П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 500/6690/16-а
Головуючий в 1 інстанції: Бурнусус О.О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Косцової І.П.,
суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14 березня 2017 року у справі за позовом Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (правонаступник Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області) до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Одеській області (правонаступник Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа: ОСОБА_1 про визнання дій незаконними та скасування постанови про накладення штрафу,-
Короткий зміст позовних вимог.
27 грудня 2016 року Ізмаїльське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до суду першої інстанції з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 19.12.2016 року у виконавчому провадженні №53029645 за невиконання у повному обсязі рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відсутні обставини невиконання судового рішення без поважних причин, оскільки ним здійснено нарахування пенсії у розмірі 60 368,57 грн., однак вказану суму не було виплачено у зв'язку з відсутністю коштів.
Тобто, позивач вважає, що його вини щодо неналежного виконання судового рішення немає.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14 березня 2017 року позов задоволено.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що невиконання судового рішення Пенсійним фондом в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення з боку держави та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права, ОСОБА_1 просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначила, що не приймала участі у розгляді справи у суді першої інстанції, хоча є стягувачем у виконавчому провадженні №53029645.
Єдиним доводом апеляційної скарги є те, що, на момент набрання судовим рішенням законної сили (листопад 2014 року), яким зобов'язано здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 , та здійснення перерахунку (2015 рік), нормативно правові акти, якими керувався Пенсійний фонд, а саме: постанова Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» та Закон України «Про державний бюджет на 2011 рік», втратили чинність та не регулювали спірні правовідносини.
Наведене вище, на думку апелянта, спростовує твердження Пенсійного органу про те, що рішення суду виконано в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зазначає про її необґрунтованість та просить залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Від апелянта та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшло клопотання про розгляд скарги без їх участі.
У зв'язку з відсутністю клопотань від інших учасників справи про розгляд за їх участі, справа призначена до розгляду в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог статті 311 КАС України.
Фактичні обставини справи.
Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07.06.2011 року у справі №2-а-1595/11 зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїл Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, що передбачені ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством, з 22 серпня 2010 року по 01 червня 2011 року, з урахуванням раніше виплачених сум за вказаний період (а.с. 36а-36б).
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2014 року постанова Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07.06.2011 року була змінена та виключено з резолютивної частини другого та третього абзацу кінцеву дату « 01 червня 2011 року» (а.с. 36-37).
На виконання судового рішення Управлінням Пенсійного фонду України в м. Ізмаїл Одеської області було здійснено нарахування пенсії ОСОБА_1 по інвалідності з 22.08.2010 року. Станом на лютий місяць 2015 р. ОСОБА_1 нараховано 60 367,57 грн. На момент виникнення спірних правовідносин, рішення суду в частині виплати нарахованої суми пенсії виконано не було, у зв'язку з відсутністю фінансування (а.с. 8).
05.12.2016 року Управлінням державної виконавчої служби винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №53029645 з виконання виконавчого листа №2-а-1595/11, виданого 30.08.2016 р. Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області.
19.12.2016 року Управлінням державної виконавчої служби винесена постанова ВП №53029645 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. за невиконання судового рішення (а.с. 10).
Законність винесення вказаної постанови та накладення на позивача штрафу за невиконання рішення суду є предметом розгляду даної справи.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Частиною 1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У доводах апеляційної скарги скаржник, заперечуючи проти виконання судового рішення у справі №2-а-1595/11, вказує на те, що Пенсійним фондом здійснено нарахування пенсії з 22.08.2010 року по 22.07.2011 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» та Законом України «Про державний бюджет на 2011 рік».
Однак, на момент набрання судовим рішенням, що належить виконати, законної сили (листопад 2014 року), указані нормативно-правові акти втратили чинність та не регулювали спірні правовідносини.
У зв'язку з цим, апелянт вважає, що судове рішення є невиконаним.
Надаючи оцінку даному доводу апелянта, колегія суддів вважає його необґрунтованим, з огляду на таке.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
При цьому застосуванню підлягає те нормативне регулювання, що було актуальним у відповідні темпоральні проміжки часу.
Судова колегія зазначає, що нормативне регулювання підвищення до пенсії, що передбачені ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 23.07.2011 року врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» та Законом України «Про державний бюджет на 2011 рік».
Право особи на отримання соціальних виплат, що призначені у відповідності до рішення суду здійснюється у період, що визначений таким судовим рішенням. В свою чергу, якщо рішення суду не визначає кінцевої дати, виплати повинні проводитись до наступної зміни законодавства, що регулює відповідні правовідносини, оскільки з часу зміни правового регулювання висновки суду щодо правозастосування у спірних правовідносинах втрачають свою актуальність.
Право особи на отримання соціальних виплат повинно відповідати вимогам закону у темпоральні проміжки часу, щоб у відповідний момент часу суб'єкт владних повноважень був наділений відповідними повноваженнями та об'єктивними можливостями забезпечити реалізацію такого права.
Таким чином, Пенсійним фондом здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 23.07.2011 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» та Законом України «Про державний бюджет на 2011 рік», тобто у відповідності до актуального на той час законодавства.
Крім того, вказане правозастосування з 23.07.2011 року не суперечить висновкам судових рішень у справі №2-а-1595/11.
Оскільки доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування постанови Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14 березня 2017 року колегія суддів не вбачає.
Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14 березня 2017 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя Косцова І.П.
Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.