20%).
31.08.2020 продавець виставив позивачу до сплати комерційний інвойс №CI-SLPPA30 на загальну суму 36171,65 доларів США, в якому міститься посилання на проформу-інвойс №SLPPA30, а також зазначені умови поставки - FOB Нінбо та умови оплати - 60% після отримання копії транспортної накладної, 20% - після прибуття товару на склад.
17.09.2020 позивач відповідно до комерційного інвойса №CI-SLPPA29 від 31.08.2020 перерахував на користь продавця 21702,99 доларів США згідно з платіжним дорученням №00789020200917, що складає 60% від вартості товару, вказаної в комерційному інвойсі (36171,65 доларів США х 60%).
19.10.2020 позивачем до Київської митниці Держмитслужби було подано митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100500/2020/866469, у графах 31 якої позивачем був зазначений товар, придбаний за проформою-інвойсом №SLPPA30 від 20.06.2020 та комерційним інвойсом №CI-SLPPA30 від 31.08.2020 (далі - товар), а саме: товар №1 - конвеєрна стрічка з вулканізованої гуми, армована тільки текстильним матеріалом, шириною менш як 800 мм, в асортименті, код товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД) 4010120090, загальною вартістю 34650,96 доларів США; товар №2 - конвеєрна стрічка з вулканізованої гуми, армована тільки текстильним матеріалом, шириною не менш як 800 мм, але не більш як 1200 мм, в асортименті, код товару згідно з УКТ ЗЕД 4010120010, загальною вартістю 1406,59 доларів США; товар №3 - зажим для конвеєрної стрічки в асортименті, код товару згідно з УКТ ЗЕД 73269098, загальною вартістю 114,10 доларів США.
Відповідно до граф 20, 22 та 42 митної декларації ІМ40ДЕ №UA100500/2020/866469 від 19.10.2020 загальна вартість товару складає 36171,65 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах FOB порт Нінбо, Китайська Народна Республіка.
У той же час, з матеріалів справи слідує, що позивач здійснив перевезення товару (оплатив фрахт) з порту м. Нінбо, Китайська Народна Республіка, до місця ввезення на митну територію України. Розмір фрахту склав 33979,68 грн.
Таким чином, загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту), склала в гривневому еквіваленті станом на день подання позивачем митної декларації щодо товару 19.10.2020 - 1059984,91 грн. (36171,65 доларів США х 28,3649 + 33979,68 грн.).
На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема:
- (0325) проформа-інвойс №SLPPA30 від 20.06.2020;
- (0380) рахунок-фактура (інвойс) №CI-SLPPA30 від 31.08.2020;
- (0705) коносамент №4359-0177-007.037 від 14.09.2020;
- (0705) коносамент №COSU6230082250 від 14.09.2020;
- (0730) автотранспортна накладна №8100 від 17.10.2020;
- (0862) декларація про походження товару №CI-SLPPA30 від 31.08.2020;
- (3002) платіжне доручення №00789020200715 від 15.07.2020;
- (3002) платіжне доручення №00789020200917 від 17.09.2020;
- (3004) рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг - рахунок-фактура Дочірнього підприємства "Кюне і Нагель" №12023956 від 16.10.2020;
- (3007) документ, що підтверджує вартість перевезення товару, - довідка Дочірнього підприємства "Кюне і Нагель" б/н від 19.10.2020;
- (3014) прайс-лист продавця від 20.06.2020;
- (4104) контракт;
- (4301) договір транспортного експедирування №KH 22 FS від 01.02.2019, укладений між Дочірнім підприємством "Кюне і Нагель" та позивачем;
- (9000) заявка №12 від 21.07.2020 до договору транспортного експедирування №KH 22 FS від 01.02.2019;
- (9000) калькуляція продавця до комерційного інвойса №CI-SLPPA30 від 31.08.2020;
- (9000) лист позивача №75 від 12.10.2020;
- (9000) лист про відсутність зареєстрованої торгової марки б/н від 31.08.2020;
- (9000) розшифровка маркування б/н від 20.08.2020;
- (9000) сертифікат №203209В0/000477 від 25.09.2020;
- (9610) копія митної декларації країни відправлення №3101200517516238 від 03.09.2020.
Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації ІМ40ДЕ №UA100500/2020/866469 від 19.10.2020 митної вартості товару, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, в якому зазначив, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом із митною декларацією документів встановлено, що документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Посилаючись на положення частин другої та третьої статті 53, статей 54, 57 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів: обґрунтовані висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; виписку з бухгалтерської документації; експортну декларацію з урахуванням вимог статті 254 МК України.
19.10.2020 позивач в особі свого представника (декларанта) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на вказаний запит надав відповідачу лист №2 від 19.10.2020 разом із наступними документами: висновком Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати за результатами цінового моніторингу №Ц-1097 від 19.10.2020; платіжним дорученням №226 від 19.10.2020; перекладом митної декларації країни відправлення №3101200517516238 від 03.09.2020.
20.10.2020 Київською митницею Держмитслужби було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA100500/2020/000019/2, згідно з яким відповідач, застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів (метод 2а), заявлену позивачем митну вартість товару №1 в митній декларації ІМ40ДЕ №UA100500/2020/866469 від 19.10.2020 скоригував з 35792,21 доларів США до рівня 46221,39 доларів США.
Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що за результатами опрацювання документів, поданих разом із митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100500/2020/866469 від 19.10.2020, встановлено, що надані документи містять розбіжності та не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, зокрема: положеннями пункту 2.1 контракту визначено, що ціни на товар включають вартість експортного пакування та маркування. Відомості щодо включення до ціни товару інших витрат відсутні. Разом із тим, положеннями пункту 1.1 контракту передбачено постачання товару на умовах поставки FOB Нінбо, відповідно до яких до обов'язків продавця належить здійснення експортного оформлення товару зі сплатою експортного мита та інших зборів, а також доставка в порт відвантаження і навантаження на борт. Однак, відомості про такі витрати або їх включення до ціни угоди не надано. Таким чином є ймовірність невключення інших складових митної вартості.
Обумовлена договором транспортного експедирування заявка від 21.07.2020 №12 та рахунок про вартість ТЕП містять відомості щодо вартості перевезення 20000 кг та 14992,2 кг відповідно, проте вага заявленого до митного оформлення товару складає 20663 кг. Таким чином, надані документи, на думку митного органу, не підтверджують достовірність декларування витрат на транспортування.
Декларант надав додаткові документи не в повному обсязі, а надані додаткові документи не усувають раніше встановлених розбіжностей. Додатково наданий висновок Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати за результатами цінового моніторингу №Ц-1097 від 19.10.2020 прийнято до уваги митницею, але він не може бути підставою для підтвердження митної вартості. В експертному висновку експертом проведений аналіз лише контрактної ціни товару на підставі інвойсу та контракту та не здійснено аналізу цін на світовому рикну на ідентичні та подібні товари.
Митниця також зазначила, що додатково надана заявка на перевезення вантажу, проте декларантом не надано документів щодо вартості доставки в порт відвантаження (Нінбо), завантаження на борт та вартості здійснення експортного оформлення товару зі сплатою експортного мита та інших зборів.
Отже, подані декларантом документи не містили належних, об'єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо.
За результатами проведених консультацій митний органом проведено порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та з довідковою інформацією та встановлено заниження заявленого рівня митної вартості. За результатами проведеного порівняння встановлено, що в митного органу наявна інформація щодо рівня митної вартості ідентичних товарів за вищими рівнями митної вартості. При визначенні митної вартості застосовано метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів відповідно до статті 59 МК України. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та рівень митної вартості товарів згідно з джерелом інформації з урахуванням відповідних коригувань, зроблених митницею виходячи з фактурної вартості відповідного артикула та суми транспортних витрат: товар №1 - 2,41 доларів США за 1 кг (МД №500110/2020/9806 від 19.08.2020).
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська митниця Держмитслужби в особі старшого державного інспектора Буряка Вячеслава Анатолійовича видала позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100500/2020/00092 від 20.10.2020.
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100500/2020/866517 від 20.10.2020 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію в розмірі 59190,69 грн.
Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та прийнятою за його наслідками карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100500/2020/00092 від 20.10.2020, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
МК України №4495-VІ від 13.03.2012 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно із статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).
Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК).
