Справа №463/561/21
Провадження №4-с/463/14/21
судового засідання
22 квітня 2021 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Гирич С.В.
за участі секретаря судового засідання Попович Х.І.
в м. Львові
у відкритому судовому засіданні,
розглянувши справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення державного виконавця,
скаржник звернувся до суду із скаргою, в якій просить визнати неправомірною і скасувати постанову головного державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Сидія О.В. про визначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 21 грудня 2020 року у ВП №63382761.
Скаргу мотивує тим, що державним виконавцем Сидієм О.В. в межах даного виконавчого провадження було винесено постанову від 21.12.2020 р. про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні. У вказаній постанові також зазначається, що при проведенні виконавчих дій проведено опис та арешт нерухомого майна належного боржнику, а саме 17/50 частки в будинку АДРЕСА_1 . Вважає такі дії державного виконавця щодо призначення суб'єкта оціночної діяльності з метою подальшої реалізації звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна, який належить йому на праві власності, а також саму постанову про від 21.12.2020 року - незаконними, оскільки законом передбачено черговість визначення майна боржника, на яке може бути звернено стягнення в межах виконавчого провадження, а саме в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів, і лише у разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення (ч. 5 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження»). Що стосується звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна боржника, то таке здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник (ч.1 ст.50 ЗУ «Про виконавче провадження»). Зміст вказаної норми закону вказує на те, що вона спрямована на захист прав громадян на власність і на житло, з тим, щоб уникнути безпідставного позбавлення особи власності, у вигляді нерухомого майна, яке слугує житлом боржника, в разі якщо сума боргу є незначною та може бути погашена за рахунок іншого майна. Однак, всупереч зазначеним положенням закону та конституційним гарантіям права на житло, державний виконавець Личаківського ВДВС у м. Львові ЗМУ МЮ (м. Львів) Сидій О. В., за наявності у мене іншого рухомого майна та періодичних виплат - пенсії, одразу (в першу чергу) на примусове виконання рішення суду про стягнення з мене 48316 грн. майнової шкоди, наклав арешт на належне мені нерухоме майно, в якому я фактично проживаю -17/50 частки в будинку АДРЕСА_1 та призначив суб'єкта оціночної діяльності для встановлення вартості майна з метою подальшої його реалізації. Такі дії виконавця є незаконними, оскільки можуть позбавити його житла, так як зазначений будинок є місцем його з сім'єю постійного проживання. Крім того, сума боргу, який підлягає стягненню, становить 48316 грн., що є значно меншою за вартість частки в будинку, на яке виконавцем накладено арешт з метою подальшої його реалізації. В даному випадку існує неспівмірність між сумою боргу та способом його стягнення.
В судове засідання учасники не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотань про відкладення не подали, а тому суд вважає за можливе здійснити розгляд справи без її участі.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Судом встановлено на виконанні Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебуває виконавче провадження №63382761 з виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова від 29 січня 2020 року у справі №463/2816/19, яким було задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про демонтаж самовільного будівництва та відшкодування збитків. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 48 316 грн. майнової шкоди, заподіяної самочинним будівництвом.
Оскаржуваною постановою державного виконавця Сидієм О.В. в межах даного виконавчого провадження було винесено постанову від 21.12.2020 р. про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.
Як вбачається із скарги, незаконність вказаної постанови скаржник обґрунтовує виключно тим, що така винесена з метою подальшої реалізації - звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна, що порушить його права як власника майна та порушує порядковість звернення стягнення на майно боржника.
Разом з тим, відповідно до положень ч.1 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження», для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.
З аналізу положень ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» та розділу VII ЦПК України, виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, а розгляд питань щодо виконання судового рішення розглядається із врахуванням загальних принципів ЦПК України.
Відповідно до положень ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, з врахуванням принципів цивільного судочинства та положень ч.1 ст.263 ЦПК України,положень ч.1 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження», згідно яких державний виконавець має право на залучення експерта, натомість безпосередньо звернення на вказаний об'єкт нерухомості на час залучення експерта виконавець не накладає, таким чином прав боржника на даному етапі виконавчого провадження жодним чином не порушуються, а тому суд приходить до переконання, що подана скарга є безпідставною та необґрунтованою, жодними доводами та доказами не підтверджена, визначені доводи є передчасними, а тому скарга до задоволення не підлягає. Таким чином, суд приходить до переконання, що скаргу слід відхилити.
Керуючись ст. 259 ЦПК України, суд
в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову головного державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Сидія О.В. про визначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 21 грудня 2020 року у ВП №63382761 - відмовити за безпідставністю.
Дата складення повного тексту судового рішення - 05 травня 2021 року.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду через місцевий суд. Учасник справи якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду згідно ст.354 ЦПК України.
Суддя: Гирич С. В.