Справа № 536/598/21
Провадження № 4-с/536/5/21
05 липня 2021 року м. Кременчук
Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:
судді: Колотієвського О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання: Пасєчніковій В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці матеріали скарги ОСОБА_1 на рішення державного виконавця Кременчуцького районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління МЮ (м. Суми) - Бакуліної Алли Вікторівни - щодо визнання неправомірними дії державного виконавця в частині накладення арешту на зарплатний рахунок,
Скарга обґрунтована зокрема тим, що у провадженні Кременчуцького районного відділу ДВС перебуває зведене виконавче провадження АСВП №62403203, до якого входять виконавчі провадження №34735146 №59818103 щодо стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей з ОСОБА_1 .
На даний момент він є найманим працівником ФОП ОСОБА_2 та отримує заробітну плату.
Згідно постанови державного виконавця Кременчуцького РВ ДВС по вказаним виконавчим провадженням його роботодавцем ФОП ОСОБА_2 проводиться відрахування аліментів з його заробітної плати на кожного з трьох дітей по 1197,50 грн у розмірі не менше встановленого мінімального розміру аліментів на одну дитину.
Решта заробітної плати, яка залишилась після відрахування, перераховується роботодавцем на його рахунок, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570).
Єдиним його доходом є заробітна плата. Інших доходів він не отримує, що підтверджується довідкою з Державної податкової служби.
У січні 2021 року йому стало відомо про те, що на його зарплатний рахунок, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» було накладено арешт, що унеможливило використання ним заробітної плати, яка залишається після відрахування аліментів на утримання дітей.
В результаті зазначених дій він фактично позбавлений права на оплату праці та будь-яких засобів до існування, адже не можу зняти з картки залишок своєї заробітної плати.
20.03.2021 року він звернувся до Кременчуцького РВ ДВС із заявою про зняття арешту з рахунку.
Листом від 30.03.2021 року №9262 йому було відмовлено у знятті арешту.
Вважає, що відмова у знятті арешту з рахунку, на який здійснюється виплата заробітної плати є неправомірною.
На підставі вищевикладеного просив суд ухвалити рішення, яким:
- визнати неправомірними дії державного виконавця Кременчуцького районного відділу Державної виконавчої служби в частині накладення арешту на зарплатний рахунок ОСОБА_1 номер НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 13857561), на який здійснюється виплата заробітної плати.
- зняти арешт з зарплатного рахунку НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 13857561), що призначений для зарахування та отримання ОСОБА_1 заробітної плати.
04.06.2021 року на адресу суду від виконавчої служби надійшов відзив на скаргу, який обґрунтований зокрема тим, що заявник у своїй скарзі стверджує, що рахунок, з коштів на якому скаржник просить зняти обтяження, є рахунком із спеціальним режимом використання, а саме зарплатним, відповідно, кошти на ньому не підлягають арешту. Дана обставина не відповідає дійсності, оскільки згідно довідки АТ “КБ Приват Банк”, даний рахунок є таким, на який боржник отримує зарплатні виплати. Окремим реченням банком зазначена примітка “Також, на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ)”. Отже, такий рахунок не є рахунком із спеціальним режимом використання, а саме зарплатним, а відповідно, твердження скаржника не відповідають дійсності та з урахуванням цього скарга не може бути задоволена.
Законом України “Про виконавче провадження” передбачено вичерпний перелік обставин, які зобов'язують державного виконавця зняти арешт з майна (коштів) або його частини (ст. 40, 59 Закону України “Про виконавче провадження”). Так, згідно п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України “Про виконавче провадження”:
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є - отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
На виконання даної вимоги держвиконавцем винесено постанову про арештів коштів на рахунках боржника, частина перша якої звучить так: «Накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику.»
Отже, скаржником не доведено, що його рахунок є рахунком зі спеціальним режимом, а тому скарга задоволенню не підлягає.
Скаржник та його адвокат в судове засідання не з'явилися. Надали суду заяви про розгляд скарги без їх участі.
Державний виконавець в судове засідання не з'явився. Надав суду заяву про розгляд скарги без його участі.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить наступного висновку.
Так, судом встановлено, що у провадженні Кременчуцького районного відділу ДВС перебуває зведене виконавче провадження АСВП №62403203, до якого входять виконавчі провадження №34735146 №59818103 щодо стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей з ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 є найманим працівником ФОП ОСОБА_2 та отримує заробітну плату.
Згідно постанови державного виконавця Кременчуцького РВ ДВС по вказаним виконавчим провадженням його роботодавцем ФОП ОСОБА_2 проводиться відрахування аліментів з його заробітної плати на кожного з трьох дітей по 1197,50 грн у розмірі не менше встановленого мінімального розміру аліментів на одну дитину.
Решта заробітної плати, яка залишилась після відрахування, перераховується роботодавцем на його рахунок, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570).
Єдиним його доходом є заробітна плата. Інших доходів він не отримує, що підтверджується довідкою з Державної податкової служби.
У січні 2021 року йому стало відомо про те, що на його зарплатний рахунок, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» було накладено арешт, що унеможливило використання ним заробітної плати, яка залишається після відрахування аліментів на утримання дітей.
Скаржник вважав, що такий рахунок є рахунком зі спеціальним режимом, а тому на нього не може бути накладено арешт, та з якого слід його зняти. З таким твердженням не може погодитися суд з огляду на наступне.
За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Статтею 56 Закону № 1404-VIII передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Пунктом 2 частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов'язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону № 1404-VIII встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII.
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону № 1404-VIII).
Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.
Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу.
Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-535цс15.
Велика Палата Верховного Суду від зазначеного висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах не відступала.
Так, згідно довідки АТ “КБ Приват Банк”, даний рахунок є таким, на який боржник отримує зарплатні виплати. Окремим реченням банком зазначена примітка “Також, на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ)”.
Державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів на рахунках боржника, частина перша якої звучить так: «Накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику.»
Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.
За таких обставин, рахунок скаржника не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено, кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат тощо), та набули статусу вкладу.
Зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. Також арешт може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.
Таких же висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20).
Статтею 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.
Отже, арешт на рахунок боржника не унеможливлює отримання заробітної плати ним, за його бажанням, готівкою через касу роботодавця або поштовими переказами на вказаний ним рахунок (адресу), а тому висновок судів про те, що накладення арешту на грошові кошти боржника порушує його право на отримання заробітної плати є необґрунтованим.
Аналогічні висновки містяться в постанові ВС по справі 756/1927/16 від 03 лютого 2021 року.
Відповідно до ч.3 ст.451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Керуючись ст. ст. 447-451 ЦПК України , Законом України «Про виконавче провадження», суд,
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення державного виконавця Кременчуцького районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління МЮ (м. Суми) - Бакуліної Алли Вікторівни - щодо визнання неправомірними дії державного виконавця в частині накладення арешту на зарплатний рахунок - відмовити.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду через Кременчуцький районний суд Полтавської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги на ухвалу суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяО. О. Колотієвський