Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" липня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2342/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жельне С.Ч.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", м.Київ
до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант", м.Харків
про стягнення коштів 33 731,30 грн.
без виклику учасників справи
Приватне акціонерне товариство "страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" про стягнення 27 998,35 грн. страхового відшкодування, 1 839,86 грн. пені, 1058,97 грн. 3% річних та 2 834,12 грн. інфляційних втрат. Також позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2270,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.06.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі № 922/2342/21, розгляд справи було вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач 14.07.2021р. надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№16420), в якому вказує, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 22 906,39 грн., з яких 19 888,35 грн. - сума страхового відшкодування, 3018,04 грн. - сума штрафних санкцій.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія" Українська страхова група" (позивач) та ОСОБА_1 (далі - Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0101-19-00455 від 05.09.2019року, предметом страхування якого є транспортний засіб "Lexus" д.н. № НОМЕР_1 .
02.10.2019 сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортних засобів «Lexus» д/н № НОМЕР_1 та «DAF» д/н № НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 . У результаті даної ДТП було пошкоджено застрахований у Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія" Українська страхова група", транспортний засіб «Lexus» д/н № НОМЕР_1 , який належить Страхувальнику на праві приватної власності.
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 01.11.2019 року по справі №759/19164/19 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.
Згідно умов Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0101-19-00455 від 05.09.2019 Страхувальник звернувся до ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" із Заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 03.10.2019 року (а.с. 24-25).
Страховиком, в свою чергу, було складено Акт огляду пошкодженого транспортного засобу (дефектна відомість) 04.10.2019 року, в якому визначено характер пошкоджень (а.с. 28-29).
Матеріали справи містять рахунок на оплату №ЕЛюС-0021751 від 04.10.2019 від ТОВ "ВіДі Еліт" на суму 36 748,35 грн. (а.с.30-31) за ремонт автомобіля.
07.10.2019 ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" на підставі Рахунку №ЕЛюС-0021751 від 04.10.2019 було складено страховий акт №ДККА-68076 та розрахунок суми страхового відшкодування.
Відповідно, за страховим випадком ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група", на підставі Рахунку №ЕЛюС-0021751 від 04.10.2019 та страхового акту №ДККА-68076 здійснено виплату страхового відшкодування на суму 29 998,35 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 25447 від 08.10.2019.
Разом з тим, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як водія забезпеченого за Договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів - "DAF", д.н. № НОМЕР_2 , на момент скоєння вищезгаданої дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у АТ "Страхова компанія "Мега-Гарант" Поліс №АМ/005249047. Ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну за даним Полісом складає 100 000,00 грн.; франшиза - 2000,00 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд позовні вимоги ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" задовольнити частково та стягнути страхове відшкодування , з урахуванням франшизи, у розмірі 19 888,35 грн, вказуючи на те, що Полісом №АМ/005249047, який укладений у АТ "СК "Мега-Гарант" передбачено франшизу у розмірі 2000,00 грн., при цьому Договором №28-0101-19-00455 від 05.09.2019 також передбачена франшиза у розмірі 0,5% від страхової суми. На думку відповідача, сума страхового відшкодування повинанна бути зменшена на суму франшизи, яка зазначена у цих Договорах та має становити 19 888,35 грн.
Однак, суд не може погодитися із такими запереченнями відповідача з огляду на наступне.
Згідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон України «Про ОСЦПВ») при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до лімітів полісу №АМ/005249047 ліміт за шкоду завдану майну становить 100 000,00 грн.
Згідно ст. 9 ЗУ «Про страхування» франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про ОСЦПВ» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до умов полісу №АМ/005249047 розмір франшизи становить 2000,00 грн. Отже, сума зобов'язання, що має бути сплачена відповідачем становить 27 998,35 грн. (29 998,35 - 2 000,00=27998,35).
Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Частиною першою статті 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою коштів за Договором добровільного страхування наземного транспортного засобу.
Згідно зі статтями 512, 514 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв'язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.
Правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі є суброгацією.
