Справа №:757/29842/21-ц
Провадження №: 2/755/5963/21
"19" липня 2021 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Виниченко Л.М., вивчивши матеріли справи за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Юхименко О.Л. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-
ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до АТ «Альфа-Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Юхименко О.Л. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.06.2021 року цивільну справу № 757/29842/21 передано на розгляд за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Києва.
Вивчивши матеріали справи, встановлено наступне.
Змістом позовних вимог є визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 10.11.2020 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., зареєстрований в реєстрі за № 36238 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Позивачем позов пред'явлено до АТ «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 23494714, яке являється стягувачем у виконавчому провадженні з виконання спірного виконавчого напису та знаходиться за адресою: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, що територіально відноситься до Голосіївського району м. Києва.
Частиною 12 статті 28 ЦПК України передбачено, що позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред'являтися також за місцем його виконання.
З матеріалів позовної заяви убачається, що позивач обираючи підсудність, відповідно положень ч. 12 ст. 28 ЦПК України, звернулася до Печерського районного суду м. Києва за місцем виконання спірного виконавчого напису, оскільки місцем такого виконання вважає місце свого проживання.
Разом з тим, передаючи справу за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Києва, судом було зазначено, що вказана справа має розглядатися за місцем знаходження приватного виконавця.
Вирішуючи питання про прийняття цивільної справи до провадження суд враховує положення чинного законодавства, виходячи з наступного.
Згідно положень п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів - виконавчих написів нотаріусів.
За змістом ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», яка має назву «Місце виконання рішення», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Отже, законодавець пов'язує місце виконання виконавчого документа з місцем вчинення виконавчих дій щодо конкретного боржника.
За вимогами ч. 3 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження», про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Накладення арешту і вилучення майна (коштів) боржника передбачено ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», якою серед іншого визначено, що про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Відповідно положень ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку.
Так, до позовної заяви додано копію постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко О.Л. про відкриття виконавчого провадження № 63904243 з примусового виконання виконавчого напису № 36238 від 10.11.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості.
В свою чергу в матеріалах справи відсутні докази того, що на території Дніпровського району м. Києва проводяться будь які виконавчі дії в межах виконавчого провадження № 63904243 з примусового виконання виконавчого напису № 36238 від 10.11.2020 року.
Аналіз норм діючого законодавства дає підстави для висновку, що юридичну адресу (місцезнаходження) приватного виконавця не можна ототожнювати із місцем виконання виконавчого документу, оскільки приватним виконавцем конкретні виконавчі дії стосовно кожного ж боржників вчиняються на території певної адміністративно-територіальної одиниці. Право здійснювати виконання приватним виконавцем виконавчих документів на всій території України за приписами ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» не зумовлює можливість подання позову про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, до будь якого суду з огляду на можливість приватного виконавця вчиняти виконавчі дії по території України, оскільки це у свою чергу буде суперечити встановленим процесуальним законом правилам підсудності.
Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (ст. 125 Конституції України).
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
За вищевказаних умов відсутні підстави вважати, що місцем виконання оспорюваного виконавчого напису нотаріуса є Дніпровський район м. Києва, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів стосовно того, що на території Дніпровського району м. Києва проводяться будь які виконавчі дії в межах виконавчого провадження № 63904243 з примусового виконання виконавчого напису № 36238 від 10.11.2020 року, у тому числі доказів працевлаштування, проживання ОСОБА_1 на території Дніпровського району м. Києва або знаходження будь якого майна та/або грошових коштів боржника, у зв'язку з чим мали б проводитися відповідні виконавчі дії за спірним виконавчим написом, згідно положень Закону України «Про виконавче провадження», а отже відсутні підстави для належного визначення підсудності позову Дніпровському районному суду м. Києва.
При цьому суд також враховує правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 29.10.2020 року у справі № 263/14117/19, відповідно до якої місце виконання рішення та місце прийняття до виконання виконавчих документів уповноваженим виконавцем можуть не співпадати та є відмінними правовими категоріями.
Згідно з нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини» інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Відповідно пункту 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно положень ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Враховуючи викладені обставини та зазначені норми чинного законодавства України встановлено, що справа не підсудна Дніпровському районному суду м. Києва, оскільки виконавчі дії в межах виконавчого провадження № 63904243 на території Дніпровського району м. Києва приватним виконавцем щодо позивача не здійснюються. Також матеріали справи не містять доказів щодо вчинення виконавчих дій за місцем проживання та/або роботи позивача та/або знаходження її майна тощо, у зв'язку з чим цивільну справу слід передати для розгляду за належною підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва за місцем знаходження відповідача АТ «Альфа-Банк».
За наведених обставин, керуючись ст. ст. 19, 27, 28, 31, 260, 353 ЦПК України, -
Цивільну справу № 757/29842/21 (Провадження № 2/755/5963/21) за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Юхименко О.Л. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню передати на розгляд до Голосіївського районного суду м. Києва за підсудністю.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Текст ухвали складено 19 липня 2021 року.
Суддя