П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/6784/20
Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Косцової І.П.,
суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Катран» на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року про залишення позову без розгляду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Катран» до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-
Короткий зміст позовних вимог.
23.07.2020 року ТОВ «Катран» звернулось до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області від 05.02.2020 року №0000533201, яким до Товариства застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року позов залишено без розгляду з причин пропуску позивачем строку звернення до суду.
При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем застосовано процедуру адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, за наслідком якої ДПС України прийнято рішення №15477/6/99-00-08-05-06-06 від 12.05.2020 року про залишення скарги без задоволення. Оскільки зазначене рішення отримано Товариством 26.05.2020 року, а позов до суду подано лише в липні 2020 року, тобто з порушенням місячного строку, встановленого п. 56.19 статті 56 Податкового кодексу України і підстави для поновлення цього строку відсутні, позов має бути залишений без розгляду. При цьому суд зауважив, що, з огляду на позицію Верховного Суду, при оскарженні в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження) положення п. 56.19 статті 56 ПК України є спеціальними щодо норм ч.4 ст.122 КАС України та мають перевагу у застосуванні.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).
В апеляційний скарзі ТОВ «КАТРАН», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати прийняту у справі ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначив, що відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Зважаючи, що рішення за наслідком застосування процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення ТОВ «КАТРАН» отримало 26.05.2020 року та подало адміністративний позов 23.07.2020 року, ним не пропущено строк звернення до суду.
Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось.
Оскільки в даному випадку характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі є незначної складності, які для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи не вимагають проведення розгляду апеляційної скарги в судовому засіданні з повідомленням сторін, розгляд справи призначено у порядку письмового провадження.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Як вбачається з доданих до позовної заяви документів, 05.02.2020 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від №0000533201, яким до ТОВ «КАТРАН» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 250 000 грн.
Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «КАТРАН» 04.03.2020 року оскаржило його в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.
Рішенням ДПС України від 12.05.2020 року №157776/9900-0805-0606 скаргу ТОВ «КАТРАН» залишено без розгляду. Вказане рішення отримано Товариством засобами поштового зв'язку 26.05.2020 року.
23.07.2020 року ТОВ «КАТРАН» звернулось до суду із позовними вимогами про визнання протиправним та скасування вищезазначеного податкового повідомлення-рішення.
Надаючи правову оцінку доводам апелянта у сукупності з встановленими в ході розгляду апеляційної скарги обставинами та наявними в матеріалах справи доказами, судова колегія зазначає таке.
Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Спеціальною ж нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 Податкового кодексу України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.
Відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України у разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Зі змісту пунктів 56.2, 56.3, 56.17 статті 56, пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України вбачається, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов'язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених пунктом 56.17 статті 56 Податкового кодексу України. Строк для подачі первинної скарги за загальним правилом становить 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.
Тобто норма пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19.
Водночас, у зазначеній постанові Верховного Суду вказано, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).
Принцип передбачуваності дій держави щодо формулювання національного законодавства визначений у рішенні ЄСПЛ «Олександр Волков проти України». У п. 169, 170 визначено, що вислів «згідно із законом» вимагає, по-перше, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя у національному законодавстві; він також стосується якості закону, про який йдеться, вимагаючи, щоб він був доступний для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість передбачити наслідки його дії щодо себе, та відповідав принципові верховенства права… Отже, ця фраза передбачає, inter alia, що формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб дати особам адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, що вплинуть на їхні конвенційні права»
Офіційне розуміння правової визначеності як елемента верховенства права надано в пункті 3.1 мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 у справі № 1-25/2010, відповідно до якого одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці є допустимим за умови передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права має базуватися на критеріях, які дадуть змогу передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.
Фактично передбачуваність законодавства спрямована на конкретизацію одного з аспектів принципу правової визначеності - вимоги розумної стабільності права, яка зумовлює необхідність незмінності правових приписів протягом певного часу.
Так, пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).
Аналізуючи обставини справи, що розглядається, враховуючи послідовність дій позивача щодо реалізації свого права у доступі до правосуддя і, насамперед, для забезпечення права на справедливий суд, що є елементом принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка до того ж відбулася після подання позовної заяви до суду, що призвела до тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо пропуску строку звернення до суду, не врахувавши при цьому висновків Верховного Суду, зазначених у постанові від 26.11.2020 (справа №500/2486/19), що застосування коротших строків звернення до суду може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних, до зміни такої судової практики.
Відповідно до ст. 320 КАС України ухвала суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду підлягає скасуванню, а справа - направленню до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Катран» - задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року про залишення позову без розгляду - скасувати, адміністративну справу направити до цього ж суду для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя Косцова І.П.
Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.