"06" липня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/398/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.
при секретарі судового засідання: Кожухарь Є.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 38728418)
до відповідача: Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул., Праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 01125672)
про стягнення, -
за участю представників сторін:
від позивача: Тодорашко А.В., в порядку положень про самопредставництво
від відповідача: Марченко Д.В., в порядку положень про самопредставництво
Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про стягнення 14947816,27 грн., з яких: 13133912,08 грн. основного боргу, 350100,88 грн. інфляційних втрат, 1152153,03 грн. пені та 311650,28 грн. 3% річних.
Позовні вимоги ДП «АМПУ» в особі Чорноморської філії ДП «АМПУ» обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів) №199-П-АМПУ-17 від 29.12.2017.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 16.03.2021 о 10:30.
16.03.2021 за вх.№7152/21 до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру пені до 1000 грн та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому клопотанні відповідач посилається на наступне: 1)ДП «МТП «Чорноморськ» частково погашено заборгованість; 2)майновий стан підприємства (збитки); 3)причини неналежного виконання зобов'язання (зокрема заборгованість контрагентів та третіх осіб перед ДП «МТП «Чорноморськ» у розмірі понад 190 мільйонів); 4)відсутність будь-яких доказів понесення збитків внаслідок допущеного з боку ДП «МТП «Чорноморськ» порушення грошових зобов'язань; 5)незначність прострочення виконання; 6)істотна соціальна роль, яку відіграє господарська діяльність відповідача.
16.03.2021 за №7155/21 до суду від відповідача надійшло клопотання про часткове закриття провадження у справі на суму 216785,75 грн. основного боргу на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.
16.03.2021 за №7157/21 до суду від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданій заяві відповідач просить застосувати до пені, яку було нараховано за порушення строків оплати рахунків у розмірі 483629,50 грн. та у розмірі 347041,82 грн. наслідки спливу строку позовної давності, що передбачені ст. 267 ЦК України, а саме: 1 рік.
У підготовчому засіданні 16.03.2021 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 30.03.2021 о 10:30. У підготовчому засіданні 30.03.2021 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 19.04.2021 о 15:30.
19.04.2021 за вх.№10683/21 до суду від позивача надійшли заперечення на заяву про застосування строків позовної давності, в яких позивач просив відмовити у задоволенні заяви про застосування строків позовної давності, оскільки строк карантину діє до теперішнього часу, а отже, вимоги про стягнення за порушення строків оплати рахунків за листопад та грудень 2019 року є такими, що заявлені позивачем до закінчення строку позовної давності.
19.04.2021 за №10691/21 до суду від позивача надійшло заперечення на клопотання щодо зменшення розміру пені та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих запереченнях позивач просить суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені з огляду на наступне:
- позивач зазначає, що в даному випадку період прострочення оплати рахунків, зазначених у позовній заяві, є значним;
- позивач вказує, що відповідачем не надано доказів на підтвердження обставин, за яких можливе зменшення неустойки, а лише зазначено про скрутне матеріальне становище відповідача, внаслідок якого відповідач не зміг своєчасно оплатити рахунки за надані послуги за цим договором;
- позивач посилається на те, що згідно Звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2020 рік у відповідача наявний прибуток (рядки 2090, 2120). Позивач вказує, що у відповідача були наявні грошові кошти для виконання зобов'язань як на початок, так і на кінець звітного періоду згідно звіту про фінансовий стан за 2020 рік, а саме згідно рядку « 1167» балансу на рахунках відповідача у банках станом на 01.01.2020 було 108770000 грн., а станом на 31.12.2020 було 99238000 грн.;
- позивач зазначає, що аналізу інформації, яка також міститься у відкритому електронному доступі вбачається, що: ДП «МТП «Чорноморськ» залучив новий вантажопотік, метал, вугілля, глина, тріска, деревини; ДП «МТП «Чорноморськ» прийняв для обробки контейнерне судно. Позивач вважає, що за інформацією, яка оприлюднена відповідачем, проблем із отриманням запланованого прибутку від власної господарської діяльності у нього протягом періоду прострочення зобов'язання не виникало. Окрім того, позивач посилається на те, що за період з 01.07.2020 по 31.12.2020 ДП «МТП «Чорноморськ» здійснено 24 процедур закупівель товарів, робіт та послуг лише на суми, які перевищують 500 тис. грн. кожна, на загальну суму більше 48,5 млн. грн.;
- позивач вказує, що посилання відповідача на значну заборгованість контрагентів перед відповідачем за звітний період не є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки виникнення такої значної дебіторської заборгованості ще раз доводить те, що показники діяльності підприємства безпосередньо залежать від ефективності діяльності його менеджменту та раціонального використання державних грошових коштів. При цьому, позивач на підставі ст. 80 ГПК України заявляє, що подана «Розшифровка дебіторської заборгованості станом на 31.01.2021», копія якої засвідчена штампом «Копія», викликає сумніви з приводу її достовірності, є неналежним та недопустимим доказом;
- позивач зазначає, що відповідачем оплачуються рахунки за надані послуги також за іншими договорами, укладеними між ДП «МТП «Чорноморськ» та ЧФ ДП «АМПУ» лише після відкриття проваджень у справах за позовними заявами ЧФ ДП «АМПУ» до ДП «МТП «Чорноморськ» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій;
- позивач посилається на те, що відповідач фактично отримує відшкодування коштів на доступ до причалу від судновласників, вантажовласників та не сплачує зазначені кошти позивачу за договором вже більше року.
