про зупинення провадження у справі
№ 380/3950/20
16 липня 2021 р. м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Карп'як О.О.,
секретар судового засідання Винник В.М.,
за участю:
представника позивача - Алєксеєнко А.А.,
представника відповідачів - Слиш Г.С.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові клопотання позивача про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Київської області, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними і скасування рішення та наказу, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бульвар Л.Українки, 27/2), Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15) про визнання протиправними і скасування рішення та наказу, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалою суду від 27 травня 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу час для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 22 червня 2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.
15.07.2021 року представником позивача подано заяву (вх.8071 ел) про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовими рішеннями у справах №640/5305/20, №640/19291/19, №640/24239/19, №640/20211/19, №640/19717/19..
Клопотання обґрунтоване, зокрема, тим, що однією з основних правових підстав для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення та звільнення позивача з роботи є Порядок проходження прокурорами атестації, затверджений наказом Генерального прокурора України від 03.10.2019 №221. При цьому, позивачем у позовній заяві серед підстав позову вказується на численні невідповідності норм вказаного Порядку Конституції України та іншим нормам міжнародного права. Це зокрема неоднаковий підхід до прокурорів щодо обов2зяку проходження атестації, звуження існуючих прав прокурорів, встановлення додаткових підстав для звільнення, безпідставне та таке, що не відповідає Закону України «Про прокуратуру» збільшення етапів атестації прокурорів, зокрема додання етапу атестації на загальні здібності і навички. У позовній заяві вказується про невідповідність положень згаданого порядку ст.24 Конституції України, зокрема Закон №113-ІХ та Порядок проходження прокурорами атестації, запроваджуючи проведення атестації прокурорів, робить винятки для певних їх категорій. Також, в позовній заяві здійснюється посилання на невідповідність Порядку ст.8 Конституції України, згідно якої в Україні визнається і діє принцип верховенства права. При цьому одним з фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність, зміст якого полягає в тому, що юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними. Адже інше не може забезпечити їхнє однакове застосування та не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. На цю правову позицію звертав увагу Конституційний Суд у відповідних рішеннях (від 22.09.2005 року №5- рп/2005, від 29.06.2010 року №17-рп/2010, від 22.12.2010 року №23-рп/2010, від 11.10.2011 року №10- рп/2011 тощо). Так, для того, аби продовжити реалізовувати своє Конституційне право на вільний вибір професії, прокурор повинен погодитись з умовами та процедурами проведення атестації, визначеними Порядком, погодитись з майбутнім звільненням у разі неуспішного проходження атестації, а також погодитись, що будь-яка недостовірна інформація щодо цього прокурора, надана будь-ким та будь-де, є доведеним фактом та не підлягає жодному підтвердженню. Таким чином, Генеральним прокурором через закріплені у пунктах 9 та 10 розділу І Порядку положення, вимагається від прокурорів, які мають бажання й далі працювати за посадою та використовувати свої Конституційні права щодо вибору професії та місця роботи, подати заяву про згоду на звільнення з займаної посади та переведення на неіснуючу посаду неіснуючого органу та невідомо якого підрозділу у невідому місцевість, а також можливого звільнення без фактичного пояснення причин такого рішення та можливості його оскаржити. Крім того, у затвердженому зразку заяви, внесення змін до якого фактично не передбачено, стоїть вимога до кандидата щодо погодження з тим, що кадрова комісія може приймати до уваги інформацію, отриману від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімну), яка не підлягає додатковому офіційному підтвердженню. Таким чином, будь-який наклеп на прокурора від будь-яких осіб, у тому числі засуджених раніше за участі цього прокурора, здійснений з метою особистої помсти, може бути врахований як аксіома, що не потребує будь-яких доказів. Вказане в повній мірі суперечить вимогам ст.62 Конституції України та ч.б ст.27 Закону України «Про прокуратуру». Також Порядком не гарантується право прокурора на працевлаштування, навіть за умови успішного проходження атестації. Й навпаки вказується, що прокурор може бути переведений за умови наявності вакантних місць.
Також позивачем здійснюється посилання на невідповідність норм порядку, Закону України від 19.09.2019 № 113-ІХ. Так, відповідно до п.17 та п. 19 Перехідних положень Закону України від 19.09.2019 року № 113-ІХ: « 17. Кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації». Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які не успішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється. З наведених норм Закону чітко вбачається, що кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації може бути прийняте виключно за наслідками проходженням такої атестації, тобто безпосередньої участі працівника в проходженні її певних етапів і в залежності від результатів, набраних балів, співбесіди, кадровою комісією приймається відповідне рішення. Водночас, не проходження прокурором атестації, зокрема його неявка не може бути підставою для рішення про неуспішне проходження атестації й відповідно підставою для звільнення.
