Іменем України
20 липня 2021 р. № 400/3444/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Біоносенка В.В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вул. Потьомкінська, 17,Миколаїв,54001,
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Премьера-Ойл", вул. Фалеєвська, 17, кв. 34,Миколаїв,54030,
про:стягнення заборгованості в сумі 29 350,61 грн.,
Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМЬЄРА-ОЙЛ», в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 29 350,61 грн., з яких адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю в сумі 29 181,25 грн. грн. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 169,36 грн.
Свої позовні вимоги Фонд обґрунтував тим, що товариство не виконало нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотків середньооблікової кількості чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а саме у 2020 році у відповідача працювали 12 осіб, за таких обставин у нього повинні були працювати не менше 1 особа з інвалідністю, але фактично працювали 0 осіб.
Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Свою позицію обґрунтував тим, що не відмовляв особам з інвалідністю у працевлаштуванні. Навпаки товариство бронює робочі місця для працевлаштування інвалідів по нормативу робочих місць, згідно законодавства, а отже не може нести відповідальність за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки працевлаштування інваліда не відбулося з причин незалежних від нього.
Суд розглянув справу 20.07.2021, в порядку спрощеного провадження відповідно до вимог ст. 262 КАС України, без проведення судового засідання, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» та Рішення Ради суддів України від 17.03.2020 №19, в порядку письмового провадження, на підставі матеріалів справи.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
ТОВ «ПРЕМЬЕРА-ОЙЛ» зареєстровано в статусі юридичної особи 05.08.2003. Основним видом діяльності товариства є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.
В липні 2020 року ТОВ «ПРЕМЬЕРА-ОЙЛ» подавало до Миколаївського міського центру зайнятості Звіти форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», в яких повідомляло про вакансії посади «прибиральник службових приміщень» в кількості 1 для інвалідів, які не досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
25.02.2021 ТОВ «ПРЕМЬЕРА-ОЙЛ» подало «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» форми №10-ПІ, в якому відобразило середньоблікову кількість штатних працівників - 12 осіб, кількість інвалідів -штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» - 1 особи, фактично за рік - 0 осіб.
Позивач застосував до відповідача адміністративно - господарські санкції в сумі 29 350,61 грн., з яких адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю в сумі 29 181,25 грн. грн., у зв'язку з незайняттям 1 робочого місця, яке призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю, згідно із даними звіту за 2020 рік та у зв'язку із не сплатою до 15.04.2020 року адміністративно - господарських санкцій, нарахована пеня в сумі 169,36 грн.грн.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
В подальшому, Верховним Судом України, зокрема в постанові від 20.06.2011 по адміністративній справі № 21-60а11, висловлена правова позиція, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.
У разі, якщо відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження Підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись. (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/17316897)
Ця правова позиція була визнана також і Верховним Судом. 26.06.2018 Верховним Судом у складі палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові по адміністративній справі № 806/1368/17 зазначено, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН у 2015 році законодавством не встановлено, а встановлено лише, що така звітність подається не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов'язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення. (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74992116).
Відповідно до аналіз норм законодавства, Верховний Суд дійшов висновку, про те, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані:
- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця,
- створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;
- забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;
- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів;
- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
- в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.
Таким чином, відповідно до сталої судової практики, саме своєчасне подання звітності форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» є тією обставиною, яка свідчить про дотримання підприємством вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та звільняє від сплати адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст.20 цього Закону.
Суд звертає увагу, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто, передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов'язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
У цьому випадку судом встановлено, що підприємством такий звіт подавався в день внесення змін до штатного розпису та появи вакансії на підприємстві. Фактів відмови відповідачем у працевлаштуванні особи з інвалідністю протягом спірного періоду позивачем не наведено.
Враховуючи правові позиції Верховного Суду щодо того, не має значення дата та періодичність подання звітності, суд вимушений визнати, що ТОВ «ПРЕМЬЕРА-ОЙЛ» свій обов'язок зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю виконало.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до наказу №1476 від 05.12.2016 «Про внесення змін до наказу Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316» діє така форма звіту №3-ПН та Порядок його подання. У розділі ІІ, міститься п.2 «Кількість осіб, які мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню та можуть бути працевлаштовані» - та можливість обрати варіант відповіді «інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”».
У звіті відповідача за 2020 рік, кількість вакансій у розділі ІІ з коментарем щодо «інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”» співпадає з загальною кількості вакансій відображений у розділі І.
Таким чином, ТОВ «ПРЕМЬЕРА-ОЙЛ» досить чітко і зрозуміло, відповідно до вимог Порядку, проінформувало Центр зайнятість про створення робочих місць саме для осіб з інвалідністю.
Встановлені судом обставини свідчать про те, що відповідачем вчинено залежні від нього заходи для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема, повідомлено центр зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та стягнення пені є безпідставним.
Таким чином, позивач не довів суду вчинення відповідачем правопорушення у сфері господарювання, що є підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин у вигляді застосування адміністративно-господарських санкцій.
В задоволенні позову відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд, -
1. В задоволенні позову Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Потьомкінська, 17,Миколаїв,54001, 20917114) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Премьера-Ойл" (вул. Фалеєвська, 17, кв. 34,Миколаїв,54030, 32612133) відмовити.
2. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. В. Біоносенко