19 травня 2021 року Справа № 280/1308/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., за участю секретаря судового засідання Погомій Я.І.
представника позивача - Панченка С.М.,
представника відповідача - Прокоф'єва С.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Метпромсервіс» (вул. Харчова, буд. 6, м. Запоріжжя, 69014), в особі представника - адвоката Панченка Сергія Миколайовича (бул. Вінтера, буд. 12, м. Запоріжжя, 69096), до Дніпровської митниці Державної митної служби України (Держмитслужби) (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038) про визнання протиправним та скасування рішення, -
16.02.2021 засобами системи «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Метпромсервіс» (далі - позивач, ТОВ «Метпромсервіс»), в особі представника - адвоката Панченка Сергія Миколайовича, до Дніпровської митниці ДФС (після уточнення позовних вимог - Дніпровської митниці Державної митної служби України (Держмитслужби)) (далі - відповідач, Дніпровська митниця), в якій позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000291/1 від 01.11.2020 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110230/2020/00671 від 01.12.2020.
Крім того, просить судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ним надано всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними.
Ухвалою від 22.02.2021 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.
05.03.2021 від позивача до суду надійшла заява на усунення недоліків позову.
В період з 05.03.2021 по 14.03.2021 суддя перебував у відпустці.
Ухвалою від 15.03.2021 у справі було відкрите спрощене позовне провадження, судове засідання призначене на 15.04.2021.
07.04.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позов. Відповідач у наданому відзиві проти задоволення позову заперечив, посилаючись на те, що в поданих позивачем документах на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару було виявлено недоліки, у зв'язку з чим витребувано додаткові документи, які не були надані позивачем в повному обсязі. Зазначає, що позивачем не підтверджено заявлену митну вартості імпортованого товару, що зумовило відсутність підстав для оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю. Крім того, відповідач вказали на те, що митним органом у встановленому законом порядку було встановлено, що вартість імпортованого позивачем товару є вищою ніж заявлена, що зумовило прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.
Ухвалою від 15.04.2021 судове засідання відкладалось до 13.05.2021.
Протокольною ухвалою від 13.05.2021 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 19.05.2021.
19.05.2021, у судовому засіданні, представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі. Надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Сторони під час розгляду справи, у судовому засіданні, повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.
Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 19.05.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.
З матеріалів справи судом встановлено, що 08 червня 2017 року між позивачем та компанією Interlink Metals&Chemicals (Швейцарія) укладено контракт №0806-СН, відповідно до умов якого Interlink Metals&Chemicals зобов'язувалось поставити, а ТОВ «Метпромсервіс» прийняти та оплатити товар в обсязі та за цінами, вказаними в додатках та доповненнях до контракту.
07 червня 2019 року між ТОВ «Метпромсервіс» та Interlink Metals&Chemicals укладено додаткову угоду №8 до контракту №0806-СН від 08.06.2017, відповідно до якої ТОВ «Метпромсервіс» зобов'язувалося прийняти, а Interlink Metals&Chemicals поставити (передати) титан губчатий марки ТГ-ТВ фракція -12+0, вагою 15013 кг., на загальну суму 32098 доларів США.
Для здійснення митного оформлення товару ТОВ «Метпромсервіс» 11.12.2020 подано митну декларацію №UA110230/2020/026418, відповідно до якої митна вартість товару була визначена в розмірі відповідно до ціни контракту за першим (основним) методом визначення митної вартості.
Разом з МД позивачем були надані відповідачу документи на підтвердження якості, кількості та ціни поставленої продукції, а саме: сертифікат якості №20160017 від 20.03.2020; сертифікат якості №20160020 від 20.03.2020; сертифікат якості №20160028 від 20.03.2020; сертифікат якості №20160029 від 20.03.2020; сертифікат якості №20160031 від 20.03.2020; сертифікат якості №20160032 від 20.03.2020; сертифікат якості №20160033 від 20.03.2020; сертифікат якості №20160034 від 20.03.2020; пакувальний лист №72 від 20.11.2020; рахунок-фактура (інвойс) ISA12858 від 20.11.2020; автотранспортна накладна МЕТ-48 від 20.11.2020; декларація про походження товару ISA12858 від 20.11.2020; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №49 від 23.11.2020; інвойс від виробника №354707/0 від 26.03.2020; експортна ВМД виробника №104180 від 26.03.2020; контракт №0806-СН від 08.06.2017; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 13.11.2020; додаткова угода №3 від 25.07.2017; додаткова угода №6 від 15.11.2017; додаткова угода №8 від 07.06.2019; договір про надання послуг митного брокера №Т-628/19 від 26.12.2019; інформація про позитивні результати державних видів контролю №6268554 від 23.11.2020; СМR від виробника №2603201 від 26.03.2020; лист про призначення №06.07 від 06.07.2017; супроводжуючий лист до СМR №26 від 21.03.2020; тальманський лист на відвантаж від 20.11.2020; копія митної декларації країни відправлення №20ЕЕ1210ЕЕ73456837 від 20.11.2020.
При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, керуючись ч.3 ст.53, ст.337 Митного кодексу України орган доходів і зборів дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме:
1. Відповідно до рахунку від 20.11.2020 №ISA12858 оплата здійснюється протягом 80 календарних днів від дати відвантаження товару. До митного оформлення платіжні документи на заявлений товар не надавались. Відповідно до ст.53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема є банківські платіжні документи, якщо рахунок сплачено;
2. Наданий до митного оформлення рахунок від 20.11.2020 №ISA12858 не містить печаток і штампів митних органів країни відправлення, що може свідчити про надання декларантом до митниці інших документів, ніж ті, що були додані відправником, що дає підстави для сумніву у достовірності зазначених відомостей та указує на наявність фіскальних ризиків, в частині можливого заниження митної вартості заявленого товару;
3. Копія митної декларації країни відправлення від 20.11.2020 №20ЕЕ1210ЕЕ73456837 містить умови поставки без зазначення географічного пункту поставки. Хоча згідно рахунку від 20.11.2020 №ІSА12858 партія товару переміщується згідно умов FCA Maardu.
Враховуючи викладене, згідно вимог ч.3 ст.53 МКУ позивачу повідомлено про необхідність протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товару, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписка з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Позивачем надана відповідь, що інші додаткові документи по ВМД №UA110230/2020/026418 надаватись не будуть.
За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000291/1 від 01.12.2020 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110230/2020/00671 від 01.12.2020.
Позивач, не погодився з прийнятими рішеннями, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що згідно з ч.1 ст.246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч.1 ст.248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно з ч.1 ст.257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 1 ст.52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Такими документами є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 Митного кодексу України).
Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст.VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.
Суд зазначає, що відповідно до приписів ст.53 Митного кодексу України, митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений ч.2 даної статті.
При цьому, суд зазначає, що підставою для витребування додаткових документів не є наявність недоліків (описок), як таких, а наявність саме недоліків, які впливають на правильність визначення митної вартості товару.
Щодо посилань митного органу на такий недолік як «відповідно до рахунку від 20.11.2020 №ISA12858 оплата здійснюється протягом 80 календарних днів від дати відвантаження товару. До митного оформлення платіжні документи на заявлений товар не надавались. Відповідно до ст.53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема є банківські платіжні документи, якщо рахунок сплачено», суд зазначає таке.
Суд зазначає, що платіжний документ дійсно є тим документом, що підтверджує заявлену митну вартість імпортованого товару, проте, такий документ має подаватися виключно за умови, що рахунок на дату митного оформлення сплачено.
В даному випадку, митний орган не зазначає, що зумовило наявність підстав для затребування платіжного документа, з урахуванням того, що 80 днів від дня відвантаження товару не минуло, а відповідно у відповідача були відсутні підстави вважати, що рахунок позивачем був сплачений.
За таких обставин не подання до митного оформлення платіжного документа не могло бути підставою для коригування митної вартості товару.
Крім того, 19.05.2021 до суду, разом з заявою про долучення доказів, були додані копії: платіжного доручення №435 від 22.03.2021 та платіжного доручення №463 від 12.04.2021 на підтвердження сплати за товар.
Стосовно посилань митного органу на те, що «Наданий до митного оформлення рахунок від 20.11.2020 №ISA12858 не містить печаток і штампів митних органів країни відправлення, що може свідчити про надання декларантом до митниці інших документів, ніж ті, що були додані відправником…», суд зазначає, що такі доводи є лише припущеннями митного органу, а рішення суб'єкта владних повноважень не можуть ґрунтуватись на припущеннях.
Також, суд зазначає, що митний орган зазначаючи про наявність розбіжності повинен чітко та з посиланням на норми законодавства вказати на наявність розбіжності та зазначити яким саме чином, така розбіжність перешкоджає оформленню товару за обраним декларантом методом.
В даному випадку митний орган лише вказує на те, що документ не засвідчено, проте, не вказує, що саме зумовили сумніви у достовірності даних викладених в такому документі.
Також, суд зазначає, що надані до митного оформлення документи повинні досліджуватись у їх сукупності, а тому наявність певних недоліків в одному документі не може бути підставою для коригування заявленої митної вартості товару.
Стосовно недоліку «Копія митної декларації країни відправлення від 20.11.2020 №20ЕЕ1210ЕЕ73456837 містить умови поставки без зазначення географічного пункту поставки. Хоча згідно рахунку від 20.11.2020 №ІSА12858 партія товару переміщується згідно умов FCA Maardu», суд зазначає, що копія митної декларації країни відправлення не є тим документом на підставі якого відбувається перевірка заявленої митної вартості товару.
Більш того, з інших наданих до митного оформлення документів можливо було встановити умови постачання партії товару.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач надав митному органу усі необхідні документи, які надають можливість перевірити та підтвердити заявлену митну вартість товару.
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з пунктом другим частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Суд зазначає, що відповідно до вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України додаткові документи надаються декларантом за наявності, відтак, саме по собі подання таких документів не в повному обсязі не може бути підставою для коригування митної вартості товару.
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень.
Митним органом не доведено за допомогою належних та допустимих доказів, що митна вартість імпортованого позивачем була визначена необґрунтовано, що б в свою чергу надавало митному органу права на коригування митної вартості товару.
Аналогічні правові позиції щодо застосування норм матеріального права висловлені колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15, колегією суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 18.01.2018 по справі №814/1204/15.
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті рішення дотримано не було.
Отже, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень, що зумовлює висновок суду про задоволення позовних вимог ТОВ «Метпромсервіс».
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При звернені до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 2270,00 грн., який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Метпромсервіс» (вул. Харчова, буд. 6, м. Запоріжжя, 69014), в особі представника - адвоката Панченка Сергія Миколайовича (бул. Вінтера, буд. 12, м. Запоріжжя, 69096), до Дніпровської митниці Державної митної служби України (Держмитслужби) (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA110230/2020/000291/1 від 01.12.2020 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110230/2020/00671 від 01.12.2020.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метпромсервіс» судовий збір у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 21.07.2021.
Суддя Р.В. Кисіль