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно із частиною другою статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п'ятої статті 54 МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до положень статті 53 МК, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).
Відповідно до частини третьої статті 58 МК у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою - третьою статті 64 МК у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 2 статті 55 МК передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Судом після дослідження оскаржуваного рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100500/2020/000019/2 від 20.10.2020 встановлено, що оскаржуване рішення не містить конкретної складової митної вартості товару, яка не була підтверджена позивачем під час його митного декларування та митного оформлення за митною декларацією IM40ДЕ №UA100500/2020/866469 від 19.10.2020.
При цьому судом встановлено, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості містить припущення відповідача про те, що існує ймовірність, що до митної вартості спірного товару позивачем не було включено сплату експортного мита та інших зборів продавцем, а також витрати щодо доставки спірного товару в порт відвантаження і навантаження на борт, яке суд вважає необґрунтованих з огляду на те, що поставка спірного товару відбувалася на умовах FOB Нінбо, Китайська Народна Республіка.
Так, умови поставки FOB згідно з Incoterms 2010 передбачають те, що на продавця покладається обов'язок нести всі витрати, пов'язані зі спірним товаром, до моменту його переходу через поручні судна в призначеному порту відвантаження. На продавця також покладається обов'язок сплатити витрати, пов'язані з виконанням митних формальностей для експорту, включаючи сплату податків, мита та інших зборів, що підлягають сплаті при експорті спірного товару.
Відтак, безпідставним є припущення відповідача про те, що позивач міг не включити до митної вартості спірного товару сплату експортного мита та інших зборів продавцем, а також витрати щодо доставки спірного товару в порт відвантаження і навантаження на борт, адже такі витрати були понесені за рахунок продавця, включалися до ціни товару на умовах поставки FOB Нінбо, Китайська Народна Республіка і додатково включатися позивачем до складу митної вартості не повинні.
При цьому суд відхиляє довід відповідача про те, що заявка на перевезення вантажу містить відомості про адресу завантаження (Jiangsu, Китайська Народна Республіка), проте декларантом не надано документів щодо вартості доставки в порт відвантаження, адже за умовами поставки FOB згідно з Incoterms 2010 доставку в порт відвантаження має забезпечити за свій рахунок продавець, тобто ціна такої доставки вже включена в ціну спірного товару.
Суд також зазначає, що відповідно до довідки Дочірнього підприємства "Кюне і Нагель" б/н від 19.10.2020 транспортно-експедиційні послуги експедитора щодо забезпечення перевезення товару були надані позивачу за маршрутом Нінбо - порт Одеса, а також по території України, що разом із іншими товаросупровідними документами спростовує вищевказаний довід відповідача.
Суд також відхиляє довід відповідача, наведений у відзиві на позовну заяву, що довідка Дочірнього підприємства "Кюне і Нагель" б/н від 19.10.2020 не є належним та допустимим доказом в розумінні вимог статей 73 та 74 КАС України, адже МК України вона не передбачена.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Отже, МК України не містить чіткого переліку документів, які зобов'язаний подати декларант для підтвердження числових значень витрат на транспортування, з чого слідує, що такі витрати можуть підтверджуватися такими доказами, які містять відомості, що дозволяють визначити розмір транспортних витрат та ідентифікувати їх з конкретним вантажем.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 31.01.2018 у справі №810/2839/17, від 22.08.2019 у справі №810/2784/18.
Судом досліджено надані позивачем відповідачу контракт, проформу-інвойс №SLPPA30 від 20.06.2020 та комерційний інвойс №CI-SLPPA30 від 31.08.2020, які містять посилання на контракт, платіжні доручення позивача №00789020200715 від 15.07.2020 та №00789020200917 від 17.09.2020, договір транспортного експедирування №KH 22 від 01.02.2019, укладений між Дочірнім підприємством "Кюне і Нагель" та позивачем, та заявку №12 від 21.07.2020 до нього, рахунок-фактуру №12023956 від 16.10.2020, виставлений Дочірнім підприємством "Кюне і Нагель", зі змісту яких слідує, що товар постачався продавцем позивачу на умовах FOB Нінбо, Китайська Народна Республіка, а сама вартість товару в розмірі 36171,65 доларів США з урахуванням розміру фрахту 33979,68 грн., сплаченого позивачем за перевезення товару в контейнері №CBHU4468100 з порту м. Нінбо, Китайська Народна Республіка, до митної території України, відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в митній декларації IM40ДЕ №UA100500/2020/866469 від 19.10.2020 в розмірі 1059984,91 грн. (36171,65 доларів США х 28,3649 + 33979,68 грн.).