19.04.2021 за №10693/21 до суду від позивача надійшли додаткові документи та клопотання про часткове закриття провадження у справі.
У підготовчому засіданні 19.04.2021 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст.ст. 177, 183 ГПК України про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 26.04.2021 о 09:45.
У підготовчому засіданні 26.04.2021 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 12.05.2021 о 15:10. У зв'язку із перебуванням судді Бездолі Ю.С. на лікарняному з 11.05.2021, підготовче засідання 12.05.2021 о 15:10 не відбулось. Після виходу судді Бездолі Ю.С. з лікарняного ухвалою суду від 24.05.2021 справа №916/398/21 призначена до розгляду на 02.06.2021 о 12:15.
Ухвалою суду від 02.06.2021 задоволено клопотання відповідача за вх.№7155/21 від 16.03.2021 та позивача за вх.№10693/21 від 19.04.2021 про часткове закриття провадження у справі №916/398/21; закрито провадження у справі №916/398/21 в частині позовних вимог Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на суму 216785,75 грн. основного боргу; повернуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) 3251,79 грн. судового збору.
У підготовчому засіданні 02.06.2021 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 185 ГПК України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.06.2021 о 14:00.
У судовому засіданні 15.06.2021 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення розгляду справи на 06.07.2021 о 15:00.
Справа №916/398/21 розглядалась судом в період оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Жодних заяв та/або клопотань, пов'язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв'язку з оголошеним загальнодержавним карантином та про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.
У судовому засіданні 06.07.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 06.07.2021 просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, зменшити розмір нарахованої пені до 1000 грн. та застосувати строк позовної давності до нарахованої пені.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:
29.12.2017 між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація) та Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (Портовий оператор) укладено договір про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів) №199-П-АМПУ-17, відповідно до якого Адміністрація зобов'язується забезпечити доступ Портового оператора до причалу(ів) №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 26, 27, 28, 29 Іллічівської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (послуга), що перебуває у господарському віданні Адміністрації для проведення Портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт, а Портовий оператор зобов'язується сплатити Адміністрації плату за Послуги. Послуга надається з метою забезпечення виконання Портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт та надання послуг із використанням причалу (ів) у межах, визначених у паспорті споруди, а саме довжини та ширини конструкції (конструктивної ширини) споруди.
Згідно з п.2.1.3 договору Адміністрація зобов'язана складати у двох примірниках акт наданих послу і та рахунок за надані послуги за державними регульованими тарифами, на підставі наданої Портовим оператором інформації за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, з урахуванням пунктів 3.2, 3.3 цього періоду (місяця) якщо Портовим оператором здійснено обробку понад однієї суднової партії, можливо складання акту наданих послуг та рахунку за надані послуги за календарний період (місяць).
У відповідності до п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.7, 2.2.8 договору Адміністрація має право: вимагати здійснення своєчасної та повної оплати за послугу відповідно до умов цього договору; отримувати плату за послугу протягом всього строку дії цього договору; розірвати цей договір у разі систематичного (2 і більше випадків) істотного порушення Портовим оператором режиму та умов експлуатації та інших зобов'язань Портового оператора, наведених у п.п. 1.4, 2.3.3-2.3.13, 2.3.15, 2.3.18; вимагати відшкодування збитків, завданих Портовим оператором, у повному обсязі на умовах, встановлених цим договором та чинним законодавством України.
Відповідно до п.2.3.15, 2.3.21 договору Портовий оператор зобов'язаний здійснювати оплату наданої Адміністрацією Послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України; підписувати отримані від Адміністрації акти наданих послуг протягом 5-х робочих днів з дати їх оформлення. Якщо у цей строк Портовий оператор не повернув підписаний акт наданих послуг або не надав свої зауваження до наданих послуг, цей акт вважається сторонами погоджений (підписаний), а послуги вважаються прийнятими.
