КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/1952/21
Провадження № 2/552/1066/21
20.07.2021 року Київський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого судді - Шаповал Т.В.,
при секретарі - Дубовик І.О.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику осіб цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Експрес Вантаж» про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Експрес Вантаж» про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Посилаючись на те, що 25.02.2021 року він у зв'язку з не виплатою йому заробітної плати відповідачем, за період з 01.01.2021 по 25.02.2021 року, за угодою сторін, на підставі наказу від 197-п від 24.02.2021 був звільнений з ТОВ «Експрес Вантаж» на підставі п.1 ст.36 КЗпП України. Зазначив, що він неодноразово звертався до керівництва ТОВ «Експрес Вантаж» щодо виплати йому невиплаченої заробітної плати та проведення кінцевих розрахунків, в тому числі і виплату компенсації за невикористану основну щорічну відпустку, але до цього часу йому не проведено виплату належної йому заробітної плати та не проведено кінцеві взаєморозрахунки.
Просила суд стягнути з відповідача на його користь невиплачену заробітну плату у розмірі 23 508 грн. 66 коп., компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку, середній заробіток за період з 25.02.2021 по дату проведення фактичного розрахунку виходячи з середньоденного розрахунку заробітної плати - 748,80 грн..
Ухвалою від 05 травня 2021 року відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
10.06.2021 року до суду від відповідача ТОВ «Експрес Вантаж» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що підприємство перебуває у складному становищі через пандемію Ковід 19, у підприємства були відсутні закази, прибутку не було, а тому утворилась заборгованість по заробітній платі. Відповідно до розрахункового листа за лютий 2021 року перед ОСОБА_1 була заборгованість у розмірі 23509,16 грн.. Зазначив, що 16.04.2021 року позивачу було виплачено 5000 грн., а тому основна заборгованість підприємства зменшилась на 5000 грн.. У подальшому ОСОБА_1 04.06.2021 року була виплачена заробітна плата у розмірі 8000 грн., а тому заборгованість становить 10509,16 грн.. Також зазначив, що витрати на правничу допомогу у розмірі 40000 грн. є завищеною. Просив суд позов задовольнити частково, визнав основну суму заборгованості станом на 08.06.2021 року у розмірі 10509,16 грн., просив не нараховувати середню заробітну плату за час затримки у зв'язку з тим, що підприємство фактично не працювало, баланс на 1 півріччя негативний. Також просили витрати на правничу допомогу задовольнити частково у розмірі 3000 грн., так як справа є незначної складності, розглядається в спрощеному провадженні.
06.07.2021 року до суду від відповідача ТОВ «Експрес Вантаж» надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких зазначив, що вони сплатили основну суму заборгованості 10509,16 грн., а тому заборгованість підприємства перед позивачем відсутня.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував з відповідачем в трудових відносинах.
На підставі п.1 ст.36 КЗпП України ОСОБА_1 звільнений 25.02.2021 року з ТОВ «Експрес Вантаж» згідно з наказом № 197-П від 24 лютого 2021 року.
Відповідно до ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши під час розгляду справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку під час звільнення, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Аналіз наведених норм матеріального права свідчить, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України № 6-144цс13 від 29 січня 2014 року.
Як встановлено судом, відповідач заробітну плату в порушення норм ст. 116 КЗпП України позивачу в день звільнення не виплатив.
На час вирішення справи судом заборгованість по виплаті заборгованості по заробітній платі відповідачем погашена у повному обсязі.
Згідно довідки про середню заробітну плату ОСОБА_1 , встановлено, що середньоденна заробітна плата позивача становить 768,51 грн..
Періодом затримки розрахунку при звільненні є період з 26 лютого 2021 року по 01 липня 2021 року - 87 робочих днів.
Середній заробіток за цей період складає: 87 робочих днів x 768,51 грн. = 66860, 37 грн..
Вирішуючи клопотання відповідача про зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд виходить з наступного.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (пункт 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц).
Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16).
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц):
розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Суд вважає за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, з огляду на таке:
заборгованість по заробітній платі перед позивачем виникла через скрутне матеріальне становище підприємства, що підтверджується фінансовою звітністю малого підприємства за 1 квартал 2021 року,
ТОВ «Експрес Вантаж» на час розгляду справи повністю погасило заборгованість перед позивачем;
позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості більше, ніж через 2 місяці після звільнення - 20 квітня 2021 року. На час його звернення до суду заборгованість по зарплаті відповідачем вже була частково погашена. А саме: 16 квітня 2021 року відповідачем позивачу була виплачена частина заборгованості в розмірі 5000 грн., що не було відображено у позовній заяві;
на час розгляду справи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (66860, 37 грн.) значно перевищує розмір заборгованості по заробітній платі (23508,66 грн.).
З огляду на вказані обставини суд вважає справедливим, пропорційним, таким, що відповідатиме обставинам справи визначення розміру відповідальності відповідача у сумі 20000,00 грн. за час затримки розрахунку при звільненні.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що із відповідача на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 20000 грн..
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У ЦПК України визначено види судових витрат.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн. позивачем надано квитанцію №1404/6 від 14.04.2021 року, акт прийому - передачі від 20.04.2021 року.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076 -VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо,
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Суд приймає до уваги положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню.
Суд, враховуючи обґрунтованість розміру понесених витрат, а також критерії розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи, складність даної справи та ціну позову в ній, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, приходить до висновку, що витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у розмірі 3000 грн., оскільки саме на цю суму підтверджується доказами надання адвокатом правничих послуг у справі .
Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3000 грн. на правничу допомогу та 908 грн. сплаченого судового збору.
Керуючись ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Експрес Вантаж» про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерс Вантаж» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 20 000 грн., 3000 грн. правничої допомоги та судовий збір у розмірі 908 грн., а всього 23908 грн..
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ;
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес Вантаж», місцезнаходження: м. Полтава, провулок Індустріальний,27а, код ЄДРПОУ 42636124.
Повний текст рішення виготовлено 20.07.2021 року.
Суддя Т.В.Шаповал