При цьому суд відхиляє довід відповідача про те, що надані позивачем до митного оформлення спірного товару документи не підтверджують достовірність декларування витрат на транспортування, адже з наданої позивачем сукупності доказів, а саме з заявки №12 від 21.07.2020 до договору транспортного експедирування №KH 22 FS від 01.02.2019, укладеного між Дочірнім підприємством "Кюне і Нагель" та позивачем, у якій зазначена вартість фрахту в 1200,00 доларів США за курсом Національного банку України по факту прибуття, рахунка-фактури №12023956 від 16.10.2020, виставленого Дочірнім підприємством "Кюне і Нагель", та довідки Дочірнього підприємства "Кюне і Нагель" б/н від 19.10.2020 можна встановити розмір фрахту щодо перевезення спірного товару в контейнері №CBHU4468100 з порту м. Нінбо, Китайська Народна Республіка, до митної території України, а саме 33979,68 грн.
Суд також зауважує, що відповідач не ставив під сумнів надані позивачем документи, що підтверджують витрати позивача на транспортування спірного товару до митної території України, при визнанні ним митної вартості товару №1 за митною декларацією IM40ДЕ №UA100500/2020/866469 від 19.10.2020, що вказує на непослідовний підхід відповідача при визначення митної вартості інших товарів позивача за цією ж митною декларацією.
Суд вважає передчасним відхилення відповідачем висновку Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати за результатами цінового моніторингу №Ц-1097 від 19.10.2020 через його невідповідність вимогам чинного законодавства України, так як відповідач не наділений повноваженнями щодо відхилення результатів експертизи торгово-промислових палат України без надання належних та допустимих доказів щодо їх спростування в розумінні КАС України.
При цьому відповідач при направленні свого запиту щодо надання позивачем додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості спірного товару витребував обґрунтований експертний висновок про вартісні характеристики товару.
Суд встановлено, що згідно з висновком Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати за результатами цінового моніторингу №Ц-1097 від 19.10.2020 експерт Жигадло І.М. дійшов висновку, що вартість спірного товару позивача (36171,65 доларів США) з урахуванням величини партії, форми оплати та поставки (FOB Нінбо) є обґрунтованою, відповідає ціноутворюючим факторам ринку на дату експертизи.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування вищезазначеного.
Суд також зауважує, що експертні висновки носять виключно інформаційний характер та не є документами, які підтверджують митну вартість товару в розумінні положень частин другої та третьої статті 53 МК України.
Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: контрактом, проформою-інвойсом №SLPPA30 від 20.06.2020 та комерційним інвойсом №CI-SLPPA30 від 31.08.2020, які містять посилання на контракт, платіжними дорученнями позивача №00789020200715 від 15.07.2020 та №00789020200917 від 17.09.2020, договором транспортного експедирування №KH 22 FS від 01.02.2019, укладеним між Дочірнім підприємством "Кюне і Нагель" та позивачем, та заявкою №12 від 21.07.2020 до нього, рахунком-фактурою №12023956 від 16.10.2020, виставленим Дочірнім підприємством "Кюне і Нагель", та не викликають у суду сумнів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Зі змісту спірного рішення відповідача №UA100500/2020/000019/2 від 20.10.2020 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митної декларації ІМ40ДЕ №UA500110/2020/9806 від 19.08.2020 є протиправним.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.
Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом, прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA100500/2020/000019/2 від 20.10.2020 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100500/2020/00092 від 20.10.2020 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 4204,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 02.12.2020 №338.
Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської митниці Держмитслужби.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 20.10.2020 №UA100500/2020/000019/2.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Держмитслужби від 20.10.2020 №UA100500/2020/00092.
Стягнути на користь Приватного підприємства "Пром Агро Рось" (код ЄДРПОУ 34326378) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359) судовий збір у розмірі 4204,00 грн. (чотири тисячі двісті чотири грн. 00 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Балаклицький А. І.