Судом враховано, що на виконання умов Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0101-19-00455 від 05.09.2019 ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" здійснено виплату страхового відшкодування на суму 29 992,35 грн., а отже до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, в межах цієї суми.
Відповідно, ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" реалізувало таке право кредитора шляхом пред'явлення вимоги до АТ "Страхова компанія "Мега-Гарант", оскільки за Полісом АМ/005249047 (договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) відповідач надав згоду на прийняття обов'язку сторони боржника у деліктному зобов'язанні, якщо воно виникне, з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб в розмірі 100 000,00 грн. та з франшизою в розмірі 2 000,00 грн.
Згідно з частиною другою статті 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Водночас, як передбачено приписами частини третьої статті 985 ЦК України, особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
За змістом пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
За загальним правилом, згідно з положеннями статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Однак, спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", покладено на страховика (винної особи) у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Пунктом 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" також визначено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна. Згідно пункту 36.2 зазначеної статті, страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
З огляду на викладене, суд зазначає, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є платіжні доручення та рахунки на сплату послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму страхового відшкодування.
Враховуючи те, що заявлена до стягнення сума страхового відшкодування підтверджена належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а відповідач на момент прийняття рішення не надав документів на підтвердження сплати позивачу зазначеної суми, суд дійшов висновку про законність та доведеність позовних вимог, а тому вони підлягають задоволенню в цій частині в повному обсязі.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 1 839,86 грн. за період з 08.12.2020 по 08.06.2021, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що задля врегулювання спору в досудовому порядку ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" 28.11.2019 року було направлено на адресу відповідача Заяву на випалту (страхового) відшкодування за вих. № 41302. Проте, отримана 03.12.2019 відповідачем заява була залишена без відповіді та без задоволення.
Пунктом 3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", які застосовуються до спірних правовідносин, передбачено розмір неустойки (пені) у разі прострочення виплати страхового відшкодування страховиком.
Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Заяву позивача про виплату страхового відшкодування відповідач фактично отримав 03.12.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Строк, протягом якого відповідач повинен був здійснити страхове відшкодування становить 90 днів, а саме з 04.12.2019 по 04.03.2020, чого останнім зроблено не було.
У разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом (ст.992 Цивільного кодексу України).
Згідно з пунктом 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 08.12.2020 по 08.06.2021 на суму 1839,86 грн., суд визнає його обґрунтованим, а вимоги по стягненню пені такими, що підлягають задоволенню.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1058,97грн. та інфляційні втрати в розмірі 2834,12 грн. за період з 05.03.2020 по 08.06.2021.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Правовідносини, в яких страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням, а тому правовідносини з відшкодування шкоди, які склалися між сторонами у справі, також є грошовим зобов'язанням.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №910/12028/17 від 20.04.2018.
Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.
Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.
Перевіривши наданий розрахунок 3% річних в розмірі 1058,97грн. та інфляційних втрат в розмірі 2834,12 грн. за період з 05.03.2020 по 08.06.2021, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
За таких обставин позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Положеннямист.126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивач просив суд покласти на відповідача 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копію Договору № 1 про надання правової допомоги від 05.11.2018р. та додатку № 4 від 09.09.2020,копію довіреності №0120-103від 30.10.2020, копію свідоцтва Серія КВ №6153 про право на заняття аадвокатською діяльністю, копію акту виконаних робіт до Договору від 09.06.2021, копію платіжного доручення №3647.
За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійнуправничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Доказів неспівмірності заявлених витрат до суду не було надано, тому суд приймає докази позивача та покладає на відповідача понесені позивачем витрати на правничу допомогу.
Беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, відсутність клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (61057, м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, буд. 6/8, код ЄДРПОУ 30035289) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А, код ЄДРПОУ 30859524) суму страхового відшкодування 27 998 грн. 35 коп., пеню 1839 грн. 86 коп., інфляційні втрати 2834 грн. 12 коп., 3% річних 1058 грн. 97 коп., витрати на професійну правничу допомогу 3000 грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору 2 270 грн. 00 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено "21" липня 2021 р.
Суддя С.Ч. Жельне