Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" липня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/654/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатернікова М.І.
при секретарі судового засідання Цірук О.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТВЕЛ" (52001, Дніпропетровська область, м. Підгородне, вул. Сагайдачного, 247; ідент. код 39889798)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пульс-М'ясо" (61124, м. Харків, вул. Зернова, буд. 51-А; ідент. код 40763315)
про стягнення 138487,81 грн.
за участю представників:
позивача - Сущенко Н.В.
відповідача - не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕНТВЕЛ" 01.03.2021 р. звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пульс-М'ясо", в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 2109-20 від 21.09.2020 у розмірі 138487,81 грн., з яких: 790,06 грн. - сума основного боргу, 10395,12 грн. збитки від інфляції, 4656,32 грн. - 3 % річних, 18695,02 грн. пеня, 103951,29 грн. штраф. Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.03.2021 позовну заяву ТОВ "РЕНТВЕЛ" прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/654/21, розгляд якої призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.04.2021 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТВЕЛ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пульс-М'ясо" про стягнення 138487,81 грн. у справі № 922/654/21 було залишено без розгляду.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2021 апеляційну скаргу ТОВ "РЕНТВЕЛ" було задоволено, ухвалу господарського суду Харківської області від 28.04.2021 у справі № 922/654/21 було скасовано, справу № 922/654/21 направлено до господарського суду Харківської області на розгляд.
Справа повернута на адресу господарського суду Харківської області 01.07.2021 р.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.07.2021 було вирішено прийняти справу № 922/654/21 до подальшого розгляду та призначити проведення судового засідання за правилами спрощеного позовного провадження на 14.07.2021 р. о 12:30.
Представник позивача у судовому засіданні 14.07.2021 р. підтримує позовні вимоги, наголошуючи на їх обґрунтованості та порушенні відповідачем строків оплати поставленого товару.
Відповідач в судове засідання 14.07.2021 не з'явився, у наданому на адресу суду відзиві на позовну заяву (вх. 8385 від 13.04.2021) проти позовних вимог заперечував повністю та просив суд у задоволенні позову відмовити, оскільки згідно видаткових накладних весь товар поставлявся в межах договору № 2109-20 від 24.09.2020, який позивач не підписав, а відтак товар поставлявся на підставі видаткових накладних, в яких не було узгоджено конкретні строки поставки та оплати товару. Натомість на виконання договору № 2109-20 від 21.09.2020 позивач документів не складав і поставок не здійснював. Крім того, відповідач наголошує, що у договорі № 2109-20 від 21.09.2020 не узгоджено чіткого порядку розрахунків, а відтак не досягнуто згоди щодо однієї з істотних умов договору. Одночасно відповідач повідомляє, що станом на день подачі відзиву, заборгованість за товар у сумі 790,06 грн погашена.
Положеннями частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 14.07.2021 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, викладені у відзиві на позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
21 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕНТВЕЛ" (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПУЛЬС-М'ЯСО" (відповідач, покупець) укладено договір № 2109-20, згідно умов якого, постачальник зобов'язується в порядку та строки, встановлені цим договором, передати у власність покупцю товар, в певній кількості, відповідної якості і за ціною вказаною у видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених у цьому Договорі.
Відповідно до пунктів 1.2. договору, найменування товару: свинина охолоджена та заморожена, субпродукти з свинини охолоджені та заморожені.
Кількість, ціна і асортимент товару, що поставляється вказуються в накладних, складеної на підставі замовлення покупця, яка є невід'ємною частиною цього Договору. Накладні оформлюються на кожну партію Товару (п.1.3. Договору)
Згідно п. 2.2. договору, покупець здійснює 100% оплату товару за цінами, вказаними у видаткових накладних по факту отримання такого товару, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.
Поставка Товару здійснюється протягом 3 днів з моменту прийняття Замовлення (п. 3.2. Договору).
Пунктом 6.4. договору визначено, що за несвоєчасну оплату товару, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від вартості несвоєчасно сплаченого Товару за кожний день прострочки.
Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2020 року. (п. 8.1. договору).
Як зазначає позивач, протягом вересня - жовтня 2020 року товариством з обмеженою відповідальністю "РЕНТВЕЛ" на виконання умов Договору поставники № 2109-20 від 21.09.2020 р. було поставлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПУЛЬС-М'ЯСО" обумовлений сторонами товар на загальну суму 3 967 960,36 грн, за видатковими накладними: № 2 від 22.09.2020 р. на суму 639392,34 грн.; № 3 від 25.09.2020 р. на суму 292237,70 грн.; № 5 від 29.09.2020 р. на суму 512907,74 грн.; № 6 від 07.10.2020р. на суму 776553,65 грн.; № 7 від 09.10.2020 р. на суму 707356,04 грн., № 8 від 14.10.2020 р. на суму 1039512,89 грн., копії яких долучені до матеріалів справи (т. 1 а.с. 12-23).
Тобто за спірними видатковими накладеними позивачем було поставлено та, відповідно, прийнято без зауважень відповідачем товар на загальну суму 3967960,36 грн.
В свою чергу, відповідач розрахунок за отриманий від позивача за спірними видатковими накладними за договором поставки № 2109-20 від 21.09.2020 здійснив не у повному обсязі та допускав систематичні прострочення оплати поставленого товару. При цьому, вартість товару оплачена лише частково на загальну суму 3 967 170,30 грн. і як наслідок станом на 01 березня 2021 року за відповідачем обліковувалась заборгованість у розмірі 790,06 гривень.
На підтвердження здійснених відповідачем оплат, позивачем надано до матеріалів справи виписки з особового рахунку позивача, відповідно до яких відповідачем, як покупцем, оплати отриманого товару здійснювались наступним чином: 22.09.20 сплачено 639339,80 грн; 28.09.20 сплачено 52,54 грн; 28.09.20 сплачено 279947,46 грн; 29.09.20 сплачено 12290,24 грн; 29.09.20 сплачено 87709,76 грн; 01.10.20 сплачено 120000,00 грн; 05.10.20 сплачено 305190,00 грн; 09.10.20 сплачено 7,98 грн; 09.10.20 сплачено 199992,02 грн; 12.10.20 сплачено 150000,00 грн; 13.10.20 сплачено 320000,00 грн; 22.10.20 сплачено 106561,63 грн; 22.10.20 сплачено 43438,37 грн; 23.10.20 сплачено 300000,00 грн; 28.10.20 сплачено 200000,00 грн; 03.11.20 сплачено 100000,00 грн; 04.11.20 сплачено 63917,67 грн; 04.11.20 сплачено 86082,33 грн; 06.11.20 сплачено 200000,00 грн; 10.11.20 сплачено 100000,00 грн; 11.11.20 сплачено 100000,00 грн; 17.11.20 сплачено 100000,00 грн; 19.11.20 сплачено 100000,00 грн; 19.11.20 сплачено 52640,50 грн; 23.11.20 сплачено 100000,00 грн; 24.12.20 сплачено 200000,00 грн. (т. 1 а.с. 24-43).
Обставини щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором поставники № 2109-20 від 21.09.2020 р. в сумі 790,06 грн. стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.
Крім того, в зв'язку з простроченням відповідачем своїх зобов'язань за період з 23.09.2020 року по 27.01.2021 (окремо по кожному факту поставки), позивачем також нараховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 18695,02 грн., 3% річних у розмірі 4656,32 грн. та інфляційні втрати у розмірі 10395,12 грн., а також штраф у розмірі 103951,29 грн. за прострочення строку оплати товару більш ніж 10 робочих днів, поставленого за видатковою накладною № 8 від 14.10.2020 р. у сумі 10395512,89 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Факт отримання від позивача за спірним договором та наданими позивачем видатковими накладними товару за загальну суму 3 967 960,36 грн. не заперечується відповідачем.
За приписами ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
За загальним правилом, згідно із приписами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем, як постачальником, взятих на себе зобов'язань щодо поставки відповідачу товару, зокрема, на загальну суму 3 967 960,36 грн., який прийнято без зауважень, а відтак у останнього виник кореспондуючий обов'язок оплатити такий товар.
Доказів оплати у повному обсязі товару після його отримання відповідачем не надано. Відповідач у відзиві на позов посилається на те, що умовами договору не визначено чіткого порядку здійснення розрахунків
Разом з тим, статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За таких підстав, керуючись приписами ст.ст. 530, 692 ЦК України, та враховуючи відсутність у договорі умов щодо відтермінування строку оплати за отриманий товар, суд визнає що строк оплати за отриманий відповідачем товар настав після прийняття такого товару відповідно до дат видаткових накладних.
