Єдиний унікальний номер: 448/579/21
Провадження № 2/448/414/21
15.07.2021 року м.Мостиська
Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючий - суддя Білоус Ю.Б.,
за участю секретаря судового засідання Романченко І.А.,
сторони:
позивачка ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
суть спору: про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,
учасники справи:
позивачка ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
І. Короткий виклад обставин справи:
Громадянка ОСОБА_1 (надалі Позивачка) подала до суду позовну заяву із вимогами до громадянина ОСОБА_2 (надалі Відповідача), про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення такою повноліття.
В обґрунтування позовних вимог, покликається на те, що вона перебувала з відповідачем по справі, у шлюбі, який був зареєстрований 25.02.2012 року у відділі ДРАЦСу Мостиського РУЮ Львівської області за актовим записом №7. У шлюбі в них народилася дитина - дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Наголошує, що у зв'язку з тим, що спільне життя у них не склалося, рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 17.09.2014 року у справі №448/1258/14-ц шлюб між ними було припинено. Після розірвання шлюбу, їхня дитина проживає разом із Позивачкою та перебуває на її повному утриманні, оскільки Відповідач матеріальної допомоги не надає.
Зазначає, що Відповідач інших осіб на утриманні немає, працездатний, а тому має можливість сплачувати аліменти на утримання дитини.
ІІ. Позиція учасників процесу:
Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, покликалась на обставини, що були зазначені в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав частково, згідний сплачувати аліменти, але у сумі меншій від заявлених вимог.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши надані документи і матеріали, на яких ґрунтуються позовні вимоги та доводи сторони відповідача, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову.
ІІІ. Процесуальні дії у справі:
27.05.2021 року постановлено ухвалу про відкриття спрощеного позовного та призначено розгляд даної цивільної справи.
ІV. Обставини справи, встановлені судом:
Сторони з 25.02.2012 року перебували між собою у зареєстрованому шлюбі, за час якого у них народилася одна дитина - дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 17.09.2014 року у справі №448/1258/14-ц шлюб між сторонами було припинено.
Дитина сторін проживає разом з Позивачкою та перебуває на її утриманні, що підтверджується довідкою Мостиської міської ради Яворівського району Львівської області №1277 від 13.05.2021 року.
Відповідач добровільно не надає кошти на утримання дитини, не піклується про її матеріальне забезпечення.
Відповідач офіційно не працевлаштований, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, Витягом з ЄДР юридичний осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а саме: копією рішення Мостиського районного суду Львівської області про розірвання шлюбу від 17.09.2014 року у справі №448/1258/14-ц, копією свідоцтва про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , довідкою про склад сім'ї №1277 від 13.05.2021 року, копією паспорта Позивачки та іншими матеріалами справи.
V. Застосоване судом законодавство:
- завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст.2 ЦПК України).
- кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів (ст.4 ЦПК України).
- відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. (статті 12 і 81);
- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);
- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);
- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);
- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частина 2 статті 89).
Міжнародне законодавство регламентує, що:
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Згідно статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.
Сімейним кодексом України встановлено, що:
Частинами 7, 8 ст.7 Сімейного кодексу України передбачено, що кожна дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Змістом ст.150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той з батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
Згідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частина 3 ст.181 СК України передбачає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
У ст.182 СК України зазначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: - стан здоров'я та матеріальне становище дитини; - стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; - наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; - наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; - доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; - інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Статтями 183 та 184 СК України передбачено способи стягнення аліментів: у частці від заробітку або у твердій грошовій сумі та підстави стягнення аліментів одним із таких способів. Згідно ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Національне законодавство регламентує, що:
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття; сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
VІ. Висновки суду:
Судом враховано матеріальне становище сторін, стан здоров'я та матеріальний стан дитини, ті обставини, що дитина сторін проживає разом з Позивачкою, остання несе витрати по утриманню дитини, забезпечує її лікуванням в разі потреби, займається їх вихованням, що потребує не тільки матеріальних витрат, а й значних моральних зусиль, а Відповідач ухиляється від утримання дитини, а також те, що відповідач є фізично здоровим, на утриманні непрацездатних осіб немає, тощо.
Окрім цього, враховано необхідний та розумний обсяг матеріальних витрат на утримання дитини, що буде забезпечувати її нормальний розвиток, розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та інші обставини, що мають істотне значення, а також рівність обов'язку матері та батька по утриманню дитини.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Одним із принципів цивільного судочинства є змагальність сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та відповідно, несе ризик настання наслідків, пов'язаний із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Ураховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, з огляду на наведені положення закону, виходячи із меж заявлених позовних вимог та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для частково задоволення позову та ухвалення рішення про стягнення з Відповідача на користь Позивачки, на утримання дитини: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів у твердій грошовій сумі, зокрема в розмірі 1500 грн. щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Оскільки Позивачка звернулася із позовом до суду 13.05.2021 року, аліменти на утримання дитини підлягають стягненню саме з цієї дати.
Із зміною матеріального чи сімейного стану платника або одержувача аліментів, або інших обставин, що мають значення, сторони мають право звернутися до суду з відповідною позовною заявою про зміну (зменшення або збільшення) розміру аліментів.
Виходячи з вимог ст.430 ЦПК України, суд вважає, що слід допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.
VIІ. Розподіл судових витрат:
З статті 141 ЦПК України вбачається, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Із статті 5 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення аліментів.
Враховуючи те, що Позивачка звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви, в якій містяться вимоги щодо стягнення аліментів, тому суд вважає, що з Відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі 908 в дохід держави.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 430 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 , в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканки: АДРЕСА_2 , аліменти, в твердій грошовій сумі, на утримання малолітньої дитини - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1500 (однієї тисячі п'ятсот) гривень, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13.05.2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Розмір аліментів підлягає індексації відповідно до закону.
Стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 , у дохід держави судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду, однак з врахуванням п.15.5 розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Львівського апеляційного суду через Мостиський районний суд Львівської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканка: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 19.07.2021року.
Суддя Ю.Б. Білоус
Рішення набрало законної сили «___»___________ 20 р.
Суддя Ю.Б. Білоус