П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/1986/21
Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І. Дата і місце ухвалення: 03.06.2021р., м. Херсон
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білозерської районної філії Херсонського обласного центру зайнятості про визнання протиправною бездіяльності та стягнення моральної шкоди,-
В травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Білозерської районної філії Херсонського обласного центру зайнятості, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо порушення строку виплат по безробіттю ОСОБА_1 ;
- стягнути з Білозерської районної філії Херсонського обласного центру зайнятості на користь позивача моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що з серпня 2020 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Білозерській районній філії Херсонського обласного центру зайнятості як безробітний та отримує допомогу по безробіттю як застрахована особа з урахуванням страхового стажу у розмірі 70% від середньої заробітної плати (доходу). Однак, відповідачем, всупереч вимогам чинного законодавства, систематично порушуються строки виплати допомоги по безробіттю, а також мала місце виплата допомоги лише один раз на місяць. Позивач стверджував, що допомога по безробіттю є єдиним засобом існування, за рахунок якого він утримує сім'ю та сплачує заборгованість по комунальних послугах. Невизначеність у строках виплат допомоги по безробіттю порушує нормальні життєві зв'язки ОСОБА_1 , що призводить до моральних страждань, відшкодування яких позивач оцінює в розмірі 50 000,00 грн.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 03 червня 2021 року з прийняттям по справі нового судового рішення - про задоволення позову.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що встановивши порушення Білозерською районною філією Херсонського обласного центру зайнятості строків виплат допомоги по безробіттю суд першої інстанції дійшов нелогічного висновку про відмову в задоволенні позову. Судом залишено поза увагою положення пункту 3 розділу IV Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Мінекономіки від 06.04.2020р. №624, яким чітко встановлено, що допомога по безробіттю виплачується не рідше ніж два рази на місяць, а за згодою безробітного - один раз на місяць.
Також апелянт посилається на те, що в порушення вимог ч.3 ст.163 КАС України судом першої інстанції не встановлено позивачу строку для надання відповіді на відзив Білозерської районної філії Херсонського обласного центру зайнятості. А відтак, судом порушено право ОСОБА_1 подати відповідь на відзив, передбачене п.3 ч.3 ст.44 КАС України.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом Білозерської районної філії Херсонського обласного центру зайнятості від 18.08.2020р. №НТ 200818 ОСОБА_1 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю як застрахованій особі з урахуванням страхового стажу у розмірі 70% від середньої заробітної плати (доходу).
За даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи державної служби зайнятості, що відображені у Додатку 1 «Відвідування центру зайнятості/філії центру зайнятості» до персональної карки, позивач відвідував центр зайнятості 18.08.2020р., 25.08.2020р., 27.08.2020р., 11.09.2020р., 25.09.2020р., 06.10.2020р., 30.10.2020р., 20.11.2020р., 15.12.2020р., 13.01.2021р., 05.02.2021р., 19.02.2021р., 09.03.2021р., 29.03.2021р., 07.04.2021р., 19.04.2021р., 28.04.2021р., 07.05.2021р.
Згідно відомостей Додатку 4 «Нарахування допомоги по безробіттю» позивачу за період з 18.08.2020р. по 27.04.2021р. проведено перерахування коштів по банку:
- 03.09.2020р. в розмірі 2551,35 грн. за період з 18.08.2020р. по 26.08.2020р.;
- 23.09.2020р. в розмірі 4346,75 грн. за період з 27.08.2020р. по 10.09.2020р.;
- 05.10.2020р. в розмірі 4101,07 грн. за період з 11.09.2020р. по 24.09.2020р.;
- 15.10.2020р. в розмірі 3175,02 грн. за період з 25.09.2020р. по 05.10.2020р.;
- 04.11.2020р. в розмірі 6803,61 грн. за період з 06.10.2020р. по 29.10.2020р.;
- 25.11.2020р. в розмірі 6132,70 грн. за період з 30.10.2020р. по 19.11.2020р.;
- 23.12.2020р. в розмірі 7322,92 грн. за період з 20.11.2020р. по 14.12.2020р.;
- 25.01.2021р. в розмірі 8494,19 грн. за період з 15.12.2020р. по 12.01.2021р.;
- 24.02.2021р. в розмірі 6781,29 грн. за період з 13.01.2021р. по 04.02.2021р.;
- 16.03.2021р. в розмірі 4066,43 грн. за період з 05.02.2021р. по 18.02.2021р.;
- 24.03.2021р. в розмірі 4867,95 грн. за період з 19.02.2021р. по 08.03.2021р.;
- 21.04.2021р. в розмірі 5320,56 грн. за період з 09.03.2021р. по 28.03.2021р.;
- 12.05.2021р. в розмірі 2473,70 грн. за період з 01.03.2021р. по 06.04.2021р.;
- 18.05.2021р. в розмірі 3192,34 грн. за період з 07.04.2021р. по 18.04.2021р.
