ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.07.2021Справа № 910/7019/21
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»
про стягнення 5 951, 44 грн,
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Гарантія» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 5 951, 44 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем в силу положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки відповідальність власника транспортного засобу, водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача, який в свою чергу не повністю відшкодував такий збиток.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2021 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
18.05.2021 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
04.06.2021 від МТСБУ надійшла витребувана судом інформація щодо полісу №АМ8631327.
08.06.2021 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позовних вимог та зазначає, що ним було вираховано із вартості нових замінених деталей коефіцієнт фізичного зносу (1-0,59), який встановлено експертом у звіті позивача та виплачено страхове відшкодування в сумі 27 375, 60 грн. Вказує, що позивачем до позову додано інший акт виконаних робіт, який містить перелік запасних частин, які були у використанні в минулому, хоча з заявою про виплату страхового відшкодування такий акт наданий не був, а був наданий акт, що містить перелік нових запасних частин.
14.06.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечує проти обставин викладених у відзиві та зазначає, що після розмови з представником відповідача, з метою доплати страхового відшкодування було отримано уточнюючий акт виконання робіт, який також направлено на адресу відповідача.
18.06.2021 від представника відповідача надійшли заперечення щодо відповіді на відзив, з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2021 клопотання Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у справі залишено без розгляду.
23.06.2021 від представника позивача на виконання ухвали суду надійшло письмове підтвердження, що станом на 18.06.2021 ціна позову не змінилася та спірна сума відповідачем не сплачена.
Відповідно до ч.4 ст.240 статті 252 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
10.03.2020 між позивачем (страховик), ОСОБА_1 (страхувальник) та ОСОБА_2 (вигодонабувач) укладено договір №05-24-20 добровільного страхування наземного транспорту «HYUNDAI SONATA», державний номер НОМЕР_1 .
Страхова сума транспортного засобу - 300 000, 00 грн (п.11).
Строк дії договору встановлено з 12.03.2020 по 11.03.2021 включно (п.17).
16.04.2020 о 08 год. 41 хв. в м. Києві, перехрестя вул. Олександрівська та пров. Невський, водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом «ВАЗ21070», державний номер НОМЕР_2 , при виїзді на перехрестя, не надав переваги в русі транспортному засобу «HYUNDAI SONATA», державний номер НОМЕР_1 , який рухався з правового боку та скоїв з ним зіткнення.
Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва в справі № 761/12778/20 від 19.06.2020 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено, зокрема, застрахований позивачем автомобіль марки «HYUNDAI SONATA», державний номер НОМЕР_1 .
16.04.2020 водій автомобіля «HYUNDAI SONATA», державний номер НОМЕР_1 звернувся до позивача з заявою про страховий випадок (повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку).
16.04.2020 вигодонабувач ОСОБА_2 звернулася до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування.
Відповідно до звіту про оцінку №4132 від 27.04.2018 матеріальний збиток завданий власнику автомобіля «HYUNDAI SONATA», державний номер НОМЕР_1 складає 33 327, 04 грн.
Згідно із актом виконаних робіт №53 від 27.04.2020 складеного СПД «Вець О.В.» вартість ремонту автомобіля «HYUNDAI SONATA», державний номер НОМЕР_1 становить 37 500, 00 грн.
27.05.2020 ОСОБА_2 позивачем було видано 33 327, 04 грн страхового відшкодування, що підтверджується видатковим касовим ордером від 27.05.2020.
Відповідно до ст. 993 ЦК України виплата страхового відшкодування страхувальнику є юридичним фактом, з яким закон пов'язує виникнення у страховика в межах фактичних витрат права вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні норми містить ст. 27 Закону України "Про страхування", за приписами якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таке право позивач може реалізувати, звернувшись за виплатою і до страхової компанії (відповідача), яка застрахувала цивільну відповідальність особи, яка завдала шкоди, на підставі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", адже за змістом статті 3 цього Закону одним із принципів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є гарантоване забезпечення відшкодування шкоди потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Як убачається з матеріалів справи, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «ВАЗ21070», державний номер НОМЕР_2 була застрахована відповідачем на підставі полісу № АМ/008631327 з лімітом відповідальності по майну в сумі 100 000,00 грн та франшизою 0, 00 грн.
Отже, в даному випадку саме відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності автомобіля «ВАЗ21070», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , тобто особи, яка визнана винною в ДТП, має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи, а позивач, як особа, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок ДТП, набув право вимоги, яке ця особа має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Як убачається із матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з заявою за №919/20 від 11.09.2020 про виплату страхового відшкодування в сумі 33 327, 04 грн, у якій просив останнього в добровільному порядку врегулювати спір та здійснити виплату страхового відшкодування.
