Справа № 369/7980/20
Провадження №1-кс/369/108/21
16.07.2021 року м. Київ
Слідчий суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту з майна в рамках кримінального провадження №12015110200003430 від 10.09.2015 року, -
01.07.2020 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту з майна в рамках кримінального провадження №12015110200003430 від 10.09.2015 року.
Свої вимоги заявник обґрунтовував тим, що ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.07.2016 року по справі № 369/6006/16-к, провадження №1-кс/369/1334/16 було накладено арешт на земельну ділянку 3222482401:01:007:5041 площею 0,06 га, за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_4 .
Як зазначає в клопотанні адвокат ОСОБА_3 оскільки досудове розслідування триває з 2015 року, жодній особі не повідомлено про підозру, тому відсутні підстави для подальшого арешту земельної ділянки у даному кримінальному провадженні та відпала потреба в даному арешті.
Враховуючи вищевикладене адвокат ОСОБА_3 просив слідчого суддю скасувати арешт накладений на земельну ділянку 3222482401:01:007:5041 площею 0,06 га, за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_4 .
У судове засідання адвокат ОСОБА_3 не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. 16.07.2021 року до канцелярії суду подав заяву, в якій просив розгляд клопотання проводити без його участі.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що провадженні СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП перебуває кримінальне провадження №12015110200003430 від 10.09.2015 року.
Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.07.2016 року по справі № 369/6006/16-к, провадження №1-кс/369/1334/16 було накладено арешт на земельну ділянку 3222482401:01:007:5041 площею 0,06 га, за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_4 .
Згідно вимог ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
З огляду на приписи п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, згідно з якими до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слід зазначити, що подальший арешт майна за відсутністю передбачених для цього підстав може порушити право заявника на вільне використання належного йому майна, що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Баландіна проти України, «Батрак проти України», «Панов проти України»).
Тому слідчий суддя вважає, що при зазначених обставинах, під час звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна відповідно до ст. 170, 174 КПК України, майно зазначене у клопотанні не є належним об'єктом заходів забезпечення кримінального провадження. З поданих заявником доказів вбачається, що в матеріалах кримінального провадження в рамках якого накладено арешт відсутня об'єктивна необхідність в подальшому застосуванні заходів забезпечення у вигляді арешту на земельну ділянку.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).
З огляду на викладене та враховуючи той факт, що з наданих матеріалів кримінального провадження не вбачається потреби досудового розслідування, які виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, яка володіє вказаним майном на законних підставах. Також слідчий суддя бере до уваги той факт, що досудове слідство по вказаному кримінальному провадженню триває з 2015 року та арешт на вказане майно було накладено 04.07.2016 року, що свідчить про тривале та необґрунтоване обмеження законних прав власника майна. Розумність та співрозмірність обмеження права власності законного власника суперечить завданням кримінального провадження. Зазначений захід забезпечення кримінального провадження порушує права ОСОБА_4 , оскільки призводить до надмірного обмеження прав, тому арешт підлягає скасуванню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 174 КПК України, -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту з майна в рамках кримінального провадження №12015110200003430 від 10.09.2015 року, - задовольнити.
Арешт з накладений ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.07.2016 року по справі № 369/6006/16-к, провадження №1-кс/369/1334/16 на земельну ділянку 3222482401:01:007:5041 площею 0,06 га, за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_4 . - скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1