Таким чином, враховуючи принцип свободи договору та відсутність доказів які б свідчили про встановлення інших строків (термінів) виконання покупцем свого обов'язку щодо оплати товару, суд погоджується з твердженнями позивача, що строк належного виконання грошового зобов'язання зі сторони покупця має бути здійснено негайно після прийняття товару, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, враховуючи вищевикладене, не надання відповідачем доказів здійснення своєчасної оплати поставленого товару або обґрунтованих заперечень проти вимог позивача, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого ТОВ "Рентвел" товару:
- на суму 52,54 грн. з 23.09.2020 р. по 28.09.2020 р.;
- на суму 292237,70 грн. з 26.09.2020 р. по 27.09.2020 р.;
- на суму 279947.46 грн. з 28.09.2020 р. по 28.09.2020 р.;
- на суму 12290,24 грн. з 29.09.2020 р. по 29.09.2020 р.;
- на суму 425197,98 грн. з 30.09.2020 р. по 30.09.2020 р.;
- на суму 305197,98 грн. з 01.10.2020 р. по 04.10.2020 р.;
- на суму 7,98 грн. з 05.10.2020 р. по 09.10.2020 р.;
- на суму 776553,65 грн. з 08.10.2020 р. по 08.10.2020 р.;
- на суму 576561,63 грн. з 09.10.2020 р. по 11.10.2020 р.;
- на суму 426561,63 грн. з 12.10.2020 р. по 12.10.2020 р.;
- на суму 106561,63 грн. з 13.10.2020 р. по 22.10.2020 р.;
- на суму 707356,04 грн. з 10.10.2020 р. по 21.10.2020 р.;
- на суму 663917,67 грн. з 22.10.2020 р. по 22.10.2020 р.;
- на суму 363917,67 грн. з 23.10.2020 р. по 27.10.2020 р.;
- на суму 163917,67 грн. з 28.10.2020 р. по 02.11.2020 р.;
- на суму 63917,67 грн. з 03.11.2020 р. по 04.11.2020 р.;
- на суму 1039512,89 грн. з 15.10.2020 р. по 03.11.2020 р.;
- на суму 953430,56 грн. з 04.11.2020 р. по 05.11.2020 р.;
- на суму 753430,56 грн. з 06.11.2020 р. по 09.11.2020 р.;
- на суму 653430,56 грн. з 10.11.2020 р. по 10.11.2020 р.;
- на суму 553430,56 грн. з 11.11.2020 р. по 16.11.2020 р.;
- на суму 453430.56 грн. з 17.11.2020 р. по 18.11.2020 р.;
- на суму 300790,06 грн. з 19.11.2020 р. по 22.11.2020 р.;
- на суму 200790.06 грн. з 23.11.2020 р. по 23.12.2020 р.;
- на суму 790,06 грн. з 24.12.2020 р. по 27.01.2021 р.
При цьому судом враховано, що матеріали справи свідчать, що станом на 01.03.2021 року заборгованість відповідача дорівнювала 790,06 грн., а в подальшому, після пред'явлення позивачем позову до суду, відповідачем перераховано 790,06 грн. позивачу на підставі платіжного доручення № 996 від 16.03.2021 р. із зазначенням призначення платежу: "сплата за товар згідно договору № 2109-20 від 21.09.2020 р., у зв'язку з чим остаточний основний борг сплачений позивачу 16.03.2021 р.
За приписами статей 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Матеріали справи містять докази виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором щодо своєчасної поставки відповідачу товару, прийнятого без зауважень та не містять доказів в підтвердження своєчасної оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар, що є предметом позову, при цьому учасниками справи не зазначено про існування таких доказів.
В той же час, суд приймає до уваги ту обставину, що в ході розгляду справи основний борг відповідачем був погашений на підставі платіжного доручення № 996 від 16.03.2021 р.
Позивачем не заперечено зарахування вказаних грошових коштів в рахунок погашення основного боргу за спірним договором.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відтак, враховуючи факт погашення відповідачем основної заборгованості за спірним договором у розмірі 790,06 грн. після звернення позивача до суду з відповідним позовом, провадження у справі в частині стягнення з відповідача зазначеної суми основної заборгованості підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Крім того, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, позивач, на підставі п. 6.4 договору поставки, просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 18695,02 нараховану окремо по кожному факту поставки та прострочення та до 27.01.2021 р.; а також на підставі п. 6.6 договору поставки, просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 103951,29 грн. за прострочення строку оплати товару більш ніж 10 робочих днів, поставленого за видатковою накладною № 8 від 14.10.2020 р. у сумі 10395512,89 грн.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються положення Цивільного кодексу України, насамперед, загальні положення про забезпечення виконання зобов'язання, встановлені його статтями 546-548.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Сторони під час укладання договору поставки передбачили, що у разі невиконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України. При порушенні термінів оплати по цьому договору, покупець сплачує постачальнику:
- неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від вартості несвоєчасно сплаченого Товару за кожен день прострочки (п. 6.4. договору);
- штраф у розмірі 10% від вартості не оплаченого у строк товару, у разі прострочення строку оплати товару більш ніж 10 робочих днів ( п. 6.6. договору).
Таким чином, фактично сторонами унормовано у договорі відповідальність за несвоєчасне виконання взятого відповідачем на себе грошового зобов'язання щодо оплати поставленого товару у вигляді як пені так і додаткового 10 відсоткового штрафу.
Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч.1 ст. 231), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.
Оскільки фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо термінів оплати поставленого товару, то суд дійшов висновку про наявність правових підстав для нарахування з відповідача передбаченої пунктом 6.4. та 6.6 договору неустойки.
