Справа № 524/3958/21
Провадження № 2/524/2758/21
08.07.2021 року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі
головуючого судді Кривич Ж.О.,
секретаря судового засідання Швець Д.С.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання трудових відносин припиненими
Позивач звернулася до суду із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання трудових відносин припиненими.
В обґрунтування позову зазначає, що вона перебуває у трудових відносинах з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 з 15.03.2012 року, що підтверджується трудовим договором від 15.03.2012 року. Вона працювала барменом. У липні 2014 року кафе, у якому вона працювала зачинилось, проте трудовий договір з нею розірвано не було, у зв'язку з чим вона не може працевлаштуватись.
Просить суд припинити трудові відносини між нею та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП.
Ухвалою судді від 11.05.2021 року у справі відкрито провадження.
Ухвалою суду від 25.05.2021 року здійснено виклик відповідача через оголошення на веб-сайті судової влади України.
Позивач та її представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечували; просила розгляд справи проводити без їх участі.
Відповідач Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про дату розгляду справи повідомлявся належним чином, письмово про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов суду не направив.
Представник Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості у судове засідання не з'явився, про дату розгляду справи повідомлявся належним чином, на адресу суду направив заяву про розгляд справи проводити без його участі.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Частиною 4 ст. 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 18.04.2016 року перебуває у трудових відносинах з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 з 15.03.2012 року, що підтверджується трудовим договором від 15.03.2012 року (а.с. 7). Вона працювала барменом. Договір укладений між сторонами на невизначений час.
У липні 2014 року кафе, у якому позивач працювала зачинилось, проте трудовий договір з нею розірвано не було.
20.08.2014 року та 02.04.2021 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача з письмовою заявою про звільнення за власним бажанням (а.с. 8, 9).
Відповідач на зв'язок не виходить; похивач не має можливості працевлаштуватись.
Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно статей 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Відповідно до статті 3 КЗпП до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається зКЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Стаття 36 КЗпП України визначає підстави припинення трудового договору якими, крім іншого, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41).
Так, згідно ч. 1ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Трудовий договір припиняється тільки за наявності підстав для його припинення. Підставою припинення договору є юридичний факт або сукупність юридичних фактів, закріплених у законі та необхідних для припинення трудового договору. Вони поділяються на два види: 1) дії (життєві ситуації, що відбуваються за волею людей; вольові акти їх поведінки) сторін трудового договору або осіб, які не є його сторонами; 2) події (життєві обставини, настання яких не залежить від волі та свідомості людей: закінчення строку трудового договору; смерть працівника або роботодавця - фізичної особи тощо).
У законодавстві про працю України встановлено вичерпний перелік підстав розірвання трудового договору з метою охорони трудових прав громадян. Так, підстави припинення трудового договору окреслені у ст. 36 та інших статтях КЗпП України й залежно від того, хто є ініціатором припинення трудового договору, підстави поділяються на такі групи:
- припинення трудового договору за спільною (взаємною) ініціативою сторін трудового договору (наприклад, угода сторін, закінчення строку);
- розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39 КЗпП України);
- розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця (статті 40, 41 КЗпП України);
- розірвання трудового договору з ініціативи осіб, які не є його стороною (третіх осіб) (пункти 3,7 ст. 36, ст. 45 КЗпП України та ін.).
Отже, розірвання трудового договору стосується лише випадків, коли трудовий договір припиняється з ініціативи будь-якої з його сторін.
За будь-яких умов припинення трудового договору є правомірним за одночасної наявності таких умов: 1) передбаченої законодавством підстави припинення трудового договору; 2) дотримання порядку звільнення; 3) юридичного факту припинення трудового договору (наказу чи розпорядження роботодавця, заяви працівника, відповідного документа особи, уповноваженої вимагати розірвання договору).
Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
З відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений нею судовий збір в розмірі 908 грн 00 коп.
На підставі викладеного, відповідно до статей 263-265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Припинити трудові відносини між ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 грн 00 коп.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Полтавського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Дата складення повного судового рішення - 13.07.2021 року.
Суддя Ж.О. Кривич