вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" липня 2021 р. Справа№ 910/485/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Скрипки І.М.
Михальської Ю.Б.
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"
на рішення
Господарського суду м. Києва
від 24.03.2021
у справі № 910/485/21 (суддя Пінчук В.І.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ"
про стягнення 136 318, 61 грн.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
Приватне акціонерне товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ" про стягнення 128 700,00 грн. страхового відшкодування пошкодження транспортного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), 2 976, 83 інфляційних втрат, 3 713, 31 грн. пеня, 928, 47 грн. 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором добровільного страхування наземного транспорту № 28-0111-19-00133 від 13.12.2019.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 у справі № 910/485/21 у позові відмовлено повністю.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивач всупереч вимогам ст. 74 ГПК України не надав суду доказів того, що водій автомобіля "Hyundai " ( д.н. НОМЕР_1 ) - ОСОБА_1 є винною особою у дорожньо - транспортній пригоді, яка трапилась 17.05.2020 р. у м. Києві на вул. Володимира Брожка, Грінченко.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" зввернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що відповідно доп. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на який посилається суд в оскаржуваному рішенні, зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. До зазначеної заяви відповідно до п. 35.2. ст. 35 вказаного Закону надаються документи, зазначені у переліку.
Одночасно апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що у зазначеному переліку, визначних ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відсутній такий документ, як постанова суду про притягнення до відповідальності винної в ДТП особи.
Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що в матеріалах справи наявна довідка № 3020143335643498 Управління патрульної поліції в місті Києві від 15 червня 2020 року за вихідним № 2-772/41/11/5-2020, з якої вбачається, що 17травня 2020року о 19 годині 01 хвилина сталася дорожньо-транспортна пригода у м. Києві на вул. Володимира Брожка, Грінченко за участю транспортного засобу "Hyundai Elantra" державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу «Аudi Q5» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 . Відповідно до розділу IV вказаної довідки зазначено, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 пункту 16.6 Правил дорожнього руху. За фактом правопорушень, які призвели до ДТП складено адміністративний протокол № ДПР 18413251 за статтею 124 КУпАП. Матеріали ДТП направлено до Голосіївського районного суду.
Також апелянт вважає за необхідне звернути увагу суду апеляційної інстанції про те, що постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у справі № 752/11627/20 від 09.07.2020 було надано помилково замість постанови Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 752/10123/20 від 16 червня 2020 року (де учасника ДТП є вищезазначені транспортні засоби), оскільки ОСОБА_1 вчинив 2 адміністративних правопорушення, адміністративні протоколи по яких було направлено до одного і того ж Голосіївського районного суду м. Києва ("що підтверджується довідкою судової влади).
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, відповідач подав відзив, у якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Одночасно позивач зазначає, що в силу пункту 3 статті 269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
На переконання відповідача, надані додатково апелянтом до апеляційної скарги докази, які не були подані до суду першої інстанції не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції відповідно до п.3 ст. 269 ГПК України, оскільки апелянтом жодним чином не підтверджено неможливість їх подання до суду першої інстанції та не обґрунтовано (недоведено) об'єктивності причин, які перешкоджали позивачу їх надати суду першої інстанції.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
13.12.2019 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (страховик) та ТОВ «Грантекс» (страхувальник) був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0111-19-00133, яким застраховано транспортний засіб «Audi Q5», державний реєстраційний № НОМЕР_3 .
17.05.2020 р. у м. Києві на вул. Володимира Брожка, Грінченка ( згідно довідки патрульної поліції ) сталася дорожньо - транспортна пригода, внаслідок якої відбулося зіткнення автомобіля " Audi Q5 " ( д.н. НОМЕР_3 ) під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля "Hyundai Elantra" ( д.н. НОМЕР_1 ) під керуванням водія ОСОБА_1 .
Згідно довідки Національної поліції України про дорожньо - транспортну пригоду № 3020143335643498 дорожньо - транспортна пригода відбулась 17.05.2020 р. о 19 год. 01 хв. у м. Києві на вул. Володимира Брожка, Грінченка внаслідок порушення ОСОБА_1 п.16.6 ПДР. За фактом порушень складено адміністративний протокол ДПР 18413251 за статтею 124КУпАП України, матеріали ДТП направлено до Голосіївського суду міста Києва.