На звернення позивача від 04.03.2021р., відповідач листом від 15.03.2021р. №33/10/1319-21 повідомив, що станом на 11.03.2021р. ОСОБА_1 нараховано та виплачено допомогу по безробіттю за період з 18.08.2020р. по 04.02.2021р. (день, що передує дню відвідування центру зайнятості) в повному обсязі. Кошти, що були нараховані 19.02.2021р. в сумі 4066,43 грн. (за період з 05.02.2021р. по 18.02.2021р.), перераховані до банку 11.03.2021р. За період з 19.02.2021р. по 08.03.2021р. нараховано 10.03.2021р. кошти в сумі 4867,95 грн. На сьогодні Державним центром зайнятості здійснюється фінансування допомоги по безробіттю другої декади лютого поточного року.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо несвоєчасної виплати допомоги по безробіттю, оскаржив її в судовому порядку.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що відповідно до здійснених нарахувань відповідачем виплачена на користь позивача допомога по безробіттю у повному обсязі, що свідчить про те, що Білозерська районна філія Херсонського обласного центру зайнятості не ухилялася від вчинення дій по своєчасній виплаті ОСОБА_1 допомоги по безробіттю. Судом визнано обґрунтованими доводи позивача, що в окремих місяцях (у грудні 2020 року, у січні - лютому, квітні 2021 року) мало місце виплата допомоги один раз на місць у максимально дозволеному законодавством розмірі. Однак, суд зазначив, що чинним законодавством не визначено конкретну дату здійснення виплат, а встановлено їх періодичність (не рідше ніж два рази на місяць, а за згодою безробітного - один раз на місяць), а тому, за висновками суду першої інстанції, відсутні підстави для висновку про протиправну бездіяльність Білозерської районної філії Херсонського обласного центру зайнятості щодо порушення строків виплати позивачу допомоги по безробіттю.
Що ж до вимог позову про стягнення моральної шкоди, то суд першої інстанції зазначив, що оскільки встановлено, що відповідачем не допущено протиправної бездіяльності при виплаті ОСОБА_1 допомоги по безробіттю, тобто не порушено прав позивача, а тому й відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до ч.1 ст.23 та ч.1 ст.116 ЦК України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000р. №1533-III (далі - Закон №1533-ІІІ) загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття
Одним із видів забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності (п.1 ч.1 ст.7 Закону № 1533-ІІІ).
Пунктом 1 частини 1 статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012р. №5067-VI (далі - Закон №5067-VI) визначено, що статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.
Відповідно до ч.2 ст.43 Закону №5067-VI статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою (у тому числі поданою засобами електронної ідентифікації) у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.
Згідно ч.ч.3, 10 ст.22 Закону №1533-ІІІ допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.
Допомога по безробіттю виплачується не рідше ніж два рази на місяць, а за згодою безробітного - один раз на місяць у порядку, встановленому відповідно до частини сьомої статті 23 цього Закону.
Частиною 7 статті 23 Закону №1533-ІІІ передбачено, що порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці, трудових відносин та зайнятості населення, за погодженням з правлінням Фонду.
Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 06.04.2020р. №624 затверджено Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності (далі - Порядок № 624), пунктом 1 розділу ІІ якого передбачено, що допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості з восьмого дня після реєстрації безробітного за його особистою заявою за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку.
Допомога по безробіттю за календарний місяць не може перевищувати чотирикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на відповідний рік, і не може бути меншою від мінімального розміру, установленого правлінням Фонду (пункт 9 розділу ІІ Порядку №624).
Пунктами 1, 2, 3 розділу VI Порядку №624 встановлено, що рішення про призначення допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, розмір і строки виплати, відкладення, скорочення та припинення виплати оформлюється наказом керівника центру зайнятості, в якому безробітний зареєстрований та отримує соціальні послуги. Інформація про прийняті рішення вноситься до персональної картки особи.
