"19" липня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1178/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №916/1178/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Наві-Лоджистікс (03150, м. Київ, вул. К. Малевича, 86-Д, код ЄДРПОУ 39235317)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінквей Транспорт» (68002, Одеська область, м. Черноморськ, вул. Сади 5 лінія, б. 46, код ЄДРПОУ 42197429)
про стягнення 60 174,22грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Наві-Лоджистікс» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінквей Транспорт» про стягнення 60 174,22грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором перевезення вантажу №01/09/2018 від 10.09.2018р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.05.2021р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/1178/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.
Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Як вбачається з матеріалів справи, надіслана судом відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою з відміткою "адресат відсутній за вказаною адерсою"
Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
Отже, оскільки ухвала суд про відкриття провадження у справі направлена судом за належною адресою відповідача і повернута поштою, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.
Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.
10 вересня 2018 року між Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінквей Транспорт» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Наві-Лоджистікс” (перевізник) було укладеного Договір перевезення №01/09/2018 (надалі - Договір), за умовами якого даний Договір регулює взаємовідносини сторін, пов'язані з плануванням та здійсненням послуг по міжнародним та внутрішнім перевезенням експортних, імпортних та транзитних вантажів замовника автомобільний транспортом, а також експортних, імпортних та транзитних вантажів в стандартних 20-ти та 40-футових контейнерах автомобільним транспортом.
Відповідно до п. 2.2. Договору, на кожне окреме завантаження оформлюється факсимільна копія (заявка, яка передається електронною поштою) транспортного замовлення, яка містить опис умов та особливостей конкретного перевезення, яка є додатком до даного Договору та є його невід'ємною частиною. Підтвердженням факту надання послуг є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразку (CMR) з відмітками вантажовідправника, перевізника, одержувача вантажу та митних органів, а також акт наданих послуг, підписаний сторонками.
Згідно до п. 3.1. Договору, по кожному окремому перевезення вантажів замовник направляє перевізнику заявку, яка повинна містить: строки здійснення перевезення, необхідну кількість та тип транспортних засобів, точні адреси місць навантаження та розвантаження вантажу, дату та час подачі автомобіля для завантаження, найменування та кількість вантажу, його вага, та данні про упаковку, адресу відправника та одержувача вантажу з зазначенням контактних телефонів, адресу проведення митних формальностей при завантаженні та розвантаженні вантажу, вартість послуг, форму та строки оплати на перевезення та інші особливості перевезення конкретного вантажу.
Відповідно до п. 3.2. Договору, перевізник передає замовнику засобами факсимільного зв'язку письмове підтвердження прийняття заявки до виконання з зазначенням реєстраційних номерів наданих транспортних засобів, або мотивовану відмову від надання послуг по заявці. Зазначені підтвердження або відмова повинні бути підписані уповноваженими представниками перевізника та скріплені печаткою перевізника, та скеровані протягом 4 годин з моменту отримання заявки в оригіналі або засобами факсимільного зв'язку.
Умовами п. 5.1. Договору визначено, що розрахунки за фактично надані замовнику послуги, проводяться в національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника, якщо інше не обумовлено сторонами в додаткових угодах.
Відповідно до п. 5.2. Договору, підставою для здійснення сплати замовником є оригінал рахунку фактури, наданий перевізником в одному екземплярі, оригінал СMR - накладної з відміткою вантажотримувача про отримання вантажу, акт наданих послуг, підписаний сторонами та оригінали інших додаткових документів, зазначених у заявці. Вказані документи повинні бути надані не пізніше трьох днів після виконання перевезення.
Положеннями п. 5.3. Договору сторонами було погоджено, що строк оплати послуг перевізнику складає не більше 10 днів з моменту отримання замовником документів, зазначених у п. 5.2. даного договору, якщо інше не обумовлено в заявці.
Як вказує позивач, протягом строку дії Договору ним на підставі заявок ТОВ «ЛІНКВЕЙ ТРАНСПОРТ» були надані послуги з перевезення вантажу на суму 88 102,80 грн., з огляду на що Замовникові були виставлені рахунки № 699 від 22.10.2019 року на суму 38 735,20 грн., № 621 від 25.09.2019 р. на суму 19 367,60 грн., № 567 від 18.09.2019 р. на суму 30 000,00 грн. Факт надання послуг підтверджується підписаними сторонами Актами наданих послуг, копії яких містяться в матеріалах справи.
За посиланнями позивача, відповідно до Акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2019 року по 22.01.2020 року між ТОВ «Наві-Лоджистікс» та ТОВ «ЛІНКВЕЙ ТРАНСПОРТ» за договором перевезення вантажу № 01/09/2018 від 10.09.2018 року існує заборгованість за надані послуги перевезення вантажу в розмірі 88 102,80 грн.. Проте, в подальшому, відповідач частково розрахувався за надані послуги в розмірі 35 000,00 грн., в з'вязку з чим сума заборгованості останнього склала 53 102,80грн.
Приймаючи до уваги неналежне виконання з боку відповідача прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору перевезення №01/09/2018 від 10.09.2018р. позивачем було здійснення нарахування 3% річних у розмірі 2335,07 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4736,35 грн.
Отже, посилаючись на вищенаведені обставини Товариства з обмеженою відповідальністю «Наві-Лоджистікс» звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінквей Транспорт» та Товариством з обмеженою відповідальністю „Наві-Лоджистікс” виникли на підставі укладеного між ними 10 вересня 2018 року Договору перевезення №01/09/2018.
Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем протягом строку дії Договору відповідачу були надані послуги з перевезення вантажу на суму 88 102,80 грн. Факт надання послуг підтверджується підписаними сторонами Актами наданих послуг, копії яких містяться в матеріалах справи. Також на оплату наданих послуг Відповідачу були виставлені рахунки № 699 від 22.10.2019 року на суму 38 735,20 грн., № 621 від 25.09.2019 р. на суму 19 367,60 грн., № 567 від 18.09.2019 р. на суму 30 000,00 грн.
Відповідно до ч.1. ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями п. 5.3. Договору сторонами було погоджено, що строк оплати послуг перевізнику складає не більше 10 днів з моменту отримання замовником документів, зазначених у п. 5.2. даного договору, якщо інше не обумовлено в заявці.
Пртое, відповідач за надані послуги розрахувався частково в розмірі 35 000,00 грн.
Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінквей Транспорт» прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору перевезення №01/09/2019 від 10 вересня 2018 року щодо повної сплати наданих послуг, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача за Договором перевезення №01/09/2018 від 10 вересня 2018 року заборгованості у розмірі 53 102,80 грн. - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.
При цьому доказів на підтвердження спростування викладеного відповідачем суду надано не було.
Крім того, позивачем в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором було нараховано 3% річних в сумі 2 335,07грн. та інфляційні витрати в розмірі 4 736,35грн.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі.
Індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Розглянувши надані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних витрат за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань, суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінквей Транспорт» 3 % річних в сумі 2 335,07грн. та інфляційних витрат в розмірі 4 736,35грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні Товариства з обмеженою відповідальністю «Наві-Лоджистікс» є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Стосовно вимог щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правову допомогу у розмірі 5 000 грн, суд зазначає таке.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В той же час позивачем, окрім договору про надання правничої допомоги від 01.04.2021р. та квитанції до прибуткового касового ордера №01-21 на суму 5000грн., належних доказів на підтвердження наданих послуг, зокрема детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, акту приймання передачі наданих послуг, в якому визначається вартість наданих послуг, як то перебачено п.3.1 договору до позовної заяви надано не було.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку про відмову в стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000грн., оскільки відповідні витрати в заявленій сумі належними доказами не підтверджені.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Наві-Лоджистікс» (03150, м. Київ, вул. К. Малевича, 86-Д, код ЄДРПОУ 39235317) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінквей Транспорт» (68002, Одеська область, м. Черноморськ, вул. Сади 5 лінія, б. 46, код ЄДРПОУ 42197429) - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінквей Транспорт» (68002, Одеська область, м. Черноморськ, вул. Сади 5 лінія, б. 46, код ЄДРПОУ 42197429) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наві-Лоджистікс» (03150, м. Київ, вул. К. Малевича, 86-Д, код ЄДРПОУ 39235317) основний борг в сумі 53 102 (п'ятдесят три тисячі сто дві)грн.. 80коп., 3% річних в сумі 2 335 (дві тисячі триста тридцять п'ять)грн. 07коп. та інфляційні витрати в розмірі 4 736 (чотири тисячі сімсот тридцять шість)грн. 35коп. та судовий збір в сумі 2 270 (дві двісті сімдесят)грн.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 19 липня 2021 р.
Суддя К.Ф. Погребна