19.05.2020 страхувальник звернувся до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
Загальна вартість запчастин та ремонтних робіт для проведення відновлювального ремонту автомобіля "Audi Q5" № кузова НОМЕР_4 д.н. НОМЕР_3 , в результаті його пошкодження при ДТП відповідно до акту виконаних робіт № 0000053849 від 12.06.2020 складеного ДП «Ауді Центр Віпос» склала 138 866, 72 грн.
Позивачем 17.06.2020 розраховано суму страхового відшкодування та як вбачається зі страхового акту № ДККВ-71210 від 17.06.2020р. визначено страхове відшкодування у розмірі 134 366, 72 грн., яке сплачено страховику платіжним дорученням № 15287 від 17.06.2020 повністю.
З матеріалів справи вбачається, що на час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як особи, що на законних підставах експлуатувала автомобіль "Hyundai Elantra", державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ" на підставі полісу серії АО № 004172625. Згідно зазначеного полісу страхова сума (ліміт) складає 130 000, 00 грн., франшиза 1 300, 00 грн.
Отже, Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ" є особою, на яку вказаним полісом покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації вищевказаного автомобіля "Hyundai", д.н. НОМЕР_1 на момент ДТП.
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 16.06.2020 у справі № 752/10123/20 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП на накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. Зазначена постанова додана апелянтом до апеляційної скарги замість помилково поданої до суду першої інстанції постанови № 752/11627/20 від 09.07.2020.
06.07.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування у розмірі 134 366, 72 грн., яка була отримана останнім 09.07.2020, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення та залишена відповідачем без задоволення.
Позивач звернувся до суду про примусове стягнення з відповідача страхового відшкодування та просить суд, враховуючи розмір страхового ліміту за полісом серії АО № 004172625, стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 128 700,00 грн., а також пеню в розмірі 3 713, 31 грн., інфляційні втрати - 2976, 83 грн. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 928, 47 грн.
Після порушення провадження Господарським судом м. Києва 18.01.2021 провадження у справі № 910/485/21, відповідачем було сплачено частково грошові кошти у розмірі 5000,00 грн.
19.02.2021 позивачем до суду першої інстанції було подано заяву про зменшення позовних вимог в частині страхового відшкодування на 5000, 00 грн., враховуючи часткову оплату, а саме стягнути з відповідача 123 700,00 грн. страхового відшкодування, пеню в розмірі 3 713, 31 грн., інфляційні втрати - 2976, 83 грн. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 928, 47 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Згідно п. 3 статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
В ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №910/12500/17).
Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв'язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.
Якщо дії третьої особи, якими страхувальнику спричинені збитки, є страховим випадком, то у такого потерпілого (страхувальника за договором страхування) є дві можливості відшкодування шкоди: за рахунок безпосереднього заподіювача шкоди; за рахунок страховика шляхом отримання страхового відшкодування. Право вибору належить самому потерпілому.
Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.
Таким чином, правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі є суброгацією.
Частинами 1 та 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно з підпунктом 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Враховуючи виплату позивачем своєму страхувальнику страхового відшкодування, розмір якого визначено на підставі акту огляду пошкодженого транспортного засобу від 18.05.2020, акту виконаних робіт № 0000053849 від 12.06.2020, який виставлено Дочірнім підприємством «Ауді Центр віпос», що є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, колегія приходить до висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування, передбаченого полісом № АО 004172625 (130000,00грн. - 1300 грн. франшиза - 5000,00 грн. сплачені відповідачем кошти) у розмірі 123 700,00 грн.
Позивач також просив стягнути з відповідача 2 976, 83 грн. інфляційних втрат, 928, 47 грн. 3 % річних, 3 713, 31 грн. пені нарахованих за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 010.10.2020 до 05.01.2021 р.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 992 ЦК України передбачено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 36.5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки, правовідносини, в яких страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням, а правовідносини з відшкодування шкоди в порядку суброгації, які склалися між сторонами у справі, також є грошовим зобов'язанням, то відповідач отримавши вимогу позивача 09.07.2020 та не виплативши суму страхового відшкодування у визначений строк, допустив прострочення виконання грошового зобов'язання.
У постанові ВСУ від 01.06.2016 р. у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, який підтримала Велика Палата ВС у справі № 910/10156/17, що стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду (постанова від 07.03.2018 р. у справі № 910/3855/17), ч. 2 статті 625 ЦК України застосовується у спорах, які виникають з договорів страхування.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 976, 83 грн. інфляційних втрат, 928, 47 грн. 3 % річних, 3 713, 31 грн. пені, нарахованих за період прострочення виконання грошового зобов'язання, тож вимоги позову, як обґрунтовані, підлягають задоволенню також у цій частині.