Допомога по безробіттю нараховується регіональними та базовими центрами зайнятості та виплачується через банківські установи в установленому порядку.
Допомога по безробіттю виплачується не рідше ніж два рази на місяць, а за згодою безробітного - один раз на місяць. Період, за який здійснюється поточне нарахування допомоги по безробіттю, обмежується датою, що передує дню останнього відвідування безробітним центру зайнятості, де він зареєстрований. Остаточний розрахунок виплат допомоги по безробіттю здійснюється на підставі рішення про припинення виплат і включає нарахування за останній день перебування особи у статусі зареєстрованого безробітного, що входить до визначеного періоду виплати.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, з аналізу даних правових норм слідує, що зареєстровані безробітні мають право на допомогу по безробіттю, яка призначається центрами зайнятості з восьмого дня після реєстрації безробітного, а виплачується - не рідше ніж два рази на місяць, а за згодою безробітного - один раз на місяць. При цьому, допомога по безробіттю за календарний місяць не може перевищувати чотирикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на відповідний рік, і не може бути меншою від мінімального розміру, установленого правлінням Фонду. Період, за який здійснюється поточне нарахування допомоги по безробіттю, обмежується датою, що передує дню останнього відвідування безробітним центру зайнятості, де він зареєстрований.
При зверненні з даним позовом до суду та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 не посилається на неправильний розрахунок відповідачем призначеної йому допомоги по безробіттю, а також на наявність заборгованості по її виплаті.
Свої вимоги позивач обґрунтовує лише тим, що Білозерською районною філією Херсонського обласного центру зайнятості допомога по безробіттю виплачується з порушенням строків. Зокрема, зазначає, що неодноразово мало місце виплати допомоги по безробіттю не два рази на місяць, як це передбачено ч.10 ст.22 Закону №1533-ІІІ та п.3 розділу VI Порядку №624, а один раз на місяць.
У зв'язку з цим, ОСОБА_1 просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо порушення строку виплат по безробіттю.
Частиною 2 статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної вади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.1 ст.6 КАС України).
За приписами статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти, серед іншого, рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Тобто, спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих і обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності є передумовою для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності.
Як вже зазначалося колегією суддів станом на дату звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду у Білозерської районної філії Херсонського обласного центру зайнятості була відсутня заборгованість перед позивачем у виплаті допомоги по безробіттю.
Позивач ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій не зазначає, яким чином визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо порушення строку виплат по безробіттю призведе до поновлення його прав, з урахуванням того, що відповідачем вчинено дії по виплаті всіх належних позивачу сум.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача не є належним способом судового захисту, оскільки не забезпечує відновлення порушеного права. Встановлення судом протиправності дій/бездіяльності суб'єкта владних повноважень є юридично значущий факт за яким у суду виникає право зобов'язати відповідача вчинити певні дії спрямовані на відновлення порушених прав.
При цьому, питання про відшкодування моральної шкоди, у відповідності до п.6 ч.2 ст.245 КАС України, може вирішуватися лише у разі прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 частини 2 статті 245 Кодексу (визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії).
Більше того, як правильно зазначив суд першої інстанції, законодавством не визначено конкретну дату здійснення виплат, а встановлено їх періодичність (не рідше ніж два рази на місяць, а за згодою безробітного - один раз на місяць). Тобто, у даному випадку може йти мова не про порушення строків виплати допомоги по безробіттю, а періодичності такої виплати.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Що ж до посилань апелянта на те, що в порушення вимог ч.3 ст.163 КАС України судом першої інстанції не встановлено позивачу строку для надання відповіді на відзив Білозерської районної філії Херсонського обласного центру зайнятості, то колегія суддів не приймає їх до уваги, оскільки наявність цього процесуального порушення не вплинуло на правильність вирішення даної справи.
Перелік порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, встановлено частиною 3 статті 317 КАС України, в якій відсутня така обов'язкова підстава для скасування рішення суду першої інстанції як не встановлення судом позивачу строку подати відповідь на відзив.
На вказану обставину, на думку колегії суддів, позивач міг би лише посилатися при обґрунтуванні причин подання до суду апеляційної інстанції доказів, які не були подані до суду першої інстанції, як це передбачено ч.4 ст.308 КАС України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції від 03.06.2021р. колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 20 липня 2021 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук