20 липня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/1636/21-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо проведення йому з 01.01.2020 перерахунку пенсії виходячи із 70 % відповідних сум грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, та відмову від зняття обмежень її максимального розміру в 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, що викладена в листі № 815-695/Г-17/8-2400/21 від 19.03.2021;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести йому з 01.01.2020 р. перерахунок пенсії виходячи із 76 % відповідних сум грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, та виплатити її із врахуванням раніше виплачених сум без обмеження максимальним розміром в 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що йому призначено пенсію за вислугу років у розмірі 76% грошового забезпечення у відповідності до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 31.03.2020 у справі № 824/206/20-а поновлено його право на отримання пенсійного забезпечення в належному розмірі - 76 % від грошового забезпечення.
Відповідно до рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.12.2020 у справі № 600/1355/20-а, йому здійснено перерахунок пенсії, в результаті чого безпідставно зменшено розмір грошового забезпечення з 76 % до 70 % грошового забезпечення.
Крім того, позивач зазначав, що відповідач обмежив виплату загального розміру пенсії, що відповідає десяти прожитковим мінімумам, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Не погоджуюсь з діями відповідача, позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії без обмежень її максимальним розміром у повному обсязі та в належному розмірі. Однак, листом від 19.03.2021 отримав відмову.
Вважає такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області протиправними та такими, що порушують його право на пенсійне забезпечення в належному розмірі.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач) подало до суду відзив на адміністративний позов, в якому вказувало, що в його діях органу Пенсійного фонду не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, а розмір пенсії, який отримує позивач станом на час розгляду справи не дає підстав для його перерахунку згідно позовних вимог.
З'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Згідно з матеріалами пенсійної справи, позивач з 30.12.2010 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням 27 років вислуги, у розмірі 76% грошового забезпечення.
Згідно з довідкою УДСНС України в Чернівецькій області від 27 березня 2018 року № 14/50 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, для перерахунку пенсії позивача враховано наступні складові: посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням, надбавка за вислугу років (50%).
На підставі вказаної довідки та на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області проведено перерахунок пенсії позивача з 01 січня 2018 року з урахуванням 70 % розміру грошового забезпечення.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 31.03.2020 у справі № 824/206/20-а позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язати вчинити певні дії задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо перерахунку ОСОБА_1 відповідно до постанови КМУ від 21.02.2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" розміру його пенсії з 01 січня 2018 року, виходячи з розрахунку 70% відповідних сум грошового забезпечення. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , відповідно до постанови КМУ від 21.02.2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" виходячи з розрахунку 76% відповідних сум грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
На підставі вказаного судового рішення, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у січні 2021 року здійснено перерахунок пенсії позивачу з 05.03.2019 у розмірі 76% відповідних сум грошового забезпечення.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 31.03.2020 у справі № 600/1355/20-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2021, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язати вчинити певні дії задоволено повністю. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 , на підставі оновленої довідки Управління ДСНС України у Чернівецькій області про грошове забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, за прирівняною посадою, з якої він був звільнений зі служби у 2014 році та вийшов на пенсію, включаючи основні та додаткові види грошового забезпечення станом на 01.01.2020 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , з 01.01.2020 року, на підставі оновленої довідки Управління ДСНС України у Чернівецькій області про грошове забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, за прирівняною посадою, з якої він був звільнений зі служби у 2014 році та вийшов на пенсію, включаючи основні та додаткові види грошового забезпечення станом на 01.01.2020 рік.
На підставі вказаного судового рішення, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у лютому 2021 року здійснено перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2020, внаслідок чого максимальний розмір пенсії зменшено з 76% на 70% відповідних сум грошового забезпечення.
22.02.2021 відповідач повідомив позивача, що на підставі постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2021 у справі № 600/1355/20-а, яка надійшла на адресу управління 29.01.2021, виконано. Проінформовано позивача, що розмір пенсії внаслідок проведеного перерахунку пенсії на вимогу суду з 01.01.2020 склав 16380,00, з 01.07.2020 - 17120,00 грн, з 01.12.2020 - 17690,00 грн. З березня 2021 року нарахування пенсії буде здійснюватися в новому розмірі 17690,00 грн. Різниця пенсії, визначена відповідно до постанови суду за період з 01.01.2020 по 28.02.2021 склала 71444,80 грн, яку включено до реєстру рішень суду, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
10.03.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити з 01.01.2020 перерахунок призначеної йому пенсії, виплативши донараховану її різницю та щомісячно виплачувати перераховану пенсії без будь-яких обмежень її максимального розміру.