Позивачем також заявлено про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. 00 коп., на підтвердження надано копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 1 від 05.11.2018, акт виконаних робіт від 05.01.2021, платіжне доручення № 3363 від 05.01.2001 про надання правової допомоги по дог.№1 від 05.01.2018 зг. додат. 4 від 09.09.2020.
Враховуючи обсяг виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), надані позивачем та відповідачем докази на підтвердження факту понесення останніми витрат, а також співмірність ціни позову із розміром гонорару адвоката, суд апеляційної інстанції з урахуванням положень статті 126 ГПК України, відшкодовує сторонам витрати, пов'язані з правничою допомогою адвокатів пропорційно задоволеним вимогам.
Колегія не приймає до уваги заперечення відповідача щодо надання позивачем доказів до суду апеляційної інстанції з порушенням ч. 3 ст. 269 ГПК України, оскільки у даному випадку до суду першої інстанції в підтвердження вини водія ОСОБА_1 у скоєнні ДТП позивачем було подано довідку № 3020143335643498 Управління патрульної поліції в місті Києві від 15 червня 2020 року за вихідним № 2-772/41/11/5-2020. З зазначеної довідки вбачається, що 17травня 2020року о 19 годині 01 хвилина сталася дорожньо-транспортна пригода у м. Києві на вул. Володимира Брожка, Грінченко сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Hyndai Elantra" державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу «Аudi Q5» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 . Крім того, у довідці зазначено, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 пункту 16.6 Правил дорожнього руху. За фактом правопорушень, які призвели до ДТП складено адміністративний протокол № ДПР 18413251 за статтею 124 КУпАП. Матеріали ДТП направлено до Голосіївського районного суду.
Також позивачем було подано копію постанови Голосіївського районного суду міста Києва у справі № 752/11627/20 про притягнення особи-1 до відповідальності за адміністративним правопорушенням за ст. 124 КУпАП. Як зазначив апелянт в апеляційній скарзі, зазначена постанова була надана помилково замість постанови Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 752/10123/20 від 16 червня 2020 року (де учасника ДТП є вищезазначені транспортні засоби), оскільки ОСОБА_1 вчинив 2 адміністративних правопорушення, адміністративні протоколи по яких було направлено до одного і того ж Голосіївського районного суду м. Києва.
Враховуючи надання позивачем довідки № 3020143335643498 Управління патрульної поліції в місті Києві від 15 червня 2020 року суд першої інстанції не позбавлений права з власної ініціативи витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу (ч. 6 ст. 91 ГПК України), а саме постанови Голосіївського районного суду міста Києва щодо водія ОСОБА_1 згідно довідки № 3020143335643498 про дорожньо-транспортну пригоду Управління патрульної поліції в місті Києві, яка сталася 17.05.2020 о 19:01.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до п. 2, ч. 1, ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Частиною 1 статті 277 ГПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, найшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, рішення суду першої інстанції ухвалено при нез'ясуванні обставин, що мають значення для справи (щодо наявності у відповідача обов'язку перед позивачем щодо відшкодування заявленої до стягнення суми виплаченого страхового відшкодування), за недоведеності обставин, що мають значення для справи, як суд першої інстанції визнав встановленими (щодо відсутності у відповідача підстав невиконання цього обов'язку), висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, а також при ухваленні рішення судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права щодо визначення обов'язку особи відповідати за цивільними зобов'язаннями, у зв'язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 ст. 277 ГПК України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про задоволення позову повністю з наведених у даній постанові підстав.
Судові витрати.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 14 ст. 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За результатами розгляду справи, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2270, 00 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 3405,00 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, підлягають відшкодуванню відповідачем.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 269, 270 пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на рішення Господарського суду м. Києва від 24.03.2021 у справі № 910/485/21 задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 у справі № 910/485/21 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позовні вимоги задовольнити повністю
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ" (04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, 4,корпус 6А, ЄДРПОУ 32404600) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м.Київ, вул. Федорова Івана, 32 літ А, ЄДРПОУ 30859524) 123700, 00 грн. страхового відшкодування, 2 976, 83 грн. інфляційних втрат, 3 713, 31 грн. пені, 928, 47 грн. - 3% річних, 3000, 00 витрат на професійну правничу допомогу, 2270, 00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 3405, 00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Видати наказ.
Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали справи № 910/485/21 повернути до Господарського суду м.Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 20.07.2021.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді І.М. Скрипка
Ю.Б. Михальська