Враховуючи вищевикладене, суд визнає обґрунтованим нарахування позивачем штрафних санкцій у вигляді пені та у вигляді штрафу за прострочення оплати понад 10 днів).
Разом з тим, при вирішення даного спору судом враховано наступне.
Суд, перевіривши розрахунок пені, з урахуванням дат початку прострочення відповідача, дат здійснених відповідачем оплат, про що зазначено вище, та кінцевої дати розрахунку пені визначеної позивачем - 27.01.2021 р., встановив, що вірна сума пені за загальний період з 23.09.2020 по 27.01.2021 нарахована окремо по кожному факту прострочення дорівнює 18573,98 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо ж порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до п. 7 Оглядового листа ВГСУ № 01-06/767/2013 від 29.04.2013 року за наявності підстав, передбачених ч.3ст. 551 ЦК України, ч.1ст. 233 ГК України, розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, може бути зменшений за рішенням господарського суду.
Окрім цього, згідно з Рішенням КСУ №7-рп/2013 від 11.07.2013 року передбачається, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч.3ст. 509 та ч. 1, 2ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Передбачається, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Конституційний суд зауважує, що захист від цих зловживань має базуватись на положеннях законодавства, зокрема ч.3 ст. 551 Кодексу, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За практикою судів загальної юрисдикції України істотними обставинами в розумінні вказаних положень Кодексу вважаються, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).
У відносинах, що оцінюються судом, за неналежне виконання відповідачем взятого на себе зобов'язання, судом враховано, що розмір заборгованості значно менший розмір сплачених коштів за товар; прострочення відповідачем допускалось на невеликий термін, що не перевищує 10 днів та оплата лише однієї поставки перевищено 20 денний термін оплати; разом з тим з матеріалів справи не вбачається того, що дії відповідача спричинили позивачу будь-які збитки, а відтак стягнення неустойки у вигляді пені та одночасно штрафу є несправедливим непомірним тягарем для відповідача; при цьому позивачем було оплачено товар на суму 3967170,30 грн. до подачі позову, а сума заборгованості становила лише 790,06 грн., яка була погашена відповідачем під час розгляду справи, а відтак суд вважає за можливе та справедливе з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, які враховуючи правовідносини, що склались між сторонами визнаються надмірним тягарем для покупця, та керуючись принципами справедливість, добросовісність і розумність як основні засади цивільного законодавства, суд застосував повноваження щодо зменшення значного розміру штрафу, який підлягає стягненню, до розміру 1 % - 1039,51грн. та зменшення розміру пені, який підлягає стягненню, до розміру 50 %, що становить суму 9286,99 грн.
При цьому судом врахована правова позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
В частині заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 4656,32 грн. та інфляційних збитків у розмірі 10395,12 грн., нарахованих за період прострочення з жовтня 2020 по жовтень 2020 на суму заборгованості 1039512,89 грн, суд керується наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Здійснивши власний відповідний розрахунок 3% річних, врахувавши той факт, що формування позовних вимог щодо кінцевого терміну нарахування є диспозитивним правом позивача, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 4643,59 грн.
Крім того, перевіривши наданий позивачем розрахунки інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його правильність, а тому вимога позивача про стягнення 10395,12 грн. інфляційних втрат нарахованих на суму заборгованості (1039512,89) за договором поставки № 2109-20 від 21.09.2020 за жовтень 2020 р., підлягає задоволенню в повному обсязі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.
Відповідно до частини 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру позовних вимог. Згідно з приписами ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір вник внаслідок неправомірних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Зважаючи на вищевикладене, а також враховуючи сплату позивачем за подання позову судового збору у мінімальному розмірі визначеному ЗУ "Про судовий збір", суд керуючись приписами ст. 129 ГПК України, вважає за можливе судовий збір у розмірі 2270 грн., сплачений позивачем, покласти на відповідача у повному обсязі та стягнути з останнього на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТВЕЛ" про стягнення 138487,81 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пульс-М'ясо" (61124, м. Харків, вул. Зернова, буд. 51-А; ідент. код 40763315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТВЕЛ" (52001, Дніпропетровська область, м. Підгородне, вул. Сагайдачного, 247; ідент. код 39889798) 9286,99 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, 4643,59 грн. - 3 % річних, 10395,12 грн. - інфляційні втрати та 1039,51 грн. штрафу, а також 2270,00 грн. судового збору сплаченого за подачу позову.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В частині вимог про стягнення основного боргу у сумі 790,06 грн. - провадження у справі закрити.
4. В частині вимог про стягнення 102911,78 грн. штрафу, 9408,03 грн. пені та 12,73 грн. - 3 % річних в задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення та з урахуванням п.17.5 розділу ХІ “Перехідних положень” ГПК України та п. 4 розділ Х “Прикінцеві положення” ГПК України.
Повне рішення складено "19" липня 2021 р.
Суддя М.І. Шатерніков