Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/4301/21
Провадження № 2-о/711/89/21
14 липня 2021 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Скляренко В.М.
при секретарі Слабко Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті,
ОСОБА_1 звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси із заявою про встановлення факту смерті. Зацікавлена особа по справі - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
В обґрунтування заяви вказує, що вона - ОСОБА_1 являється онукою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України, а саме в с. Андріївка, Волноваського району, Донецької області.
Також вказує, що зареєструвати вказаний факт в органах РАЦС України на даний час неможливо, оскільки документи про смерть ОСОБА_2 видані на тимчасово окупованій території не створюють правових наслідків.
А тому, просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки селища Мар'їнки, Мар'їнського району, Донецької області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Андріївка, Волноваського району, Донецької області.
В судове засідання заявник ОСОБА_1 не з'явилася, хоча про день, час та місце розгляду справи була повідомлена в установленому законом порядку. 13.07.2021 року ОСОБА_1 подала письмову заяву про розгляд справи без її участі.
В судове засідання представник зацікавленої особи - Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) не з'явився, направивши 14.07.2021 року до суду клопотання про розгляд заяви у відсутність представника, в якій одночасно вказує, що при розгляді даної заяви покладається на розсуд суду.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи приходить до висновку про задоволення заяви, виходячи із наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 49 ЦК України, актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи, а згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Статтею 317 ЦПК України встановлено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України.
Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 року № 1064.
Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Розділом 5 Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000 року, в редакції, затвердженій Наказом Міністерства юстиції України № 1154/5 від 22.11.2007 року, з наступними змінами, визначено, що підставою для державної реєстрації є: лікарське свідоцтво про смерть; фельдшерська довідка про смерть; лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті в певний час.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідною бабусею заявниці - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 28.11.1963 року (а.с. 11), довідкою №619 від 23.11.2007 року (а.с. 12); свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 від 13.04.1985 року (а.с. 16), свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_3 від 27.04.2007 року (а.с. 15).
Як вбачається з лікарського свідоцтва про смерть №23 від 03.05.2021 року, виданого державною бюджетною установою «Центр первинної медико-санітарної допомоги №9 м. Донецька», гр. ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок атеросклеротичного кардіосклерозу (а.с. 3).
На теперішній час для проведення реєстрації смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідно встановити факт її смерті, оскільки вона померла на території с. Андріївка, Волноваського району, Донецької області, яка на теперішній час є тимчасово окупованою територією і документи видані органами та установами, створеними в порядку не передбаченому законами України, є недійсними. Тому заявник звернувся до суду із зазначеною заявою задля можливості в подальшому реалізувати свої законні права після смерті рідної бабусі - ОСОБА_2 .
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 13, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин. Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх видання.
Як встановлено судом подія смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відбулася 01.05.2021 року на території с. Андріївка, Волноваського району, Донецької області, тобто частині України, яка відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 №252-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №1085 (із змінами згідно розпорядження КМУ від 05.05.2015 року №428-р) «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», є територією на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Даючи оцінку допустимості у даній цивільній справі таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується положеннями частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того, відповідно до статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», - будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Разом з тим, згідно з ч. 4 ст. 9 Закону №1207-VII встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.
Відповідно до ст.ст. 26, 27, 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, кожен чинний договір є обов'язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись; учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору; договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об'єкта і цілей договору та з урахуванням будь-яких відповідних норм міжнародного права, які застосовуються у відносинах між учасниками.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Лоізіду проти Туреччини», «Кипр проти Туреччини»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Мозер проти Республіки Молдова та Росії», «Іласку та інші проти Молдови та Росії»), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. В контексті цього не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території.
Застосовуючи зазначений висновок у справі «Кіпр проти Туреччини» ЄСПЛ зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це ставило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Отже, встановлюючи наявність факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд вважає за можливе прийняти в якості доказів документи, які видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
За обставин справи вбачається, що встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 для захисту та реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, забезпечення встановленого в Україні правового порядку регулювання правових наслідків смерті фізичної особи. При цьому, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України, із заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, можуть звернутися родичі такої особи або їх представники до суду за межами такої території.
З урахуванням зазначеного, враховуючи засади добросовісності, справедливості і розумності регулювання цивільно-правових відносин, суд вважає, що для цілей, передбачених ст. 317 ЦПК України заявник - ОСОБА_1 є особою, яка має право на звернення до суду із заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи досліджені у судовому засіданні письмові докази та оцінюючи їх у сукупності, суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в селищі Мар'їнка, Мар'їнського району Донецької області, дійсно померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на території с. Андріївка, Волноваського району Донецької області, Україна, внаслідок атеросклеротичного кардіосклерозу, а тому й дійшов до висновку про можливість задоволення вимог заявника.
Згідно із ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню. Аналогічні положення містяться і в п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ст.ст. 4, 13, 19, 89, 263-265, 268, 273, 293, 315, 317, 319, 430 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 ,, заінтересована особа: Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті - задовольнити.
Встановити факт смерті фізичної особи - громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки селища Мар'їнка, Мар'їнського району Донецької області, яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Андріївка, Волноваського району Донецької області.
Рішення підлягає негайному виконанню. Оскарження не зупиняє його виконання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати у цивільних справах Черкаського апеляційного суду шляхом подання у десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами які не були присутніми під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з моменту отримання його копії.
Повний текст рішення складений 14.07.2021 року.
Головуючий: В.М. Скляренко