За результатами розгляду звернення, листом від 19.03.2021 № 815-695/Г-17/8-2400/21, відповідач посилаючись на Закон № 3668 зазначив, що до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" внесено зміни, а саме: визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
У зв'язку з цим, розмір пенсії позивача при перерахунку на вимогу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2021 у справі № 600/1355/20-а з 01.01.2020 обчислено у максимальному розмірі, визначеному ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
При цьому, відповідач повідомив позивача про те, що Закон № 3668 не був предметом розгляду Конституційного Суду України, а отже висновок Конституційного Суду України у справі №7-рп/2016 від 20.12.2016 не може автоматично бути застосований до Закону № 3668.
У зв'язку з цим, розмір пенсії при перерахунку на вимогу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2021 у справі № 600/1355/20-а з 01.01.2020 обчислено відповідно до норм чинного законодавства.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо проведення з 01.01.2020 перерахунку пенсії виходячи із 70 % відповідних сум грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, а також відмову в знятті обмежень максимального розміру пенсії, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09.04.1992 (далі - Закон № 2262-XII, в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу) передбачено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 95 процентів, до категорій 2 і 3, - 90 процентів.
Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" №1166-VII від 27.03.2014, який набув чинності 01.04.2014, внесено зміни до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII від 09.04.1992.
Так, відповідно до ст. 13 Закону №2262-XII (у редакції №1166-VII від 27.03.2014) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Згідно з ч. 1 ст. 63 Закону №2262-ХІІ, чинної на час проведення перерахунку пенсії позивача, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Згідно з ч. 4-5 ст. 63 Закону № 2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, яким присвоєні чергові військові (спеціальні) звання під час перебування їх у запасі або у відставці, раніше призначені їм пенсії з урахуванням нових присвоєних військових (спеціальних) звань не перераховуються.
Отже, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом встановлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.
Разом з тим, на час здійснення відповідачем перерахунку пенсії позивача, діяла вже інша редакція Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII від 09.04.1992, згідно якої максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до ст. 13 Закону №2262-XII, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Таким чином, відповідач з врахуванням вказаних положень Закону перерахував позивачу пенсію, виходячи із розрахунку вже 70 % грошового забезпечення.
Проте, суд вважає такі дії відповідача протиправними та зазначає, що зміни, що відбулись в законодавстві, стосуються саме призначення, а не перерахунку пенсії.
У даному ж випадку повинен здійснюватися саме перерахунок пенсії, і тому розмір пенсії повинен розраховуватись відповідно до законодавства чинного на момент її призначення, тобто в розмірі 76% від суми грошового забезпечення позивача.
Отже, розмір пенсії визначається у відсотках, що встановлені на момент призначення пенсії, а не на момент здійснення перерахунку.
У рішенні №3-рп/2001 від 05.04.2001 Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до ст. ст. 6 та 7 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд зазначає, що оскільки перерахунок пенсії позивачу пов'язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, при визначенні розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.
Отже, застосувавши відсоток - 70 при визначенні розміру пенсії після проведення перерахунку на підставі судового рішення, відповідач порушив право позивача, оскільки при призначенні пенсії первісно встановлено для її обрахунку розмір 76 відсотків від суми грошового забезпечення позивача.
Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що при перерахунку пенсії позивачу має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" №1166-VII від 27.03.2014 зміни до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII від 09.04.1992 щодо обмеження максимального розміру пенсії до 70% стосувалися порядку призначення пенсії, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Тому, застосувавши при перерахунку пенсії 70%, а не 76% від сум грошового забезпечення, відповідач діяв протиправно.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 08.07.2015 р. у справі №732/48/15 та Верховним Судом у постановах від 31.01.2018 у справі №523/4930/15-а, від 27.02.2018 у справі №642/3284/17, від 24.04.2018 у справі №686/12623/17 (провадження №К/9901/849/17), від 19.06.2018 у справі №583/2264/17 (провадження №К/9901/1786/18).
