21 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 335/14210/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С. В. головуючий (доповідач), Баранець О.М., Вронська Г.О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.06.2021 (головуючий суддя - Білецька Л.М., судді: Верхогляд Т.А., Вечірко І.О.) та рішення Господарського суду Запорізької області від 10.02.2021, додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 25.02.2021 (суддя Науменко А.О.)
у справі №335/14210/18
за позовом ОСОБА_1
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Соборне-133"
про визнання недійсним рішення установчих зборів власників квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, що оформлені протоколом від 30.01.2016 №1,
У листопаді 2018 ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Соборне-133" (далі - ОСББ "Соборне-133") про визнання недійсними рішень установчих зборів власників квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, оформлених протоколом від 30.01.2016 №1 і змін до нього, внесених Протоколом засідання членів правління ОСББ "Соборне-133" від 17.02.2016.
Постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.07.2020 у справі №335/14210/18 рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 01.04.2019 та постанову Запорізького апеляційного суду від 31.05.2019 скасував; провадження у справі закрив; повідомив позивача, що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції господарських судів.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 09.09.2020 у справі №335/14210/18 справу направив до Господарського суду Запорізької області.
Господарський суд Запорізької області рішенням від 10.02.2021 у справі №335/14210/18 відмовив в задоволенні позовних вимог.
Господарський суд Запорізької області додатковим рішенням від 25.02.2021 у справі №335/14210/18 за результатами розгляду заяви відповідача про відшкодування витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги у даній справі під час провадження в суді першої інстанції, стягнув на користь ОСББ "Соборне-133" 19000,00 грн.
Центральний апеляційний господарський суд постановою від 02.06.2021 рішення Господарського суду Запорізької області від 10.02.2021 та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 25.02.2021 у справі №335/14210/18 залишив без змін.
ОСОБА_1 25.06.2021 (згідно з відміткою на поштовому конверті) звернувся безпосередньо до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: (1) звільнити його від сплати судового збору за подання касаційної скарги; (2) скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.06.2021 та рішення Господарського суду Запорізької області від 10.02.2021, додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 25.02.2021 у справі №335/14210/18 і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції; (3) зупинити виконання додаткового рішення Господарського суду Запорізької області від 25.02.2021 у справі №335/14210/18.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Судом встановлено, що вона підлягає залишенню без руху з огляду на таке.
Виходячи з приписів частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, вона залишається без руху.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір встановлений у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Враховуючи викладене, судовий збір за подання касаційної скарги складає 4540,00 грн (2270,00 х 200 % ставки).
Скаржником до касаційної скарги не додано документа, який підтверджує сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, при цьому заявлено клопотання про зменшення розміру судового збору.
Частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно з частиною другою статті 8 зазначеного вище Закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
За змістом положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується на розсуд суду в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони дійсно перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання про звільнення від сплати судового збору повинна навести доводи того, що її майновий стан об'єктивно перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" (заява №28249/95) зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (пункт 60).
Таким чином, звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
В обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору скаржник зазначив, що розмір судового збору в сумі 4204,00 грн (вказано скаржником), який підлягає сплаті за подання касаційної скарги у цій справі, значно перевищує розмір п'яти відсотків його річного доходу. У підтвердження викладених доводів позивач подав: копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з першого кварталу 2020 року по перший квартал 2021 року, згідно з якими загальна сума отриманих доходів складає 46872,29 грн.
Надані скаржником докази фактично свідчать про отриманий ним у 2020 році дохід в розмірі 37364,35 грн. При цьому з касаційною скаргою ОСОБА_1 звернувся в червні 2021 року. Будь-яких доказів того, що у сукупності з доходом за 2020 рік майновий стан скаржника на час звернення з касаційною скаргою був настільки незадовільним, що перешкоджав сплаті судового збору 4540,00 грн, останнім не надано.
Отже, за оцінкою суду скаржником до касаційної скарги не додано інших доказів, які б у сукупності з наданими скаржником доказами, підтверджували, що на момент подання касаційної скарги майновий стан скаржника перешкоджав сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Ураховуючи викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.06.2021 та рішення Господарського суду Запорізької області від 10.02.2021, додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 25.02.2021 у справі №335/14210/18 підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених недоліків, а саме подання Суду документа про сплату (зарахування) судового збору за подання касаційної скарги в установленому законом порядку та розмірі, а саме у сумі 4540,00 грн;
Згідно з частиною четвертою статті 174 та частиною другою статті 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із касаційною скаргою.
З огляду на залишення касаційної скарги без руху, клопотання про зупинення виконання додаткового рішення суду першої інстанції залишається без розгляду до усунення недоліків.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.06.2021 та рішення Господарського суду Запорізької області від 10.02.2021, додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 25.02.2021 у справі №335/14210/18 залишити без руху.
2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.
3. Роз'яснити ОСОБА_1 , що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги без розгляду.
(Докази виконання вимог цієї ухвали надсилати/подавати на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий С. В. Бакуліна
Судді О. М. Баранець
Г. О. Вронська