15.10.2020 відповідачем виплачено позивачу 27 375, 60 грн страхового відшкодування.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що ним повністю виконано свій обов'язок по виплаті страхового відшкодування, оскільки було вираховано із вартості нових замінених деталей відповідно до акту виконаних робіт ФОП « Вець О.В » коефіцієнт фізичного зносу (1-0,59), який встановлено експертом у звіті наданим позивачем. Окрім того вказує, що позивачем до суду надано вже інший акт виконаних робіт, ніж той який було направлено відповідачеві із заявою про виплату страхового відшкодування, в якому прописано, що замінені запасні частини вже були у використанні («б/у»).
Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Суд звертає увагу на правову позицію, викладену в постановах Верховного суду від 06.02.2018 у справі №910/3867/16, від 01.02.2018 у справі №910/22886/16, від 12.03.2018 у справі №910/5001/17, від 13.03.2018 у справі №910/9396/17, від 06.07.2018 у справі №924/675/17, від 25.07.2018 у справі №922/4013/17 з аналогічних спорів, в яких зазначено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводиться ремонт автомобіля. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.
Відповідно до ст.1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
При цьому, визначаючи розмір заподіяної шкоди суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 28.01.2020 у справі №917/500/18, від 20.03.2018 у справі №911/482/17).
Отже, визначаючи розмір страхового відшкодування, яке відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у ДТП особи, зобов'язаний виплатити потерпілому, слід враховувати фактичні витрати, розмір яких підтверджується не звітом про оцінку, як попереднього оціночного документу, а відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, та які підтверджують фактичний розмір понесених збитків.
Як установлено судом вище вартість ремонту автомобіля «HYUNDAI SONATA», державний номер НОМЕР_1 склала 37 500, 00 грн, що підтверджується актом виконаних робіт №53 від 27.04.2020 наданим СПД « Вець О.В. ».
Окрім того, ремонт був проведений з використанням б/у запчастин (двері передні ліві та двері задні ліві) про що зазначено в самому акті, а також листі СПД «Вець О.В.» від 07.06.2021.
При цьому суд відхиляє твердження відповідача про те, що уточнюючий акт виконаних робіт №53 від 27.04.2020 є неналежним доказом, так як позивачем з заявою про виплату страхового відшкодування було надано інший акт в якому не було зазначено, що при ремонті автомобілю «HYUNDAI SONATA», державний номер НОМЕР_1 використовувалися запчастини, які вже були у вжитку, оскільки уточнюючий акт був наданий СПД «Вець О.В.» на запит позивача для узгодження (доплати) суми страхового відшкодування саме з представниками відповідача, окрім того вказаний уточнюючий акт також направлявся на адресу відповідача з листом за №1162/20 від 12.11.2020.
Суд зазначає, що положеннями Методики товарознавчої експертизи та оцінки транспортних засобів (КТЗ), не передбачено застосування коефіцієнту фізичного зносу до деталей, які були використані для ремонту автомобіля, які вже були у користуванні та ремонті, а лише надано вказівки, як оцінювати транспортний засіб та його складники, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, зі спливом часу, оскільки Методика лише встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.
За наведених обставин, враховуючи, що до вартості деталей, які були використані для відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу вже застосовано коефіцієнт фізичного зносу, оскільки зазначені деталі не є новими, а були у вжитку, тобто у них є власний фізичний знос, суд дійшов висновку про те, що виплачена позивачем сума страхового відшкодування є сумою вартості відновлювального ремонту застрахованого позивачем автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, з ПДВ.
Також відповідачем не надано доказів того, що до деталей, які були використані для відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу не було застосовано коефіцієнту фізичного зносу, а вартість використаних у ремонті деталей, є такою ж, або більшою, ніж вартість таких нових деталей.
Крім того, відповідач не наводить посилань на норму законодавства, яка встановлює застосування коефіцієнту фізичного зносу до деталей, що використовуються у ремонті транспортного засобу, які вже мають фізичний знос.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що до позивача, який виплатив суму страхового відшкодування потерпілій особі в розмірі 33 327, 04 грн, перейшло право потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
Однак, як було зазначено вище, відповідач у повному обсязі суму страхового відшкодування не виплатив, перерахувавши позивачеві лише 27 375, 60 грн згідно платіжного доручення №230458 від 15.10.2020.
Отже, позовні вимоги позивача про відшкодування за рахунок відповідача страхового відшкодування в розмірі 5 951, 44 грн (фактичні витрати, понесені позивачем, з урахуванням часткової виплати страхового відшкодування відповідачем) є обґрунтованими.
Відповідач доводів позивача не спростував, надані позивачем докази є більш вірогідними.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 5 951, 44 грн страхового відшкодування.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (04050, місто Київ, вулиця Білоруська, будинок 3, ідентифікаційний код 20344871) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» (01601, місто Київ, вулиця Печерський узвіз, будинок 3, ідентифікаційний код 14229456) 5 951 (п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят одну) грн 44 коп. страхового відшкодування та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань