20 липня 2021 року справа №320/5625/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Коздровської К.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо зменшення розміру пенсії з 01.01.2018 ОСОБА_1 за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області в місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі, який обчислено з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, починаючи з 01.01.2018 з урахуванням раніше проведених виплат, здійснивши виплату невідкладно однією сумою;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 витрати на оплату послуг на правничу допомогу у розмірі 4300,00 грн
В обґрунтування вказаного позову позивач зазначив, що він проходив службу в Збройних Силах України, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивач зазначає, що відповідачем з 01.01.2018 було проведено перерахунок пенсії позивача та встановлено виплату лише 50% суми підвищення пенсії. Позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку та виплати належної йому пенсії з урахуванням 100% підвищення суми пенсії за період з 01.01.2018. Проте листом від 11.06.2020 відповідач відмовив у задоволенні зазначеної заяви позивача.
На думку позивача, дії відповідача, які полягають у зменшенні розміру пенсії позивача за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року, з 01.01.2018 є протиправними, а право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії за період з 01.01.2018 підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції «Захист прав власності», відповідні суми доплати до пенсії за результатом проведення перерахунку слід вважати «майном» у зазначенні цього положення, а невиплата вказаних сум є втручанням у право позивача на володіння майном.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.07.2020 позовну заяву залишено без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу був встановлений строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2020 відкрито провадження у справі №320/5625/20 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано докази у справі від сторін.
У відзиві №1000-0802-7/64435 від 07.08.2020 ГУ ПФУ у Київській області просить в адміністративному позові ОСОБА_1 відмовити повністю, посилаючись на те, що відповідно до постанови КМУ від 21.02.2018 №103, з 01.01.2018 позивачу було проведено перерахунок пенсії з урахуванням трьох складових грошового забезпечення, визначеного на 01.03.2018 окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років. Виплата перерахованих пенсій здійснюється поетапно починаючи з 01.01.2018 - 50%; з 01.01.2019 - 75%; 01.01.2020 - 100%. Вказує, що Постанова №103 на час вчинення спірних дій була чинною, не була визнана неконституційною та підлягала застосуванню до спірних правовідносин. Визнання нечинними в подальшому пунктів 1, 2 Постанови №103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 по справі №826/3858/18, яке набрало законної сили 05.03.2019, не може мати наслідком визнання протиправними дій ГУ щодо перерахунку пенсії, які були вчинені відповідачем до визнання нечинною Постанови №103. Обставини скасування з 05.03.2019 в судовому порядку п. 2 Постанови №103 не можуть бути враховані при прийнятті рішення, оскільки ці обставини не існували на час виникнення спірних відносин.
Крім того, відповідач звернув увагу суду на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 №804 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», виплата пенсії здійснюється у 2019 році в розмірі 75% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018, а відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 №1088 «Деякі питання виплати пенсії окремим категоріям громадян» виплата пенсії з 01.01.2020 здійснюється у розмірі 100% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018.
Позивач правом подати відповідь на відзив на позовну заяву не скористався.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України, серії НОМЕР_2 , виданим Яготинським РС Управління ДМС України в Київській області 10.01.2014 (а.с.9-10).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером Збройних Сил України, перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Київській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З матеріалів пенсійної справи позивача №ФК61986 вбачається, що позивачу з 04.05.1993 призначено пенсію за вислугу років (34), розмір якої дорівнює 90% грошового забезпечення, яка складається з наступних складових: посадовий оклад - 146,00 грн., оклад за військове звання - 125,00 грн., надбавка за вислугу років (40%) - 108,40 грн., робота з таємними виробами, носіями, документами (10%) - 14,60 грн., надбавка по Указу Президента 100% - 379,40 грн., надбавка за безперервну службу 90 % - 696,06 грн., премія (33,3%) - 489,33 грн., а всього 1958,79 грн. (а.с.56).
Згідно з матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 , Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі - Постанова №704) та від 21.02.2018 №103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб (далі Постанова №103) було здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018, розмір пенсії 70% сум грошового забезпечення з врахуванням складових грошового забезпечення: посадовий оклад - 3520,00 грн., оклад за військове звання - 1340,00 грн., надбавка за вислугу років 50% - 2430,00 грн., всього 7290,00 грн., основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення (вислуга 34 роки) у розмірі 5103,00 грн. Згідно з Постановою №103 підвищення складає 2735,40 грн., з них виплачується:
- з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50% від підвищення - 1367,70 грн.;
- з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75% від підвищення - 2051,55 грн.;
- з 01.01.2020 - 100 % щомісячно від підвищення - 2735,40 грн. (а.с.86).
04.06.2020 представник позивача звернувся із адвокатським запитом до ГУ ПФУ у Київській області, в якому просив повідомити, у якому розмірі було проведено перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (а.с.23).
У відповіді ГУ ПФУ у Київській області від 11.06.2020 №1000-0235-8/46530 вказало, що з 01.01.2018 позивачеві був перерахований розмір пенсії та відповідно до положень Постанови №103 сума підвищення виплачується поетапно: з 01.01.2018 - 50%; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75%; з 1 січня 2020 - 100%, а також зазначило, що Головним управлінням в межах чинного законодавства правомірно перераховано пенсію позивачу, виходячи з 70% розміру грошового забезпечення, оскільки на момент виникнення у позивача права на перерахунок пенсії встановлений максимальний розмір пенсії, зокрема для позивача 70% відповідних сум грошового забезпечення (а.с.7-8).
Не погоджуючись з відмовою відповідача від 11.06.2020 №1000-0235-8/46530, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб визначено Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі по тексту Закон №2262-ХІІ).
Відповідно до частини третьої статті 43 Закону №2262 пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною вісімнадцятою статті 43 Закону №2262 встановлено, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Згідно з положеннями статті 63 Закону №2262 перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Кабінет Міністрів України 30.08.2017 прийняв постанову №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі-Постанова №704), якою збільшив розмір грошового забезпечення, зокрема, за посадами осіб начальницького складу податкової міліції апарату Державної фіскальної служби; за посадами осіб начальницького складу податкової міліції головних управлінь в областях, м. Києві та органу з обслуговування великих платників податків Державної фіскальної; за посадами осіб начальницького складу податкової міліції державних податкових інспекцій Державної фіскальної служби.
Пунктом 2 Постанови №704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Вказана постанова набрала чинності з 01 березня 2018 року.
13.02.2008 Кабінетом Міністрів України було прийнято Порядок №45, пунктом 1 якого передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону №2262, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
21.02.2018 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №103, якою, серед іншого, були внесені зміни до Порядку №45.
Абзацом першим пункту 5 Порядку №45 у редакції Постанови №103 встановлено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Додаток 2 до Порядку №45 містить форму довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, яку Постановою №103 було викладено в новій редакції, у якій відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення).
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 12 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, в адміністративній справі №826/3858/18 визнав протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45.
Оскільки зміни, внесені Постановою № 103, зокрема, до додатку 2 Порядку №45, у якому визначено форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, були визнані судом протиправними та нечинними, то з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/3858/18 діє редакція додатку 2 до Порядку № 45, яка діяла до зазначених змін.
При цьому порядок дій, який повинні вчинити, зокрема, КОВК та Управління, у зв'язку із втратою чинності положеннями пунктів 1, 2 Постанови № 103 та змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45, не змінився.
Отже, з 05 березня 2019 року - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/3858/18 виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, тому з цієї дати позивач має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262 та статті 9 Закону № 2011.
Згідно з частинами другою і третьою статті 51 Закону №2262 перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно із цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивачу за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з 01.01.2018 та зобов'язання виплатити пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з 01.01.2018, суд зазначає наступне.
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області у відзиві на позовну заяву вказало на відсутність підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 у розмірі 100% суми підвищення пенсії, оскільки такий порядок виплати підвищення пенсії визначений постановами Кабінету Міністрів України №103 та №704, з приводу чого суд зазначає таке.
Пунктом 2 Постанови КМУ №103 передбачено проведення виплати перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) з 1 січня 2018 р. у таких розмірах:
- з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків;
- з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків;
- з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Суд зазначає, що статтею 6 Конституції України передбачено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України, який забезпечує, зокрема, державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України (частина перша статті 113, пункт 1 статті 116 Основного Закону України).
Повноваження Кабінету Міністрів України у спірних правовідносинах регламентовано Конституцією України, Законом України "Про Кабінет Міністрів України" від 27 лютого 2014 року № 794-VII, Регламентом Кабінету Міністрів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року №950 та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Відповідно до статті 3 Закону №794-VII діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права та законності.
Згідно з положеннями статті 4 вказаного Закону Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Приписами статті 117 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Кабінет Міністрів України відповідно до статті 116 Конституції України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону №794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Частиною другою цієї ж статті встановлено, що акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.
Зупинення дії акта Кабінету Міністрів України Президентом України на підставі пункту 15 частини першої статті 106 Конституції України має наслідком зупинення вчинення будь-якими органами, особами дій, спрямованих на виконання зупиненого акта Кабінету Міністрів України, здійснення повноважень, визначених цим актом.
Винесення Конституційним Судом України ухвали про відмову у відкритті провадження у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України акта Кабінету Міністрів України, ухвали про припинення конституційного провадження у справі або визнання акта Кабінету Міністрів України таким, що відповідає Конституції України, відновлює дію цього акта.
Акт Кабінету Міністрів України може бути оскаржений до суду в порядку та у випадках, установлених законом.
Постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.
Організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України визначає Закон України Про центральні органи виконавчої влади від 17 березня 2011 року № 3166-VI (далі - Закон №3166-VI).
У розумінні частини першої статті 1 Закону №3166-VI систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України та інші центральні органи виконавчої влади. Система центральних органів виконавчої влади є складовою системи органів виконавчої влади, вищим органом якої є Кабінет Міністрів України.
Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України. Положення про міністерства, інші центральні органи виконавчої влади затверджує Кабінет Міністрів України (частини перша, третя статті 3 Закону №3166-VI).
У частинах першій, третій статті 21 Закону №3166-VI вказано, що територіальні органи центрального органу виконавчої влади утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників центрального органу виконавчої влади і коштів, передбачених на його утримання, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, Кабінетом Міністрів України.
Територіальні органи центрального органу виконавчої влади діють на підставі положень, що затверджуються керівником центрального органу виконавчої влади.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року №280 затверджено Положення про Пенсійний фонд України (далі - Положення № 280), відповідно до пунктів 1, 2 якого Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Пунктом 7 Положення №280 передбачено, що Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року №40/26485, затверджено Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Положення № 28-2), пунктом 2 якого встановлено, що головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.
Таким чином, аналіз наведених вище приписів законодавства дає підстави для висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України, як територіальний орган центрального органу виконавчої влади, у своїй діяльності повинен керуватись, зокрема, обов'язковими до виконання постановами Кабінету Міністрів України, який за своїм конституційним статусом є вищим органом у системі органів виконавчої влади, при цьому Головне управління Пенсійного фонду України не наділене правом діяти на власний розсуд всупереч вимог підзаконних нормативно - правових актів, відступати від положень останніх, якщо такі є чинними, їх дія не зупинена, в порядку, передбаченому Конституцією і законами України, або вони не визнані неконституційними, протиправними, нечинними чи не скасовані у судовому порядку.
Поетапність виплат підвищення перерахованої пенсії було передбачено пунктом 2 постанови КМУ №103. Проте, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови КМУ №103.
При цьому, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі №826/3858/18 Верховний Суд у постанові від 12 листопада 2019 року, серед іншого вказав і на те, що системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону №2262-ХІІ свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок перерахунку пенсії не є тотожним та не визначає право встановлювати відстрочку або розстрочку виплати пенсії, тобто змінювати часові межі виплати.
Відтак з набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18 позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, починаючи з 05 березня 2019 року.
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у рішенні від 06 серпня 2019 року у справі №160/3586/19, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року.
Враховуючи викладені обставини та те, що пункти 1, 2 постанови №103 були чинними до 05.03.2019, а відтак підлягали застосуванню ГУ ПФУ, суд зазначає, що позивач набув права на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, починаючи з 05.03.2019. Водночас, до моменту втрати останньою чинності відповідач правомірно виплачував підвищення до пенсії у розмірі 50 % у 2018 році та у розмірі 75 % до 05.03.2019.
Разом з тим, суд враховує, що 14.08.2019 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №804 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", яка набрала чинності 04.09.2019, згідно якою виплата пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01.01.2018 з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018.
Отже, після набрання законної сили (05.03.2019) рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, у відповідача виник обов'язок здійснювати виплату позивачу пенсії щомісячно з урахуванням 100% суми підвищення, проте, з 04.09.2019 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України №804 від 14.08.2019, яка підлягала обов'язковому застосуванню відповідачем у справі.
З огляду на те, що постанова Кабінету Міністрів України №804 від 14.08.2019 набрала чинності 04.09.2019, і була обов'язковою до застосування, відмова у виплаті позивачу пенсії в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії є безпідставною лише в період з 05.03.2019 по 03.09.2019 (включно).
Водночас, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2020 у справі №640/19133/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020, постанову Кабінету Міністрів України №804 визнано протиправною та нечинною.
Згідно з частиною другою статті 255 КАС України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2020 у справі №640/19133/19 набрало законної сили 31.03.2020.
Як зазначалось вище нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду (ч.2 ст. 265 КАС України).
Отже, постанова №804 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" втратила чинність з 31.03.2020.
З огляду на викладені обставини виплата пенсії позивачу у період з 04.09.2019 по 31.12.2019 мала здійснюватися відповідачем у розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 №804 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян".
Аналогічний правовий висновок щодо правомірності поетапної виплати пенсії Головним управлінням ПФУ в період чинності постанов Кабінету Міністрів України викладено Верховним Судом у постановах від 28.09.2020 у справі №802/1667/18-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 91850780), від 24.09.2020 у справі №2040/7232/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 91752786), від 15.07.2020 у справі №520/3360/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 90425100).
З урахуванням викладеного, суд вважає, що дії відповідача з приводу виплати у період з 05.03.2019 по 04.09.2019 підвищення до пенсії позивача у розмірі 75% є протиправними, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
В решті позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, адже дії відповідача з приводу виплати пенсії заявника відповідали приписам постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 та № 804 від 14.08.2019.
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналізуючи дані положення Кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії, якщо не передбачено право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Приймаючи до уваги, що повноваження відповідача з нарахування та виплати пенсії у даному випадку не передбачають дискреційних повноважень відповідача як суб'єкта владних повноважень, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про зобов'язання відповідача здійснити позивачу виплату пенсії (з урахуванням раніше виплачених сум) з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року (включно) з урахуванням 100% суми підвищення пенсії.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на оплату послуг на правничу допомогу у розмірі 4300,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, суд зазначає наступне.
Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат, відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України, використовуються:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Положеннями ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, але при цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо, оскільки при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Також при вирішенні заяви позивача необхідно враховувати практику Європейського суду з прав людини з розв'язання питання відшкодування судових витрат, яка зазначена ним у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006р. у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004р. у справі «Меріт проти України», і зроблено висновок, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, які понесені на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.
При цьому аналогічна правова позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18.
Так позивачем на підтвердження заявлених ним до відшкодування судових витрат на правничу допомогу в сумі 4300,00 грн. надано:
- копію Договору про надання правової допомоги від 04.02.2020 б/н, укладеного між ОСОБА_1 (Клієнт) та Адвокатом Полтєвим Євгенієм Олексійовичем (Адвокат) (а.с.14-18);
- копію Додатку №1 до цього Договору щодо розрахунку вартості послуг (а.с.19-20);
- копію Акту наданих послуг від 26.06.2020 на загальну суму 4300,00 грн. (а.с.21-22);
- копію квитанції від 26.06.2020 №2003-3731-3205-0620 про поповнення карткового рахунку одержувача НОМЕР_3 на суму 4300,00 грн., в якій в якості отримувача вказаний Полтєв Євгеній Олексійович (а.с.24).
Як вбачається зі змісту Договору про надання правової допомоги від 04.02.2020 б/н, адвокат зобов'язується надавати клієнту відповідно до завдання-доручення останнього усні та письмові юридичні консультації щодо предмета даного договору.
Правова (правнича) допомога, яка надається адвокатом, полягає, зокрема, у наступному: 1) заявляти, підписувати, посвідчувати (завіряти) власним підписом та подавати до суду позови, заяви, клопотання та інші документи; 2) знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь у засіданнях суду, заявляти відвід суддям, подавати докази, приймати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення по справі, наводити свої доводи та міркування з усіх питань, які виникають в ході судового процесу, заперечувати проти доводів і клопотань інших учасників судового процесу, заперечувати проти доводів і клопотань інших учасників судового процесу та інші процесуальні права; 3) змінювати підставу або предмет позову, збільшувати розмір позовних вимог, відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог, визнавати позов повністю або частково, укладати мирову угоду - підписувати всі судові документи, пов'язані з порушенням провадження по справі, веденням судового провадження та оскарженням судових рішень, ухвал, постанов тощо та подавати такі документи до відповідного суду; 4) реалізовувати права і обов'язки у виконавчому провадженні; 5) отримувати поштову кореспонденцію клієнта в будь-яких відділеннях поштового зв'язку ПАТ «Укрпошта»; 6) виконувати інші дії, передбачені законодавством України.
Розділом 3 цього Договору передбачено, що Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені Сторонами та зазначені в Додатку 1 до цього Договору.
В Додатку №1 наведено стартову вартість послуги щодо кожного виду правової допомоги, зокрема, надання усної правової допомоги: надання консультацій - від 300 грн., вибір органу та позиції для оптимального вирішення спірного питання - від 500 грн., сприяння у підборі юридичних аргументів - від 400 грн., надання письмової правової допомоги: підготовка та складання договору про надання правової допомоги, додатків до нього - від 800 грн., підготовка та складання адвокатського запиту, заяви, звернення - від 500 грн., підготовка та складання позовної заяви, зокрема з цивільних та адміністративних справ немайнового характеру - від 1000 грн., майнового характеру - від 1500 грн., представництво інтересів громадян в судах (судодень) з цивільних та адміністративних справ - від 2500 грн.
Також позивачем до позовної заяви додано копію Акту наданих послуг від 26.06.2020 у кількості витраченого часу - 3 години, на загальну суму 4300,00 грн., а саме таких послуг:
зустріч з клієнтом, з'ясування підстав та мети звернення, попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин, кількість витраченого часу - 1 година, вартість однієї години - 500 грн., загальна сума - 500 грн.;
вивчення документів, наданих клієнтом, відповідних нормативно-правових актів, визначення правової позиції та судових перспектив вирішення питання клієнта, кількість витраченого часу - 1 година, вартість однієї години - 500 грн., загальна сума - 500 грн.;
підготовка та складання договору про надання правової допомоги, додатків до нього, кількість витраченого часу - 1 година, вартість однієї години - 800 грн., загальна сума - 800 грн.;
підготовка, складання та направлення заяви, звернення, кількість витраченого часу - 1 година, вартість однієї години - 500 грн., загальна сума - 500 грн.;
складання позовної заяви, оформлення додатків до неї, подання позовної заяви, контроль за рухом справи до моменту відкриття провадження, кількість витраченого часу - 2 години, вартість однієї години - 1000 грн., загальна сума - 2000,00 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідач у відзиві на позовну заяву щодо витрат на правничу допомогу зазначив про неспівмірність їх розміру (а.с.44-45).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18 на підтвердження витрат, які понесені на професійну правничу допомогу, мають бути, зокрема надані документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.
На підтвердження витрат, які понесені на професійну правничу допомогу, позивачем до позовної заяви додано копію квитанції платіжного терміналу від 26.06.2020 №2003-3731-3205-0620 про поповнення карткового рахунку одержувача НОМЕР_3 на суму 4300,00 грн., в якій в якості отримувача вказано Полтєва Євгенія Олексійовича , з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до пунктів 14.1, 1.32-1 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» 1.14) електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ; платіжний термінал - електронний пристрій, призначений для ініціювання переказу з рахунка, у тому числі видачі готівки, отримання довідкової інформації і друкування документа за операцією із застосуванням електронного платіжного засобу.
Загальні вимоги Національного банку до емісії банками-резидентами, філіями іноземних банків (далі - банки) електронних платіжних засобів і порядок здійснення операцій з їх використанням визначає Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджене постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» (далі - Положення №705).
Відповідно до пунктів 1-3 розділу VІІ Положення №705 документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів та інші документи, що застосовуються в платіжних системах для платіжних операцій з використанням електронних платіжних засобів, можуть бути в паперовій та/або електронній формі. Вимоги до засобів формування документів за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів і їх оброблення визначаються платіжною системою з урахуванням вимог, установлених нормативно-правовими актами Національного банку.
Форми документів за операціями з використанням електронних платіжних засобів установлюються правилами платіжних систем і повинні містити обов'язкові реквізити, визначені цим Положенням.
Операції користувачів повинні виконуватися з оформленням квитанції платіжного термінала, чека банкомата, сліпа та інших документів за операціями з використанням електронних платіжних засобів у паперовій формі, що складаються та друкуються державною мовою за місцем проведення операції в такій кількості примірників, яка потрібна для всіх учасників операції, та/або документів в електронній формі, передбачених правилами платіжної системи.
Сліп - паперовий документ, який підтверджує здійснення операції з використанням платіжної картки і містить набір даних щодо цієї операції та реквізити платіжної картки (пункт 14 розділу Положення №705).
Згідно з пунктом 7 розділу VІІ Положення №705 операції, що здійснюються з використанням платіжних карток із застосуванням імпринтерів, повинні виконуватися з оформленням сліпа, форма якого визначається платіжною системою. В узгоджені терміни сліпи передаються еквайру для формування й направлення до процесингової установи відповідної інформації для її оброблення та виконання розрахунків за виконані операції.
Пункт 8 розділу VІІ Положення №705 передбачає, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів повинні містити такі обов'язкові реквізити: 1) найменування платіжної системи; 2) ідентифікатор еквайра та торговця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати; 3) ідентифікатор платіжного пристрою; 4) дату та час здійснення операції; 5) суму та валюту операції; 6) суму комісійної винагороди; 7) реквізити електронного платіжного засобу, які дозволені правилами безпеки платіжної системи; 8) вид операції; 9) код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі.
Правила платіжних систем та/або внутрішньобанківські правила можуть передбачати також інші додаткові реквізити документів за операціями з використанням електронних платіжних засобів.
Зі змісту наданої суду копії платіжного документу (сліп) слідує, що він не містить усіх передбачених пунктом 8 розділу VІІ Положення №705 обов'язкових реквізитів, встановлених для документів за операціями з використанням електронних платіжних засобів, зокрема наданий документ не дає змоги визначити найменування платіжної системи, за допомогою якої створений цей документ; не містить ідентифікатор еквайра та торговця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати, та виду операції.
З наданого платіжного документу (сліп) не можливо встановити, хто є платником, а призначення платежу не розкриває змісту та суті проведеної операції, а саме не визначає, що ця операція є операцією з оплати позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у зв'язку з розглядом справи №320/5625/20.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що надана позивачем копія квитанції не є належним доказом на підтвердження оплати позивачем вартості наданих адвокатом послуг, що свідчить про відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, тому є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.
Враховуючи наведене, підстави для задоволення заяви позивача про відшкодування судових витрат відсутні.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення з даним позовом до суду позивач судовий збір не сплачував, оскільки є звільненим від сплати судового збору як учасник бойових дій на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 від 12.01.2018. Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року (включно) 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код: 22933548, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд.40) здійснити виплату пенсії (з урахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року (включно) з урахуванням 100% суми підвищення пенсії.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення суду складено 20.07.2021.
Суддя Кушнова А.О.