ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
19 липня 2021 року місто Київ №640/10360/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомВиконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до третя особаДержавного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іпотечний центр в місті Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву"
провизнання дій протиправними, скасування постанов про накладення штрафу від 12.11.2020 та від 02.12.2020 у ВП№63133439, зобов'язання вчинити дії,
Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою, з урахуванням прийнятих судом 14.06.2021 уточнених вимог, до державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа Іпотечний центр в місті Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву", в якій просить суд:
- визнати протиправними та незаконними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни щодо винесення постанови про накладення штрафу від 12.11.2020 та від 02.12.2020 у виконавчому провадженні №63133439;
- cкасувати постанову про накладення штрафу від 12.11.2020 ВП№63133439 у розмірі 5100,00 грн;
- скасувати постанову про накладення штрафу від 02.12.2020 ВП№63133439 у розмірі 10200,00 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що державний виконавець, приймаючи постанови про накладення штрафу від 12.11.2020 та від 02.12.2020 у виконавчому провадженні №636133439/1, не повно встановив обставини та належним чином не дослідив факту отримання чи неотримання Київською міською державною адміністрацією постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.09.2020, в результаті чого боржник (позивач) був позбавлений права надати відповідні докази, що підтверджують здійснення організації роботи, пов'язаної із завершенням будівництва об'єктів за адресою АДРЕСА_1 .
На думку позивача, фактично такими діями державний виконавець порушує права та законні інтереси Київської міської державної адміністрації та такі дії не відповідають положенням статі 2, 18, 28 та 39 Закону України "Про виконавче провадження". Крім того, мотивувальні частини оскаржуваних постанов про накладення штрафу від 12.11.2020 та від 02.12.2020 ВП№636133439/1 не містять обгрунтування прийнятого державним виконавцем рішення щодо невиконання боржником судового рішення, яким боржника зобов'язано вчинити дії, які вже виконуються, а тому відповідачем такий висновок зроблено протиправно та незаконно.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.04.2021 позовну заяву Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишено без руху. Позивач у встановлені судом строки усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.06.2021 відкрито провадження в адміністративній справі №640/10360/21 з урахуванням приписів статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України та призначено справу до судового розгляду, запропоновано відповідачеві надати відзив на позовну заяву та зобов'язано останнього надати суду належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №63133439.
До суду 07.06.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній вважає позовні вимоги безпідставними та необгрунтованими, оскільки у зв'язку з тим, що позивачем не було виконано рішення суду в добровільному порядку державним виконавцем винесено постанови про накладення штрафу на боржника від 12.11.2020 та від 02.12.2020 ВП№63133439/1, а тому, відповідач вважає, що підстави для визнання протаправними та скасування оскаржуваних постанов відсутні.
Третя особа правом щодо надання письмових пояснень стосовно спірних правовідносин не скористалась, однак від останньої надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
Через канцелрію Окружного адміністративного суду міста Києва 17.06.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зауважив, що твердження відповідача про направлення копій оскаржуваних постанов сторонам виконавчого провадження не відповідає дійсності, адже, як зазначалось позивачем у позовній заяві, постанову про відкриття виконавчого провадження №63133439 ані Київська міська державна адміністрація, ані Департамент будівництва та житлового забезпечення не отримували, як і не отримували оскаржувані постанови про накладення штрафів, а під час ознайомлення 26.03.2021 з матеріалами виконавчого провадження представник Київської міської державної адміністрації з'ясував, що докази, якы підтверджують направлення боржнику Київській міській державній адміністрації копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.09.2020 №63133439/1 в матеріалах виконавчого провадження відсутні.
В судовому засіданні 22.06.2021, у зв'язку з надходженням клопотань від учасників справи, суд ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розгляд справи здійснено із урахуванням особливостей розгляду даної категорії спорів, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2018 у справі №826/14682/16 зобов'язано Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) організувати роботу, пов'язану із завершенням будівництва житлового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 , у зв'язку з неспроможністю забудовника продовжувати будівництво.
На виконання вказаного рішення 19.03.2020 судом видано виконавчий лист №160/9312/18 про зобов'язання Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) організувати роботу, пов'язану із завершенням будівництва житлового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 , у зв'язку з неспроможністю забудовника продовжувати будівництво.
На підставі виконавчого листа від 08.09.2020 №826/14682/16 за заявою стягувача головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мєдвєдєвим О.В. відкрито виконавче провадження №63133439 стосовно зобов'язання Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) організувати роботу, пов'язану із завершенням будівництва житлового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 , у зв'язку з неспроможністю забудовника продовжувати будівництво.
Постановою від 28.09.2020 ВП№63133439 стягнуто з боржника Київської міської державної адміністрації витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій у сумі 132,81 грн.
Постановою від 28.09.2020 ВП№63133439 стягнуто з боржника Київської міської державної адміністрації виконавчий збір у розмірі 20 000,00 грн.
Постановою заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Т.І. від 12.11.2020 ВП№63133439 за невиконання без поважних причин рішення суду на позивача, який є боржником у виконавчому провадженні №63133439, накладено штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн.
Постановою заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Т.І. від 02.12.2020 ВП№63133439 за невиконання рішення суду на боржника Київську міську державну адміністрацію повторно накладено штраф у розмірі 10 200,00 грн.
Постановою від 07.05.2021 ВП№63133439 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 08.09.2020 №826/14682/16.
Позивач наголосив на тому, що державний виконавець, приймаючи постанови про накладення штрафу від 12.11.2020 та від 02.12.2020 ВП№636133439, не повно встановив обставини та належним чином не дослідив факту отримання чи неотримання Київською міською державною адміністрацією постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.09.2020, в результаті чого, боржник був позбавлений права надати відповідні докази, що підтверджують здійснення організації роботи, пов'язаної із завершенням будівництва об'єктів по вул. Здолбунівська, 13 в місті Києві.
Вважаючи дії відповідача щодо винесення оскаржуваних постанов протиправними, а оскаржувані постанови такими, що суперечать положенням Закону України "Про виконавче провадження", позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Спеціальним Законом, що здійснює регулювання правовідносин, які склалися в процесі судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів є Закон України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06. 2016 (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з частиною третьою статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частин першої-другої статті 63 Закону № 1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону № 1404-VІІІ визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Таким чином, постанова про накладення штрафу виноситься державним виконавцем стосовно боржника, у разі невиконання без поважних причин останнім рішення суду.
Таким чином, вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен був встановити дві обставини:
1) факт виконання чи невиконання рішення;
2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання.
При цьому, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника. Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов'язків та реалізації прав, передбачених ст. 18 Закону №1404-VIII, а також дотриманням сторонами виконавчого провадження своїх обов'язків.
З аналізу вищевикладених приписів Закону України "Про виконавче провадження" слідує, що державному виконавцю надані повноваження щодо накладення стягнення у вигляді штрафу, проте постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте, не зробив цього.
Як стверджує позивач, останній не отримував постанови про відкриття виконавчого провадження, що фактично позбавило останнього можливості виконати рішення суду у добровільному порядку.
Разом з тим, в матеріалах виконавчого провадження докази щодо надсилання постанови від 28.09.2020 ВП№63133439 на адресу боржника Київської міської державної адміністрації відсутні.
Відповідачем 25.06.2021 подано до суду копії реєстрів про направлення поштової кореспонденції на адресу Київської міської адміністрації.
Згідно з реєстром від 07.10.2020 на адресу Київської міської державної адміністрації скеровано документ з вихідною датою - 28.09.2020.
Разом з тим, суд звертає увагу, що вказаний реєстр не містить жодних відміток про прийняття такої кореспонденції відділенням поштового зв'яку, не містить доказів отримання постанови від 28.09.2020 ВП№63133439 позивачем.
Крім того, з наданих відповідачем доказів неможливо встановити, що відповідно до наданого до суду реєстру державним виконавцем на адресу позивача було направлено саме постанову від 28.09.2020 про відкриття виконавчого провадження №63133439.
Відповідно абз. 1, 3 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої татті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Аналіз наведеної норми прямої дії свідчить про те, що перед тим, як застосовувати засоби і способи примусу, виконавець повинен пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою передбачено можливість добровільного виконання вимог виконавчого документа.
Отже, у разі з'ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії.
Зазначені висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду, що наведені у постановах від 07 травня 2018 року у справі № 916/1605/15-г та від 31 липня 2019 року у справі № 554/13475/15-ц.
Тобто, суд встановив, що державний виконавець перед тим, як прийняти оскаржувані постанови про накладення штрафу, не перевірив факт отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження та наклав на останнього штрафні санкції.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження №63133439, 07.05.2021 відповідачем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі вимог п. 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону № 1404-VІІІ.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом
Крім того, частиною першою статті 40 Закону № 1404-VІІІ передбачені наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, зокрема: у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Отже, з вищевказаного слідує, що державним виконавцем у випадку закінчення виконавчого провадження приймаються дії щодо скасування інших, вжитих виконавцем заходів щодо виконання рішення.
Враховуючи те, що зі змісту постанови про закінчення виконавчого провадження від 07.05.2021 не вбачається того, що державним виконавцем були скасовані постанови про накладення на боржника штрафу, крім того, відповідачем не було повідомлено суд про скасування таких постанов у іншому порядку, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваних постанов, як таких, що винесені без перевірки державним виконавцем факту отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження.
Окрім того, суд зазначає, що згідно вимог ч. 2 ст. 28 Закону № 1404-VІІІ виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
До того ж, аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення повторного штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження».
Положеннями статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладеного та з урахуванням приписів норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо винесення постанови про накладення штрафу від 12.11.2020 та від 02.12.2020 у виконавчому провадженні №63133439.
Як наслідок, позовні вимоги в частині визнання протиправними та cкасування постанов про накладення штрафу від 12.11.2020 ВП№63133439 у розмірі 5100,00 грн та від 02.12.2020 ВП№63133439 у розмірі 10200,00 грн підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Таким чином, враховуючи приписи частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає стягненню.
Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Адміністративний позов Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити.
2. Визнати протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни щодо винесення постанови про накладення штрафу від 12.11.2020 та від 02.12.2020 у виконавчому провадженні №63133439.
3. Визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу від 12.11.2020 ВП№63133439 у розмірі 5100,00 грн та від 02.12.2020 ВП№63133439 у розмірі 10200,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Іщук І.О.