У відповідності до п.п. 3.1-3.4, 3.6-3.8 договору нарахування плати за послуги із забезпечення доступу Портового оператора до Причалу(ів), що перебуває (ють) у господарському віданні Адміністрації, здійснюється за тарифами відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015 №541 «Про затвердження Тарифів на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22.12.2015 за №1608/28053. Для формування рахунку та акту наданих послуг за підсумками календарного періоду (місяця) Портовий оператор надає до Адміністрації у перший робочий день місяця, наступного за звітним, інформацію та документи, передбачені додатком 3 до цього договору, в паперовому/електронному вигляді. Формування рахунку та акту наданих послуг здійснюється на останню дату календарного періоду (місяця) протягом 6-ти робочих днів місяця наступного за звітним. Якщо Портовий оператор є резидентом України, формування рахунків для оплати за послуги здійснюється у національній валюті. Перерахунок доларів США в валюту України здійснюється по курсу НБУ на дату надання послуг. Датою надання послуг є дата складання акту наданих послуг, який формується на підставі відомостей наведених у наступних документах: для вантажів, що вибувають морем - коносамент, маніфест або інший документ, виданий морським або річковим перевізником; для вантажів, що прибувають морем - генеральний акт або інший документ. Нарахування ПДВ здійснюється згідно з чинним законодавством України. Оплата рахунків здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів Портовим оператором на поточний рахунок Адміністрації протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дати виставлення Адміністрацією рахунку на оплату послуг. Нарахування плати за додаткові послуги (роботи) Адміністрації здійснюється відповідно до затверджених та діючих вільних тарифів (цін) Адміністрації на дату надання (виконання)такої послуги(роботи). Додаткові роботи (послуги), виконані (надані) Адміністрацією за заявкою Портового оператора, сплачуються Портовим оператором на підставі рахунків, виставлених Адміністрацією відповідно до затверджених вільних тарифів (цін) Адміністрації та нарядів, довідок або актів наданих послуг, підписаних сторонами. При порушенні термінів оплати, передбачених цим договором, Адміністрація залишає за собою право не приймати наступне судно Портового оператора до обробки, з віднесенням відповідальності за простій судна на Портового оператора. Оплата банківських витрат, пов'язаних з переведенням Адміністрації платежів за цим договором, включаючи комісію банку - кореспондента, проводиться Портовим оператором за свій рахунок, тобто сума платежу, зарахованого на рахунок Адміністрації, повинна відповідати сумі, зазначеної в рахунках Адміністрації.
Згідно з п.п. 6.1, 6.3, 6.4 договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором на умовах, викладених у цьому договорі, і відповідно до чинного законодавства України. Адміністрація має право достроково розірвати цей договір в односторонньому порядку, у разі систематичного (2 і більше разів) істотного порушення Портовим оператором своїх зобов'язань за цим договором, з письмовим повідомленням про це Портового оператора не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до фактичної дати розірвання договору. У такому разі, протягом зазначеного 30-денного терміну Адміністрація зобов'язується надати фактично замовлені Портовим оператором послуги за договором, після чого припинити надання послуг. Портовий оператор зобов'язується оплатити надані Адміністрацією послуги. Протягом зазначеного терміну сторони проводять звірення взаєморозрахунків за договором. За порушення Портовим оператором строків оплати, вказаних у цьому договорі, стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, враховуючи день оплати. Оплата пені і штрафу не звільняє Портового оператора від обов'язку сплатити суму заборгованості.
Відповідно до п.п. 7.1, 7.2 договору цей договір набирає чинності з дати його підписання обох сторін і діє протягом 3 (трьох) років з дати його підписання. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору за 30 календарних днів до закінчення строку його чинності, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Судом встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем надано відповідачу послуги на загальну суму 13233864,49 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) з 01.11.2019 по 30.04.2020 на загальну суму 13233864,49 грн. (акти підписані та скріплені печатками обох сторін). Позивачем виставлено відповідачу відповідні рахунки з 01.11.2019 по 30.04.2020 на оплату наданих послуг на загальну суму 13233864,49 грн. Відповідачем компенсована позивачу частково сума 99952,41 грн., решту вартості послуг не компенсовано, що зумовило звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.
В процесі розгляду справи ухвалою суду від 02.06.2021 закрито провадження у справі №916/398/21 в частині позовних вимог Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на суму 216785,75 грн. основного боргу; на розгляді суду відповідно залишились вимоги про стягнення з відповідача 12917126,33 грн. основного боргу, 1152153,03 грн. пені, 350100,88 грн. інфляційних втрат та 311650,28 грн. 3% річних.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).
За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За вимогами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).
Приймаючи до уваги вищевикладене, а також враховуючи, що факт наявності у відповідача боргу перед позивачем за договором про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів) №199-П-АМПУ-17 від 29.12.2017 на суму 12917126,33 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення зазначеної суми.
Іншого відповідачем не доведено.
Щодо заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат слід зазначити наступне.
Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Сплата відповідачем пені передбачена п.6.4 укладеного між сторонами договору.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені на суму 1152153,03 грн., господарським судом встановлено вірність його обрахунку та відповідність умовам договору та вимогам чинного законодавства.
Водночас частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з ч.2 ст. 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки. Господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18).
Аналогічна позиція судів першої та апеляційної інстанцій в інших правовідносинах була висловлена в рішенні Господарського суду Одеської області від 16.02.2021 у справі №916/3173/20 та постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 у справі №916/3173/20, а також у рішеннях Господарського суду Одеської області від 15.02.2021 у справі №916/3373/20, від 02.06.2021 у справі №916/206/21, від 02.06.2021 у справі №916/550/21.
Позивачем не надано до суду доказів понесення ним збитків саме у зв'язку з простроченням сплати відповідачем за надані послуги за договором.
Відповідачем до подачі позову частково оплачено позивачу за надані послуги 99952,41 грн., також з матеріалів справи вбачається, що відповідачем частково сплачено позивачу 216785,75 грн. основного боргу після звернення позивача до суду з даним позовом.
При вирішенні питання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання зобов'язань, оцінивши тяжкий фінансовий стан відповідача (підтверджується звітом про фінансові результати за 2020 рік, наказом №469 від 20.12.2019 про зміну істотних умов праці, наказом №500 від 31.12.2019 про скасування надбавок за виконання особливо важливої роботи на термін її виконання, наказом №501 від 31.12.2019 про скасування надбавок за високі досягнення у праці та особливий характер роботи, наказом №503 від 31.12.2019 про заходи щодо подолання фінансової кризи ДП «МТП «Чорноморськ», наказом №505 від 31.12.2019 про заходи щодо подолання фінансової кризи ДП «МТП «Чорноморськ», розшифровкою дебіторської заборгованості станом на 31.01.2021), враховуючи не надання позивачем доказів завдання йому збитків саме внаслідок дії відповідача у визначених у цій справі правовідносинах, а також дослідивши інтереси сторін, які заслуговують на увагу, виходячи із принципу збалансованості інтересів обох сторін, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, яку належить стягнути з відповідача, навпіл, а саме: до 576076,52 грн.
Відповідачем заявлено суду про застосування позовної давності щодо заявленої позивачем до стягнення пені.
Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
У відповідності до вимог ч.1, п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до вимог ч.ч. 3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно з п.12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Господарський суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення пені, оскільки вони спростовуються вищенаведеними положеннями п.12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, згідно з якими на момент звернення позивача до суду в частині стягнення пені строки позовної давності за такими вимогами були продовжені на період продовженого карантину та відповідно не сплили.
Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат слід зазначити наступне.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних на суму 311650,28 грн. та інфляційних втрат на суму 350100,88 грн., господарським судом встановлено вірність цих розрахунків та відповідність вимогам чинного законодавства.
З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог в частині стягнення з відповідача 12917126,33 грн. основного боргу, 576076,52 грн. пені, 350100,88 грн. інфляційних втрат та 311650,28 грн. 3% річних; в решті позову судом відмовляється.
Іншого сторонами не доведено.
Інші наявні в матеріалах справи докази вищевикладених висновків суду не спростовують.
За таких обставин господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ч.9 ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) задовольнити частково.
2.Стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул., Праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 01125672) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 38728418) 12917126 /дванадцять мільйонів дев'ятсот сімнадцять тисяч сто двадцять шість/ грн. 33 коп. основного боргу, 576076 /п'ятсот сімдесят шість тисяч сімдесят шість/ грн. 52 коп. пені, 350100 /триста п'ятдесят тисяч сто/ грн. 88 коп. інфляційних втрат, 311650 /триста одинадцять тисяч шістсот п'ятдесят/ грн. 28 коп. 3% річних та 220965 /двісті двадцять тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять/ грн. 45 коп. судового збору.
3.В решті позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст складено 20 липня 2021 р.
Суддя Ю.С. Бездоля