Враховуючи зазначене, відповідач при здійсненні перерахунку пенсії позивача зобов'язаний був її перерахувати із розрахунку 76% від суми грошового забезпечення позивача, тобто з розміру, в якому така пенсія призначалася.
З огляду на вищенаведені обставини справи, суд визнає протиправними дії позивача, щодо зменшення розміру пенсійного забезпечення позивача з 76% на 70% від суми грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст. 245 КАС України наведено перелік рішень, які суд може прийняти у разі задоволення позову.
Враховуючи повноваження суду при вирішенні справи, закріплені в ст. 245 КАС України та протиправність дій відповідача щодо зменшення розміру пенсійного забезпечення, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю, визнає протиправними дії відповідача щодо здійснення позивачу перерахунку та виплати пенсії за вислугу років, обчисленої із застосуванням 70% відповідних сум грошового забезпечення, зобов'язує відповідача перерахувати позивачу пенсію за вислугу років виходячи з розрахунку 76% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2020, з урахуванням рішення суду від 10.11.2020 у справі № 600/1355/20-а та виплатити позивачу різницю між фактично отримуваною в розмірі 70% від суми грошового забезпечення та належним до виплати розміром пенсії у розмірі 76% від суми грошового забезпечення сумою пенсії з 01.01.2020.
Стосовно обмеження розміру пенсії позивача, суд зазначає наступне.
Частиною 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ в редакції Закону № 3668-VI від 08.07.2011 із змінами, внесеними згідно із Законами № 911-VIII від 24.12.2015, № 1774-VIII від 06.12.2016 визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Разом з цим, суд зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Згідно пункту 2 резолютивної частини Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 положення частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до ст. 1-1 Закону № 2262-XII зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Частиною 7 статті 43 Закону № 2262-XII (у редакції Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017) знову ж таки передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Проте, суд звертає увагу, що частина 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.
За таких обставин, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774 від 06.12.2016 до частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774-VIII від 06.12.2016 з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими. Отже, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774 від 06.12.2016 до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією, що викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.10.2018 у справі №127/4267/17, від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 06.11.2018 у справі №522/3093/17, від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17, які в силу ч. 5 ст. 242 КАС України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Крім того, суд звертає увагу на те, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Судовим розглядом по суті встановлено, що обмежуючи позивачеві розмір пенсійних виплат, відповідач діяв не на підставі Конституції та законів України, тому суд приходить до висновку про протиправність обмеження розміру пенсії позивача із застосуванням ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII.
Визначаючись щодо способу поновлення порушеного права позивача, враховуючи висновок суду про протиправність обмеження розміру пенсії позивача, виходячи з повноважень, визначених ст. 245 КАС України, суд приходить до переконання, що ефективним способом поновлення порушеного права позивача є визнання протиправними дії відповідача щодо обмеження позивачу пенсії максимальним розміром з 01.01.2020 та зобов'язує відповідача здійснити перерахунок та виплату нарахованої позивачу пенсії з 01.01.2020 без обмеження її максимальним розміром, з врахуванням проведених виплат.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність дій щодо обмеження позивачу розміру пенсійних виплат та щодо зменшення проценту пенсійного забезпечення з 76% на 70% від суми грошового забезпечення.
Відтак, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, стягненню на користь позивача підлягає сума сплаченого судового збору в розмірі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 139, 243, 245, 246 та 255 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо здійснення ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії за вислугу років, обчисленої із застосуванням 70% відповідних сум грошового забезпечення.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області перерахувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років виходячи з розрахунку 76% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2020, з урахуванням рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.11.2020 у справі № 600/1355/20-а.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично отримуваною в розмірі 70% від суми грошового забезпечення та належним до виплати розміром пенсії у розмірі 76% від суми грошового забезпечення сумою пенсії з 01.01.2020.
5. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо обмеження ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром з 01.01.2020.
6. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити перерахунок та виплату нарахованої ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2020 без обмеження її максимальним розміром, з врахуванням проведених виплат.
7. Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.
Повне найменування учасників процесу:
позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 40329345).
Суддя В.К. Левицький