Водночас відповідно до пункту 11 Порядку № 221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов'язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред'являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора. У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора. Наведені норми Порядку не відповідають вимогам Закону України від 19.09.2019 року №113-ІХ» і фактично створюють додаткову, не передбачену Законом підставу для прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації'.
Також на переконання позивача, законодавцем всупереч статті 22 Конституції України, згідно з якою конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, всупереч статті 16 Закону України «Про прокуратуру», якою закріплені гарантії незалежності прокурора, у тому числі те, що прокурор призначається на посаду безстроково, вищезазначеним Порядком суттєво погіршені права прокурорів на працю, її вільний вибір, правову визначеність, гарантовану Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод гарантію незалежності і, яка відповідно до ст.6 Конституції України, є частиною національного законодавства. Викликають суттєві зауваження і норми, що випливають з пункту 5 Розділу V Порядку, відповідно до яких рішення кадрових комісій, протоколи засідань, матеріали атестації прокурорів мають зберігатися в органі прокуратури, при якому функціонує відповідна кадрова комісія. Водночас, не передбачено осіб (підрозділів) прокуратури, які відповідають (або мають відповідати) за збереження таких документів, строків їх зберігання, порядку знищення, а також надання копій (витягів) необхідних матеріалів у разі надходження запитів зацікавлених осіб (прокурорів, судових інстанцій тощо). Такі порушення та прорахунки можуть призводити до втрати таких матеріалів, а також незадоволення вимог запитувачів щодо отримання стосовно себе інформації, яка стосується порядку та результатів атестації прокурора. Невизначеність та дискримінаційність положень Порядку для кожного прокурора України є прямим порушенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає достатньо чіткого формулювання правових норм у нормативно- правових актах. Принцип правової визначеності серед інших складових частин, які забезпечують стабільність, сталість і незмінність правового регулювання та правозастосування, включає також і вимоги до необгрунтованого розширення дискреційних повноважень органів влади. Окрім того, на даний час у кожній прокуратурі існує спеціалізація прокурорів, впровадження якої передбачено наказом Генеральної прокуратури України №15 від 19.01.2017 року «Про основні засади організації роботи в органах прокуратури України». Зокрема у п. 8.3 вказаного наказу зазначено, що робота структурних підрозділів регіональних прокуратур організовується, як правило, за територіальним та функціональним (предметним) принципами, з урахуванням теоретичної підготовки та практичного досвіду працівників, використовуючи їхню спеціалізацію, закріплення за ними конкретних напрямів. Утім, така спеціалізація взагалі не врахована у Порядку. З огляду на викладене, вважає, що затвердження Генеральним прокурором Порядку здійснено з метою штучного погіршення прав прокурорів з метою їх звільнення без належних на те підстав. Таким чином, у наведеному вище Порядку проходження атестації наявна правова невизначеність, що фактично унеможливлює прийняття прокурором свідомого рішення про свою подальшу долю та долю його сім'ї. Водночас врахування судом вказаних доводів є фактично неможливим, оскільки Порядок проходження прокурорами атестації, затверджений наказом Генерального прокурора №221 від 03.10.2019 року, на сьогоднішній день є чинним (не скасованим) й відповідно його норми підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
З огляду на це, звертає увагу суду, що станом на сьогодні в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувають справи №640/5305/20, №640/19291/19, №640/24239/19, №640/20211/19, №640/19717/19 за позовами до Офісу Генерального прокурора. При цьому, предметом розгляду в зазначених адміністративних справах є саме згаданий Порядок №221 та його відповідність вимогам Закону України «Про прокуратуру».
Враховуючи наведене, вважає, що розгляд справи №380/3950/20 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Київської області та Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним і скасування рішення, наказу про звільнення та поновлення на службі є об'єктивно неможливим до вирішення Окружним адміністративним судом міста Києва справ №640/5305/20, №640/19291/19, №640/24239/19, №640/20211/19, №640/19717/19.
Вважає, що продовження розгляду даної справи й відповідно застосування судом норм Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора №221 від 03.10.2019 року, який в подальшому може бути визнаний протиправним та скасований у справах №640/5305/20, №640/19291/19, №640/24239/19, №640/20211/19, №640/19717/19 призведе до винесення незаконного, необгрунтованого та безпідставного рішення, яке може бути переглянуте лише за виключними обставинами. При цьому можливість перегляду судового рішення обмежена присічним строком. Також, вважає, що наведені позивачем численні доводи щодо невідповідності Порядку проходження прокурорами атестації нормам Конституції України, Закону України «Про прокуратуру» та міжнародним нормативно-правовим актам є обґрунтованими, однак такі станом на сьогодні також фактично не можуть оцінюватись судом.
Представник позивача в судовому засіданні клопотання підтримав, просить його задоволити.
Представник відповідачів у судовому засіданні проти клопотання заперечив, просить відмовити у задоволенні клопотання.
Суд, розглянувши клопотання позивач про зупинення провадження у справі, встановив наступне.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 236 КАС України, суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляд.
Судом встановлено, що в провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва перебуває справа №640/5305/20 ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15) про визнання протиправними дій, скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання протиправним та скасування наказу Генерального прокурора від 03.10.2019 №221 "Про затвердження Порядку проходження прокурорами атестації", визнання протиправним та скасування наказу Генерального прокурора від 17.10.2019 №233 "Про затвердження Порядку роботи кадрових комісій".
В провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва перебуває справа №640/19291/19 за позовом Особа 1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу №221 від 03.10.2019 «Про затвердження Порядку проходження прокурорами атестації».
В провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва перебуває справа №640/24239/19 за позовом Особа 1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу №221 від 03.10.2019 «Про затвердження Порядку проходження прокурорами атестації».
Судом встановлено, що в провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва перебуває справа № 640/20211/19 за позовом ОСОБА_2 до Генерального прокурора про визнання протиправними та нечинними окремих положень Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генеральної прокурора від 03.10.2019 № 221.
Так, ОСОБА_2 заявлено вимогу про визнання протиправними та нечинними розділу ІІІ, розділу IV, пункту 5 розділу І в частині посилання на те, що предметом атестації є оцінка загальних здібностей, підпункту 2 пункту 6 розділу І щодо включення до атестації етапу складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, пункту 1 розділу IV в частині допущення до співбесіди лише тих осіб, які набрали за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки кількості балів, яка дорівнює або є більшою за прохідний бал; пункт 10 розділу IV в частині надання права кадровим комісіям під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження брати до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно), додатку № 2 Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генеральної прокурора від 03.10.2019 № 221 (далі - Порядок № 221).
В провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва перебуває справа №640/19717/19 за позовом Особа 1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування п.10,11 розділу ІУ та додатку 2 наказу №221 від 03.10.2019 «Про затвердження Порядку проходження прокурорами атестації».
Позивач в клопотанні вказує, що продовження розгляду даної справи й відповідно застосування судом норм Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора №221 від 03.10.2019 року, який в подальшому може бути визнаний протиправним та скасований у справах №640/5305/20, №640/19291/19, №640/24239/19, №640/20211/19, №640/19717/19 призведе до винесення незаконного, необгрунтованого та безпідставного рішення, яке може бути переглянуте лише за виключними обставинами. При цьому можливість перегляду судового рішення обмежена присічним строком. Також, вважає, що наведені позивачем численні доводи щодо невідповідності Порядку проходження прокурорами атестації нормам Конституції України, Закону України «Про прокуратуру» та міжнародним нормативно-правовим актам є обґрунтованими, однак такі станом на сьогодні також фактично не можуть оцінюватись судом.
З огляду на те, що спірні правовідносини регулюються зокрема Порядком № 221, яке в свою чергу оскаржується в порядку адміністративного провадження, та рішення у справах №640/5305/20, №640/19291/19, №640/24239/19, №640/20211/19, №640/19717/19 можуть вплинути на права та обов'язки сторін у цій справі, суд дійшов висновку про об'єктивну неможливість розгляду справи № 380/3950/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справах №640/5305/20, №640/19291/19, №640/24239/19, №640/20211/19, №640/19717/19.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необхідність зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовими рішеннями в адміністративних справах №640/5305/20, № 640/19291/19, №640/24239/19, №640/20211/19, 640/19717/19.
Керуючись статтями 236, 248, 256 КАС України, суд
Клопотання позивача про зупинення провадження у справі - задоволити.
Зупинити провадження у справі №380/3950/20 до набрання законно сили судовими рішеннями у справах №640/5305/20, №640/19291/19, №640/24239/19, №640/20211/19, №640/19717/19.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено та підписано 19.07.2021 року.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна