ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
12 липня 2021 року м. Київ № 640/28437/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши у порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області та Управління соціального захисту населення Автозаводського району виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Міністерства соціальної політики України (надалі - Відповідач-1), Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області (надалі - Відповідач-2) та Управління соціального захисту населення Автозаводського району виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (надалі - Відповідач-3), у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Відповідача-1 в частині нездійснення відповідних дій на повідомлення Позивача про порушення Відповідачем-2 вимог Закону України «Про звернення громадян»;
- зобов'язати Відповідача-1 провести службове розслідування за фактом порушення Закону України «Про звернення громадян» Відповідачем-2;
- визнати протиправною бездіяльність Відповідача-2 щодо нарахування та виплати Позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати Відповідача-2 нарахувати та виплатити Позивачу грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
В обґрунтування позовних вимог Позивачем зазначено, що останній має статус учасника бойових дій та є інвалідом ІІ групи і має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком згідно з Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У 2020 році Відповідачем виплачено вказану допомогу у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», що, на переконання Позивача, є порушенням його прав, з огляду на те, що у 2020 році після прийняття Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 №3-р/2020 Позивач набув право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2020 відкрито провадження в адміністративній справі.
Вказану ухвалу направлено на електронні адреси сторін та отримано 24.11.2020.
Відповідачами станом на дату постановлення даного рішення, відзиви на позов не подано.
Згідно з частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.
ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 27.09.2017.
Крім того, Позивач є інвалідом ІІ групи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 23.01.2019.
Згідно положень статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Позивач має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
Позивачем зазначено, що у 2020 році йому нараховано та виплачено разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 3640,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».
У зв'язку із виплатою грошової допомоги не у повному розмірі, Позивачем направлено заяву до Відповідача-3 х проханням провести перерахунок такої грошової допомоги та виплатити у повному розмірі.
На вказану заяву Відповідачем-3 надано відповідь листом від 06.07.2020 №09-4533, яким повідомлено, що нарахування та виплата сум грошової допомоги до 5 травня 2020 рік здійснюється Відповідачем-2.
Позивачем направлено аналогічну заяву щодо перерахування та виплати суми грошової допомоги до Відповідача-2, на підтвердження чого надано копію заяви та фіскального чека про направлення листа. Однак, Позивачем зазначено, що відповіді на заяву не отримано.
У зв'язку із цим 07.09.2020 Позивачем направлено електронне звернення до Міністерства соціальної політики України з проханням провести службове розслідування щодо бездіяльності Відповідача-2 та притягнення винних осіб до відповідальності, а також зобов'язати Відповідача-2 надати відповідь на звернення Позивача.
Відповідачем-1 на дане електронне звернення надано відповідь листом від 08.10.2020 №2998/0/5-20/29, яким повідомлено Позивача про те, що в Державному бюджеті України не передбачено коштів на виплату грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у встановленому законодавством розмірі та здійснюється опрацювання питання щодо внесення відповідних змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020.
Вважаючи, що Відповідачами-1, -2 допущено протиправну бездіяльність щодо розгляду звернень Позивача, з метою відновлення порушеного права на отримання грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у встановленому законодавством розмірі, Позивачем подано позов до суду.
Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружним адміністративним судом міста Києва зроблено висновок, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 2 статті 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Пунктом 3 статті 116 Конституції України передбачено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.
У рішеннях Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011 та від 25.01.2012 №3-рп/2012 підтверджено конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави.
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі по тексту - Закон України від 22.10.1993 №3551-ХІІ) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
До 01.01.1999 зазначений Закон не містив норми щодо права учасників бойових дій на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, проте, 01.01.1999 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 №367-ХІV, яким статтю 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII доповнено частиною в наступній редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком».
Водночас, підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон України від 28.12.2007 №107-VI) текст вказаної вище частини статті 12 Закону України №3551-XII викладено в новій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 №107-VI, визнано неконституційними.
У свою чергу, протягом 2012-2014 років на підставі Законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вказана обставина є загальновідомою, а тому в силу положень частини 3 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, не потребує доказування.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України.
Згідно з підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28.12.2014 №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У свою чергу, Конституційний Суд України своїм Рішенням від 27.02.2020 №3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного Рішення, посилаючись на положення Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008, дійшов висновку про те, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Наведене в сукупності свідчить про те, що на момент виникнення спірних відносин на підставі Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 відновлено дію частини п'ятої статті 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII у редакції Закону України від 25.12.1998 №367-ХІV.
В той же час, Кабінет Міністрів України у своїй постанові від 19.02.2020 №112 установив, зокрема, що у 2020 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом України від 22.10.1993 №3551-XII, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків становить 1390 гривень, тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною п'ятою статті 12 цього Закону.
Таким чином, на час виплати позивачу у квітні 2020 року щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли норми Закону України від 22.10.1993 №3551-XII та постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №112.
Зважаючи на положення частин 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, щодо пріоритетності застосування положень Закону, а не нормативно-правового акта, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2020 році, на переконання суду, слід застосовувати не норми постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №112, а положення Закону України від 22.10.1993 №3551-XII, який має вищу юридичну силу.
Аналіз наведених норм чинного законодавства України, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у рішенні від 29.09.2020 у справі №440/2722/20, які були підтримані постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021, для відступу від яких суд не вбачає підстав при розгляді даної адміністративної справи по суті, свідчить про те, що разова грошова допомога до 5 травня у 2020 році повинна виплачуватися учасникам бойових дій у розмірі, встановленому частиною п'ятою статті 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII у редакції Закону України від 25.12.1998 №367-ХІV.
При цьому, вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким законом є Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Згідно із частиною 4 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Тобто, вказаний Закон є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком.
У свою чергу, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 13.01.2021 у зразковій справі №440/2722/20, держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що при врегулюванні спірних правовідносин щодо обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня застосуванню підлягає саме частина 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.
Відповідно до частини 1 статті 17-1 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №423, Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціальної політики, загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей, запобігання насильству в сім'ї, протидії торгівлі людьми, відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики щодо пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, соціального захисту ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Закону України від 22.10.1993 №3551-XII в частині організації виплати їм разової грошової допомоги, соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби, у сфері здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, у сфері здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки та з питань захисту прав дітей.
Підпунктом 41 пункту 4 вказаного Положення визначено, що Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань організовує виплату до 5 травня разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону України від 22.10.1993 №3551-XII.
Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 за №112 Міністерство соціальної політики виплати організовує шляхом перерахування коштів структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
Районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах, зокрема учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1390 гривень.
Пунктом 2 вказаної Постанови установлено забезпечити подання до 23.03.2020 районним органам соціального захисту населення переліків осіб, які мають право на отримання грошової допомоги: Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Національною гвардією, Національною поліцією, Державною податковою службою, Державною митною службою, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Міністерством юстиції, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державною спеціальною службою транспорту, Офісом Генерального прокурора, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями, підприємствами, установами, організаціями - щодо осіб, які не перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України; Пенсійним фондом України - щодо осіб, які перебувають на обліку в його органах.
Відповідно до пункту 1 Положення про Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.01.2007 №65 (у редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.03.2017 №349) Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є бюджетною організацією та підпорядковується Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Згідно з підпунктами 3.1-3.3 пункту 3 цього Положення головними завданням Центру є забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту та обслуговування населення, надання соціальної допомоги громадянам, які потребують підтримки з боку держави; підготовка документів для виплати всіх видів соціальної допомоги, житлових субсидій у готівковій формі на придбання твердого і рідкого пічного палива та скрапленого газу, компенсаційних виплат інвалідам, виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших грошових виплат; здійснення контролю за правильністю призначення, перерахунку, нарахування і виплати всіх видів соціальної допомоги, інших грошових виплат.
Відповідно до підпункту 4.9 пункту 4 Положення Центр відповідно до покладених на нього завдань проводить перерахунки розмірів грошової допомоги (в тому числі у зв'язку з індексацією), забезпечує своєчасну підготовку бухгалтерської та статистичної звітності з використанням уніфікованих програмних засобів.
З огляду на вищевикладене, Мінсоцполітики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни, а тому управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є органами, уповноваженими здійснювати виплату вказаної допомоги.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 29.09.2020 у зразковій справі №440/2722/20 та залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Відповідача-2 щодо нарахування та виплати Позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та зобов'язання Відповіача-2 нарахувати та виплатити Позивачу грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Відповідача-1 в частині нездійснення відповідних дій на повідомлення Позивача про порушення Відповідачем-2 вимог Закону України «Про звернення громадян» та зобов'язання Відповідача-1 провести службове розслідування за фактом порушення Закону України «Про звернення громадян» Відповідачем-2, судом встановлено наступне.
З матеріалів справи слідує, що 07.09.2020 Позивачем направлено електронне звернення до Міністерства соціальної політики України, у якому повідомлено про ненадання Відповідачем-2 відповіді на звернення Позивача від 22.07.2020, чим порушено вимоги статті 20 Закону України «Про звернення громадян». Позивач просив Відповідача-1 провести службове розслідування щодо бездіяльності Відповідача-2 та притягнути винних осіб до відповідальності, а також зобов'язати Відповідача-2 надати відповідь на звернення Позивача.
За результатом розгляду вказаного електронного звернення Відповідачем-1 надано відповідь листом від 08.10.2020 №2998/0/5-20/29, яким повідомлено Позивача про те, що в Державному бюджеті України не передбачено коштів на виплату грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у встановленому законодавством розмірі та здійснюється опрацювання питання щодо внесення відповідних змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020.
При цьому, зі змісту листа Відповідача-1 від 08.10.2020 №2998/0/5-20/29 слідує, що питання, поставлені у електронному зверненні стосовно порушення Відповідачем-2 Закону України «Про звернення громадян» не розглянуто, а надано виключно роз'яснення щодо виплати грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік.
Відповідно до статі 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Законом, який регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів є Закон України «Про звернення громадян».
Частина 1 статті 1 Закону України «Про звернення громадян» встановлює, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Стаття 15 Закону України «Про звернення громадян» передбачає, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Згідно зі статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» встановлюється, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Таким чином, що звернення громадян, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду тим органом, до якого подано звернення та до повноважень якого входять питання, порушені у зверненні, зазвичай протягом одного місяця, з обов'язковим повідомленням заявника про результати розгляду.
Проте, Відповідачем-1 не розглянуто по суті питання, порушене у зверненні Позивача стосовно ненадання відповіді Відповідачем-2 на звернення від 22.07.2020.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про допущення Відповідачем-1 бездіяльності щодо розгляду по суті електронного звернення Позивача від 07.09.2020 стосовно бездіяльності Відповідача-2.
Разом з тим, стосовно позовної вимоги про зобов'язання Відповідача-1 провести службове розслідування за фактом порушення Закону України «Про звернення громадян» Відповідачем-2, суд зазначає, що така вимога задоволенню не підлягає, оскільки в даному випадку, законодавством не передбачено проведення службового розслідування у разі надходження інформації про ненадання відповіді на звернення громадян.
Однак, з метою захисту прав Позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Відповідача-1 повторно розглянути звернення Позивача від 07.09.2020 та надати обґрунтовану відповідь на поставлені у зверненні питання.
Згідно частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.
Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
3. Зобов'язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги шляхом віднімання даної суми.
4. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства соціальної політики України в частині нездійснення по суті розгляду звернення ОСОБА_1 від 07.09.2020 щодо порушення Центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області вимог Закону України «Про звернення громадян».
5. Зобов'язати Міністерство соціальної політики України повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 07.09.2020 та надати обґрунтовану відповідь на поставлені у зверненні питання.
6. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач-1: Міністерство соціальної політики України (код ЄДРПОУ 37567866, адреса: 01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10).
Відповідач-2: Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області (код ЄДРПОУ 02770127, адреса: 36023, м. Полтава, вул. Ціолковського, 47).
Відповідач-3: Управління соціального захисту населення Автозаводського району виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (код ЄДРПОУ 26218015, адреса: 03600, Полтавська обл., м. Кременчук, пр-т Свободи, 66).
Суддя Н.М. Клименчук